Інформаційні системи в міжнародному бізнесі - Навчальний посібник (Гужва В. М., Постєвой А. Г.)

5.4. стандартні повідомлення

Повідомлення — це набір сегментів у послідовності, яка задана в довіднику повідомлень. Повідомлення починається із заголовка повідомлення і закінчується кінцем повідомлення (служ­бовими сегментами UNH і UNT).

Довідник повідомлень — це перелік ідентифікованих заданих повідомлень, які описані та мають найменування.

Кожному стандартному повідомленню надається ТИП — шестизначний ідентифікатор з латинських літер. Наприклад, INVOIС — рахунок, ORDERС — замовлення, CUSDEC — митна декларація. Цей ідентифікатор обов’язково вказується в службовому сегменті заголовка повідомлення UNH (елемент даних 0065 — an 6).

Крім того, стандартне повідомлення характеризується ще й статусом (0, 1 або 2):

— статус 0 — повідомлення, які пройшли стадію розробки;

— статус 1 — повідомлення, які отримали право на експериментальне використання;

— статус 2 — повідомлення, які рекомендуються для міжна­родного застосування.

Статус повідомлення пов’язується з роком випуску; наприклад, експериментальне повідомлення (статус 1), опубліковане робочою групою WP4 у 1991 р., матиме номер випуску 911 (три цифри). Паспортні дані кожного повідомлення вказуються в довідниках UNSM у тому вигляді, у якому вони обов’язково повинні бути присутні в службовому сегменті UNH заголовка повідомлення.

5.5. Довідники міжнародного стандарту

Розробка й супроводження стандарту UN/EDIFACT здійсню­ється під контролем двох організацій:

1) європейської економічної комісії ООН (UN/ECE), в рамках якої створено спеціальну (4-ту) робочу групу спрощення процедур міжнародної торгівлі (WP4);

2) Міжнародної організації по стандартизації (ISO), де функці­онує спеціальний (154-й) технічний комітет, який займається документами та елементами даних для адміністрації, комерції і виробництва (ТС 154).

Робоча група WP4 здійснює розробку й супроводження стан­дарту UN/EDIFACT у вигляді двох основних складових — систем довідників UNTDED і UNTDID.

Довідник комерційних елементів даних UNTDED є основою стандарту; він випускається під редакцією Європейської економічної комісії ООН UN/ECE і конференції ООН з торгівлі й розвитку UNSTAD.

Міжнародною організацією по стандартизації ISO встановлено, що розділи 1, 2, 3, 4 і 9 довідника UNTDED мають статус міжнародного стандарту. У розділі 5 UNTDED коди назв країн закріплені ISO 3166, а коди валют — ISO 4217.

Довідник з обміну комерційними даними UNTDID являє собою повний комплект документації зі стандарту. До нього включено:

— єдині правила ведення обміну даними по UN/EDIFACT — UNCID;

— керівні принципи розробки повідомлень UN/EDIFACT — MDG;

— синтаксичні правила UN/EDIFACT — ISO 9735;

— керівництво по застосуванню синтаксису UN/EDIFACT — SIG;

— довідник стандартних повідомлень — UNSM;

— довідник сегментів — UNEDSD;

— довідник складених елементів даних — UNEDCD;

— довідник елементів даних — UNEDED;

— довідник кодів — UNEDCL.

Отже, довідник UNTDID складається з розділів, які мають статус стандарту ISO, а також містять нову інформацію, необхідну для розробників і користувачів систем електронного обміну даними на базі UN/EDIFACT.

5.6. Упровадження UN/EDIFACT у діяльність підприємств (організацій)

Короткий огляд змісту стандарту показує, що UN/EDIFACT — це сформульована певним чином мова подання комерційних документів, яку доцільно використовувати для зв’язку підприємств із зовнішніми організаціями. Під зовнішніми організаціями тут розуміють бізнес-партнерів, клієнтів, суміжників та ін.

 

Рис. 5.3. Схема перетворення форматів для двох фірм

Розглянемо приклад з матеріалів робочої групи WP4. Якщо дві компанії використовують власні внутрішньофірмові стандарти для подання електронних документів, то при обміні інфор­мацією вони потребуватимуть подвійного перетворення форматів повідомлень (рис. 5.3).

При збільшенні кількості парт­нерів, які беруть участь у інфор­маційній взаємодії, кількість перетворень зростає згідно з формулою (рис. 5.4)

С = N (N – 1),

де С — кількість необхідних перетворень при використанні різних стандартів партнерами; N — кількість партнерів, які беруть участь у інформаційній взаємодії.

 

Рис. 5.4. Графік зростання кількості перетворень форматів для 14 партнерів

З рис. 5.4 видно, що ефективність використання UN/EDIFACT тим вища, чим більше партнерів обмінюється комерційною інформацією, тому що економіч­ність використання каналів зв’язку і витрати, пов’язані з перетворен­ням форматів повідомлень, вищі при більших інформаційних потоках.

Водночас не має сенсу казати про використання UN/EDIFACT абстрактно. Існують різні версії стандарту, тому на практиці номер версії та статус повідомлень, які використовуються, обов’язко­во вказуються в спеціальних угодах між партнерами («Угода про обмін даними»).

На сучасному етапі термін UN/EDIFACT (або просто «EDIFACT») зустрічається в зарубіжних і вітчизняних публікаціях досить часто. Стандарт широко рекламується як перспективний засіб безпаперової технології. З посиланням на європейських експертів повідомляється про виграш у 50–60 млрд. дол. у торгових стосунках між США і Західною Європою при переході на електронний обмін даними. Європейське співтовариство створило спеціальну робочу групу «TEDIS» для координації робіт в області UN/EDIFACT. Преса інформує про введення економічних санкцій за подання документів не в стандарті EDIFACT, отож фірмам, що працюють на зовнішньому ринку, необхідно або освоювати EDIFACT, або платити за кожний переклад документа в цей стандарт.

Може скластися враження, що впровадження міжнародного стандарту не актуально для організацій, які не мають прямого зв’язку з зарубіжними партнерами. Адже вітчизняні підпри­ємства майже не використовують EDIFACT. Проте перехід на використання UN/EDIFACТ у межах окремого підприємства може бути виправданим незалежно від виходу на зарубіжний ринок, а лише у зв’язку із здійсненням автоматизації управління. Розробникам інформаційних систем управління рекомендується при проектуванні власних баз даних використовувати готові структури та синтаксичні характеристики компонентів довід­ника комерційних елементів даних UNTDED. Якщо виникне потреба в зв’язках із зарубіжними партнерами, це дасть змогу запобігти необхідності адаптації внутрішніх даних до вимог UN/EDIFACT. Якщо ж такої потреби не виникне, все одно краще використати розробки експертів ЄЕК ООН, аніж проектувати власні БД з унікальними структурами.

Для повномасштабного використання стандарту в кожного з учасників обміну комерційними повідомленнями має бути відповідний програмно-апаратний комплекс (рис. 5.5).

АСУ підприємства на підставі інформації, зосередженої в БД, за спеціальними запитами виконавців формує документи в пот­рібній формі. Якщо потрібно пересилати документи суміжни­кам, інформація передається транслятору, який перетворює зміст документа в стандартне повідомлення UNSM, яке в свою чергу через електронну пошту передається по каналах зв’язку з кореспондентами. Слід звернути увагу на дві особливості цієї схеми.

По-перше, припускається, що АСУ підприємства функціонує на основі безпаперової технології: як такі документи на бланках в межах підприємства для управлінської діяльності не використовуються. Водночас електронні документи в будь-якій встановленій формі формуються для зв’язку із зовнішніми кореспондентами, а всередині підприємства враховуються і обробляються безпосередньо.

 

 

Рис. 5.5. Взаємодія UN/EDIFACT— транслятора і

електронної пошти АСУ підприємства

 

По-друге, безпосередньо перетворенням (трансляцією) з внут­рішнього стандарту підприємства в UN/EDIFACT, і навпаки, займається окремий програмний комплекс — конвертор, який зв’язаний з власною БД довідників стандарту UN/EDIFACT.