3.3. міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила Інкотермс)

Практика світової торгівлі свідчить, що єдине розуміння й тлумачення термінів — необхідні умови безконфліктних відно­син сторін у рамках торгових угод. Виходячи з цього Міжна­родна торгова палата (МТГ) прийняла в 1936 р. перший звід факультативних правил інтерпретації комерційних термінів «Інко­термс-1936». Доповнення до нього, внесені в 1953, 1967, 1976, 1980 і 1990 рр., сприяли досягненню більшої впорядкованості відносин експортерів та імпортерів у зв’язку з навантажуванням, переміщенням, розвантажуванням і страхуванням товарів у широкому діапазоні відповідальності, яка послідовно переходить від продавця до покупця.

Однією з головних причин переопрацювання «Інкотермс» в 1990 р. стало спільне прагнення пристосувати термінологію до електронного обміну інформацією (ЕОІ), який набув останніми роками значного поширення.

Відзначаючи ці та інші особливості й зміни в розвитку умов «Інкотермс», важливо водночас підкреслити незмінність їх основного завдання — визначення «критичної точки», тобто ситуації, за якої вважається, що продавець виконав свої умови так, що товар може вважатися поставленим. Водночас не можна недооцінювати їхнього впливу на оформлення товаросупроводжувальної та комерційної документації, експортно-імпортного ліцен­зування і платежів за поставку товару, організацію «пере­віркових операцій», зміст і тип договірних документів, визначення обов’язків продавця з пакування й маркірування вантажів, термінів страхування та ін.

Тлумачення умов «Інкотермс» має рекомендаційний характер. Тому учасники торгових операцій, погоджуючись дотримуватися їх при виконанні угод, повинні зробити в контракті відповідні застереження. При цьому контрагенти можуть розглядати «Інкотермс» як загальний базис контракту і доповнювати його спеціальними дефініціями для того, щоб погодити термін з особливостями угоди або з іншими вимогами. Для більш точного формулювання умови, яка б відповідала характеру та особливостям конкретної угоди, доцільно не лише обговорити всі нюанси між сторонами, а й звернутися за порадою до компетентної й незалежної організації.

Умови «Інкотермс» стають частиною договору лише за наявності взаємного рішення сторін, тобто якщо при визначенні взаємних обов’язків вони прямо або опосередковано посилаються на ці умови. Аби уникнути непорозумінь і суперечок при укладанні письмового договору, звичайно в текст включають таку фразу: «При тлумаченні цього контракту мають силу умови «Інкотермс» в діючій редакції».

У зв’язку з підготовкою «Інкотермс-1990» МТП висловилась за прийняття нової методики оформлення комерційних термінів, які були поділені на чотири групи:

— група E вміщує умови ExW, згідно з якими покупець одержує готовий до відправлення товар поблизу заводу-продавця;

— до групи F входять умови, згідно з якими продавець зобов’язаний доставити товар до транспортних засобів, які вказав покупець (умови FCA, FAS, FOB);

— до групи С входять умови, які передбачають, що продавець повинен укласти договір перевезення, однак не несе ризику втрати і пошкодження вантажу й додаткових витрат після його завершення (умови CFR, CIF, CPT, CIP);

— до групи D входять умови, згідно з якими продавець несе всі ризики й витрати, пов’язані з доставкою вантажу до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP).

Крім того, проведено класифікацію умов «Інкотермс» з точки зору обов’язків продавця (табл. 3.2) і за застосовуваними видами транспорту (табл. 3.3).

Таблиця 3.2

Класифікація умов «Інкотермс» з точки зору обов’язків продавця

Таблиця 3.3

Класифікація умов «ІНКОТЕРМС» за застосовуваними видами траспорту

Далі по кожному з термінів перелічено десять пунктів, які описують обов’язки сторін. Наприклад, EXW франко-завод (міс­це зазначено).

«Франко-завод» означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати й ризики в зв’язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Отже, це правило передбачає мінімальні зобов’язання для продавця. Його не слід використовувати, якщо покупець не може прямо або опосередковано виконати експортні формальності. За таких обставин слід використовувати термін РСА.

А. Продавець зобов’язаний

А.1. Поставка товару відповідно до договору.

Поставити товар згідно з умовами договору купівлі-продажу з наданням торгового рахунку-фактури або еквівалентного йому електронного повідомлення, а також будь-якого іншого свідоцт­ва відповідності, яке може бути потрібним за договором.

А.2. Ліцензії, дозволи та формальності.

На прохання покупця посприяти останньому на його ризик і за його рахунок в одержанні експортної ліцензії або іншого дозволу державних органів, потрібних для вивезення товару.

А.3. Договір перевезення та страхування.

а) Договір перевезення

Немає зобов’язань.

б) Договір страхування

Немає зобов’язань.

А.4. Поставка.

Надати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки в місці, визначеному в договорі; якщо такий пункт чи термін не визначені, то в місці й у час, які не є звичними для доставки таких товарів.

А.5. Перехід ризиків.

Відповідно до положень п. Б.5 нести всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту, коли товар надійшов у розпорядження покупця згідно з п. А.4.

А.6. Поділ витрат.

Згідно з положеннями п. Б.6 нести всі витрати по товару до моменту, поки він не надійшов у розпорядження покупця відпо­відно до п. А.4.

А.7. Повідомлення покупця.

Завчасно повідомити покупця про те, коли й де товар буде наданий у його розпорядження.

А.8. Підтвердження поставки — транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.

Немає зобов’язань.

А.9. Перевірка, упаковування, маркування.

Нести витрати, спричинені перевіркою товару (наприклад, перевірка якості, вимірювання, зважування, підрахунок), потріб­ною для поставки товару в розпорядження покупця.

Забезпечити за свій рахунок упаковування, за винятком випадків, коли у даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно прийнято відправляти без упаковки, потрібної для перевезення товару, при цьому умови перевезення (нап­риклад, вид транспорту, місце призначення) були повідомлені продавцеві до укладання договору купівлі-продажу. Упаковка повинна мати відповідне маркування.

А.10. Інші зобов’язання.

На прохання покупця посприяти останньому на його ризик і за його рахунок в одержанні документів або еквівалентних електронних повідомлень, які видаються в країні поставки або передаються в цю країну й (або) країну походження товару, і можуть бути потрібні йому для вивезення й (або) ввезення товару, а в окремому випадку — для транзитного перевезення через треті країни.

Надати покупцеві на його прохання потрібну інформацію щодо одержання страховки.

Б. Покупець зобов’язаний:

Б.1. Сплата ціни.

Сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу.

Б.2. Ліцензії, дозволи та формальності.

Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності з вивезення й ввезення товарів, а в окремому випадку — для транзитного перевезення через треті країни.

Б.3. Договір перевезення.

Немає зобов’язань.

Б.4. Прийняття поставки.

Прийняти поставку товару тільки-но останній буде наданий в розпорядження покупця відповідно до п. А.4.

Б.5. Перехід ризиків.

Нести всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли він наданий у розпорядження покупця відповідно до п. А.4. Якщо покупець не може надати повідомлення щодо п. Б.7, нести всі ризики втрати або пошкодження товару, починаючи з погодженої дати або дати закінчення будь-якого терміну, зазначеного для прийняття поставки, але за умови, що товар був належним чином придбаний за договором, тобто позначений як товар, що є предметом даного договору.

Б.6. Поділ витрат.

Нести всі витрати по товару з моменту, коли він наданий у розпорядження покупця відповідно до п. А.4. Сплачувати всі додаткові витрати, зумовлені неспроможністю прийняти поставку товару згідно з п. Б.7, але за умови, що товар був належним чином придбаний за договором, тобто позначений як товар, що є предметом даного договору.

Нести витрати щодо сплати всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрати з виконання митних формальностей, оплачуваних під час вивезення і ввезення товару, а в окремих випадках — для транзитного перевезення через треті країни.

Відшкодувати всі витрати і збори, що їх зазнав продавець, надаючи допомогу згідно з п. А.2.

Б.7. Повідомлення продавця.

У випадках, коли покупець має право визначати час у межах установленого терміну й (або) місце прийняття поставки, слід завчасно повідомити продавця.

Б.8. Підтвердження поставки — транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.

Дати продавцеві відповідне свідоцтво про поставку.

Б.9. Перевірка товарів.

Нести всі витрати, якщо не обумовлено інше, з передвідван­тажувальної перевірки (включаючи перевірку, якої вимагає влада країни експорту).

Б.10. Інші зобов’язання.

Нести всі витрати і збори, що виникли при одержанні документів або еквівалентних електронних повідомлень, загальних у п. А.10, і відшкодувати всі витрати і збори, яких зазнав продавець, надаючи допомогу відповідно до цього пункту.

В Указі Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних тер­мінів» [17, с. 435–437] зазначається:

1. Установити, що при укладанні суб’єктами підприємниць­кої діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Між­народною торговою палатою в 1953 р. (дані Правила ІНКО­ТЕРМС у редакції 1990 р.).

Суб’єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), забезпечувати дотримання Правил ІНКОТЕРМС.