Банківський менеджмент - Навчальний посібник (Примостка Л. О.)

3.1. хеджування ризику відсоткових ставок за допомогою форвардних контрактів

3.1.1. Форвардні контракти за відсотковими ставками (FRA)

Форвардний контракт за відсотковими ставками (FRA — forward rate agreement ) — це двостороння угода, в якій фіксується відсоткова ставка за кредитом (депозитом), що його буде надано (прийнято) на визначену дату в майбутньому.

Одним з учасників такої угоди є кредитна установа, інший учасник — клієнт, який звернувся за кредитом. Іноді форвардні контракти за відсот­ковими ставками укладаються на міжбанківському ринку.

На ринку форвардних контрактів загальноприйнятими є такі терміни:

дата угоди — дата, коли клієнт і банк підписали форвардний контракт;

дата платежу або розрахунків — дата отримання кредиту в банку;

дата погашення — дата повернення клієнтом основної суми та відсотків за кредитом;

дата фіксингу — дата, на яку фіксується ринкова ставка за кредитом;

форвардний період — час від дати угоди до дати платежу;

контрактний період — час від дати платежу до дати погашення, тобто період, на який банк надає кредит клієнтові і наражається на кредитний ризик;

контрактна ставка — відсоткова ставка за кредитом, яка визначена та зафіксована на дату укладення угоди і гарантується банком на весь період контракту.

Іншими словами, згідно з умовами форвардного контракту кредит бронюється на деякий період, який називають форвардним. Форвардні угоди можна укладати і за депозитними операціями, фіксуючи відсоткову ставку за депозитом, який буде вкладено в банк на визначену дату в майбутньому.

Форвардний та контрактний періоди, а також сума угоди можуть бути довільними і визначаються за бажанням та потребами клієнта. Типовий форвардний період становить від 1 до 3 місяців, типовий контрактний період становить 12–24 місяці, що дає підстави відносити форвардні контракти за відсотковими ставками до середньострокових фінансових інструментів. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів становлять від 5 до 100 млн дол. США, але обмежень щодо сум не існує.

Форвардні контракти мають назви, що відбивають співвідношення тривалості форвардного періоду та загальної тривалості контракту в місяцях, яка включає форвардний і контрактний періоди. Наприклад, якщо форвардний період становить 1 місяць, а контрактний — 3 місяці, то контракт матиме назву “один до чотирьох” (записують “1/4”).

 

3.1.2. Ціноутворення форвардних контрактів (FRA)

 

Важливим етапом у процесі укладання форвардної угоди є вста­новлення контрактної ставки. Ставка обчислюється спеціалістами казна­чейства банку з управління ризиками і пропонується клієнтові, який звернувся з приводу форвардного контракту. На рівень контрактної ставки впливає ряд факторів, які беруться до уваги аналітиками банку:

1) поточні умови ринку, особливо ринків ф’ючерсів та свопів;

2) результати аналізу кривої руху банківських акцептів;

3) попит і пропозиція на форвардних ринках;

4) власні можливості та значущість власних позицій;

5) результати прогнозу швидкості, напряму та величини зміни процентних ставок на ринку.

Cпеціалісти казначейства беруть також до уваги власний погляд на величину форвардних ставок, що дає змогу враховувати й ті фактори, які не мають кількісних характеристик. Отже, визначення форвардної ставки — це складний процес, який потребує сучасних технологій, кількісних методів аналізу та прогнозування, високого рівня підготовки кадрів.

Здебільшого рівень контрактних ставок за кредитними форвардними угодами дещо вищий, ніж рівень ставок за кредитом, які існують у даний час на ринку. Це зумовлюється тим, що коли клієнт прогнозує зниження відсоткових ставок за кредитами в майбутньому, то укладання кредитної форвардної угоди втрачає сенс. Клієнт звертатиметься до банку з приводу форвардного контракту за кредитом лише в разі очікування підвищення ставок, щоб хеджувати свій відсотковий ризик. Підвищена контрактна ставка за кредитом відбиває насамперед ризик, що його бере на себе банк, фіксуючи в даний момент ставку за майбутнім кредитом.

Хоча на рівень контрактної ставки впливають різноманітні чинники, але в основу ціноутворення форвардних контрактів покладено розрахунок форвардної відсоткової ставки, виконуваний на підставі діючих ринкових ставок. Якщо форвардна ставка фіксується в угоді, то вона перетворюється на контрактну. Проте форвардна і контрактна ставки можуть не збігатися.

Найпростіший шлях до розуміння ціноутворення за форвардними контрактами лежить через розгляд угоди як позики та вкладення коштів за умови, що банк покриває вартість контракту. Такий підхід дає змогу розрахувати мінімальний рівень форвардної ставки в точці беззбитковості, тобто базовий рівень, нижче якого банк отримає збитки. Суть методу визначення ставки полягає у виконанні послідовності таких кроків:

1) банк робить позику на ринку на суму контракту на загальний період його дії під ринкову ставку і визначає вартість такої позики;

2) банк вкладає на ринку дану суму на форвардний період, за що отримує оплату у вигляді відсотків;

3) визначається різниця між вартістю позики та сумою, яка повернулася за вкладення коштів на форвардний період;

4) величина, яка визначається в п. 3, являє собою кошти, що мають бути стягнені з клієнта за форвардною угодою, і перетворюється на ставку з урахуванням тривалості контрактного періоду.

Ставка, обчислена за допомогою зазначеного методу, називається форвардною ставкою в точці беззбитковості. Розглянемо цей метод на конкретному прикладі.

 

Приклад 4. Форвардна угода за кредитом.

Клієнт звернувся до банку 1 червня, щоб дізнатися, якою буде ставка за кредитом у сумі 10 млн дол. США на період 3 місяці, починаючи з 1 липня. На даний час на ринку діють такі ставки LIBOR за доларами США: чотиримісячна ставка за кредитом — 8,25\%; одномісячна ставка за кредитом — 8,18\%.

Ставка за форвардним контрактом у точці беззбитковості обчислюється так:

1. Банк бере кредит у сумі 10 млн дол. США на 4 місяці під діючу ринкову ставку 8,25\%, що коштує 275000 дол.:

2. Банк надає кредит будь-якому клієнтові в сумі 10 млн дол. США на 1 місяць під 8,18\%, за що отримує 68167 дол.:

3. сума в точці беззбитковості становить  206833 дол.:

275000 – 68167 = 206833

і являє собою кошти, які потрібно отримати від клієнта за форвардною угодою.

4. сума 206833 дол., перетворена на відсоткову ставку, становить 8,22\%:

.

Зауважимо, що сума в точці беззбитковості відноситься при перетворенні на ставку не до початкової суми кредиту (10 млн дол.), а до суми, в якій враховано приріст вартості. Тобто, до величини, яка складається з основної суми та відсотків, отриманих за вкладення коштів на форвардний період.

Розрахувавши ставку, банк пропонує клієнтові 1 червня укласти форвардну угоду, в якій буде зафіксована ставка за кредитом на рівні 8,22\% на 3 місяці, починаючи з 1 липня. Якщо клієнт погоджується із запропонованою ставкою, то форвардна ставка перетворюється на контрактну. Контракт матиме такі характеристики: дата угоди — 1 червня; дата платежу — 30 червня; дата погашення кредиту — 30 вересня. Форвардний період становитиме 1 місяць, контрактний період — 3 місяці. Назва угоди — “1/4” (“один до чотирьох”).

 

Для розрахунку ставки за форвардним контрактом можна використовувати спрощений підхід, який базується на використанні формули середньої геометричної величини:

 

                                (3.1)

 

де r — відсоткова ставка, яка діє на весь період (форвардний і контрактний) контракту;

r1, r2 — відсоткова ставка відповідно на форвардний та контрактний період (невідома величина рівняння);

T — увесь період угоди, який включає форвардний і контрактний періоди (у днях);

t1, t2 — відповідно форвардний і контрактний період (у днях).

У цьому рівнянні відомі всі величини, крім форвардної ставки r2. Знайдена так контрактна ставка буде приблизно такою самою, як і ставка, обчислена першим методом, який дає точніші результати, ураховуючи зміну основної суми за форвардний період. За другого підходу сума кредиту взагалі не враховується, що призводить до завищення форвардної ставки (а отже, наближеного її значення) порівняно з першим методом.

Ставка, обчислена розглянутими щойно методами, є мінімальною, тобто такою, що не приносить банку ні прибутків, ні збитків. Звичайно, клієнтові пропонується вища ставка, а ставка в точці беззбитковості показує банківським спеціалістам межу, нижче якої встановлювати контрактну ставку неможливо.

Вирішальним фактором, який впливає на рівень контрактної ставки, є прогноз зміни відсоткових ставок протягом усього періоду дії форвардної угоди. Якщо банк передбачає зниження відсоткових ставок протягом форвардного періоду, то може запропонувати клієнтові контрактну ставку, нижчу за рівень ставки в точці беззбитковості. У такому разі банк не повинен проводити реальних операцій на дату угоди із залучення коштів та їх розміщення на форвардний період. Якщо прогноз виявиться правильним, то банк зможе залучити кошти для виконання умов форвардної кредитної угоди на дату розрахунків під нижчу відсоткову ставку, ніж на дату укладення угоди. За такої стратегії банк наражається на відсотковий ризик, але має можливість отримати додатковий доход. Залучення та розміщення коштів банком на форвардний період не є обов’язковими для виконання форвардної угоди. Ці операції мають умовний характер і банк може використовувати інші джерела фінансування форвардної угоди за кредитом.

 

3.1.3. Механізм виконання форвардних контрактів

 

Механізм виконання умов форвардної угоди має особливості, суть яких полягає в тому, що на дату розрахунків кредит клієнтові оформляється під діючу ринкову ставку, а різниця між ринковою та контрактною ставками виплачується у вигляді конкретної суми коштів. Такий підхід до здійснення форвардних угод зумовлений тим, що надання кредиту і обслуговування форвардної угоди розглядаються як дві окремі банківські операції: кредитна та форвардна. Зазначений механізм дозволяє укладати форвардні контракти в розрахунку на умовну суму. Це означає, що фактично кредит не видається, а банк або клієнт виплачують лише різницю між ринковою та контрактною ставками в розрахунку на умовну суму (у прикладі 4 — це 10 млн дол.). Організаційно укладання та виконання форвардних угод — справа казначейства банку або фінансового управління, а надання кредиту — кредитного департаменту, який оформлює кредитну угоду з клієнтом на загальних підставах.

Банк фіксує ринкову ставку за два лондонські робочі дні до дати платежу, якщо угода укладена на основі ставки LIBOR у доларах США. Для угод, які укладені в канадських доларах, дата фіксингу збігається з датою платежу. Після того, як ринкова ставка зафіксована, банк обчислює в грошовому вираженні різницю між ринковою та контрактною ставками, яка називається розрахунковою сумою РС:

                                (3.2)

де r — ринкова ставка на дату фіксингу; r* — контрактна ставка; t — кількість днів у контрактному періоді; ОС — основна сума контракту.

Розрахункова сума показує величину виграшу або програшу за форвардною угодою на дату погашення. Порядок оплати — отримання належної різниці — установлюється за домовленістю учасників у день укладення угоди, але здебільшого всі розрахунки проводять на дату платежу. Для цього дисконтують розрахункову суму до дати платежу і знаходять суму платежу СП:

                                (3.3)

Повернувшись до прикладу 4, обчислимо суму платежу за умови, що на дату фіксингу 28.06 LIBOR становила 8,5\%.

Розрахункова сума дорівнюватиме 7000 дол.:

Сума платежу на дату розрахунків становитиме 6854 дол.:

Це означає, що 30 червня клієнт отримає кредит у розмірі 10000000 дол., який буде оформлено під ставку 8,5\%. Проте оскільки за умовами форвардної угоди контрактна ставка становила 8,22\%, то банк виплатить клієнтові суму платежу в розмірі 6854 дол. Якщо за умовою угоди сума 10 млн дол. була умовною і кредит не видається, то банк тільки виплатить клієнтові суму платежу. У випадках, коли ставка на дату фіксингу виявиться нижчою за контрактну, суму платежу отримає банк від клієнта.

 

Форвардна угода може умовно розглядатися як парі на рівень відсоткової ставки на визначену дату в майбутньому. Одна зі сторін, яка уклала угоду, виграє і отримує кошти, інша — програє і платить. Додаткова платня у вигляді комісійних за форвардними контрактами не стягується.

Сума платежу, що її виплатив банк клієнтові, відноситься на витрати і є сумою недоодержаного прибутку банку. Це означає, що сума платежу — це не прямі збитки банку, а втрачена можливість отримання додаткового доходу. Саме те, що банк проводить усі операції на дату укладення угоди і оперує з реальними, а не прогнозованими відсотковими ставками, які діють на ринку, і дає йому можливість не нести реальних збитків за форвардними угодами навіть у випадках, коли ринкові ставки перевищують контрактні. У розглядуваній ситуації банк розміщує ресурси під нижчу контрактну ставку, ніж міг би це зробити без зобов’язань за форвардним контрактом. Це дозволяє класифікувати суму платежу, що її виплачує банк, як втрачені можливості вигідніше розмістити кошти.

При збалансованому підході до управління активами і пасивами банк може уникнути втрат за форвардною угодою, які виникають через несприятливий для банку рух ставок. Тобто не ризикувати навіть “втраченими можливостями”. Для цього банкові необхідно укласти форвардну угоду за депозитом на ті самі суму й терміни, що й у форвардній кредитній угоді. Це дасть можливість компенсувати за нею витрати, що пов’язані з виплатою суми платежу, доходами від форвардної депозитної угоди, і навпаки. Такий підхід дозволяє хеджувати відсотковий ризик банку, але не дає можливості отримати додаткові переваги від сприятливої зміни відсоткових ставок. Наприклад, якщо ринкова ставка на дату фіксингу буде нижчою за контрактну, то згідно з форвардною угодою за кредитом банк отримає додатковий прибуток у вигляді суми платежу від клієнта. Але згідно з форвардною угодою за депозитом банк змушений буде виплатити клієнтові вищу депозитну ставку, ніж та, яка діє на ринку.

Розглянемо докладніше особливості укладання форвардної угоди за депозитом на прикладі.

 

Приклад 5. Форвардна угода за депозитом.

Фірма виконала замовлення іноземної компанії, за яке має отримати оплату в доларах США через один місяць, а саме 20 жовтня. Частину цих коштів у розмірі 500000 дол. США керівництво фірми планує вкласти в банк на депозитний рахунок на 3 місяці. Але менеджмент фірми, передбачаючи зниження відсоткової ставки за цей місяць, що призведе до фінансових втрат, укладає з банком форвардну угоду за депозитом з метою хеджування ризику. На ринку 20 вересня діють такі ставки: 1 місяць — 8,5\%; 4 місяці — 9,1\%.

Обчислимо депозитну ставку в точці беззбитковості.

1. Банк залучає кошти в сумі 500000 дол. на один місяць під діючу ставку. Витрати становитимуть 3542 дол.:

.

2. банк видає кредит на суму 500000 дол. на 4 місяці, доходи від якого становитимуть 15167 дол.:

.

3. сума в точці беззбитковості дорівнює 11625 дол., і є грошовим вираженням відсотків, що їх може виплатити банк клієнтові за тримісячний депозит:

15167 – 3542 = 11625.

4. Перетворюємо суму 11625 дол. на відсоткову ставку, \%, за форвардною угодою:

Форвардна угода укладається 20 вересня. Дата платежу — 20 жовтня, дата погашення — 20 січня наступного року. Контрактна ставка — 9,36\%. Припустимо, що на дату фіксингу — 18 жовтня була зафіксована ставка на тримісячний період на рівні 8,8\%. Тоді банк 20 жовтня візьме в клієнта на депозитний рахунок 500000 дол. під ставку 8,8\%, а різницю між ринковою та контрактною ставкою виплатить клієнтові у вигляді суми платежу, дол.:

Отже, банк має виплатити клієнту за форвардною угодою 684,9 дол. на дату розрахунків.