Банківський менеджмент - Навчальний посібник (Примостка Л. О.)

2.4. опціони

2.4.1. Види опціонів та їх характеристика

 

Опціон — це угода, яка передбачає право, але не зобов’язання власника опціону на купівлю (продаж) активів за фіксованою ціною протягом деякого періоду в майбутньому або на визначену наперед дату.

Опціонні контракти — це похідні цінні папери. Предметом купівлі-продажу таких контрактів можуть бути різноманітні активи: валюта, акції, індекси, цінні папери, кредити, ф’ючерсні контракти і т.ін. У перекладі “опціон” (оption) означає вибір. Саме можливість вибору і є основною характеристикою опціонів.

Опціонна угода укладається між двома учасниками. У контракті зазначається кількість та вид активів, що є предметом купівлі або продажу, дата виконання угоди чи період між двома датами, протягом якого може бути виконана угода, фіксується ціна реалізації активів. Одна сторона купує опціон за винагороду, яка називається опціонною премією, і одержує право вибору. Друга сторона продає або виписує опціон, тобто надає право вибору, за що отримує премію. Для продавця опціон є зобов’язанням виконати умови контракту, якщо покупець вирішить його реалізувати. Продавець опціону бере на себе ризик зміни ціни активу за компенсацію у вигляді опціонної премії. Покупець опціону не повністю звільняється від ризику, але обмежує його рівень розміром премії. Покупець опціону може вийти з угоди трьома шляхами:

 здійснити своє право і пред’явити опціон до виконання;

 продати опціон третій стороні;

 знехтувати правом, наданим опціоном.

Опціон може бути виконаний лише за тією ціною, яка зафіксована при укладанні угоди. Ця ціна називається ціною виконання опціону. Залежно від термінів дії вирізняють два типи опціонів: американський та європейський. Опціон американського типу може бути виконаний у будь-який день протягом зазначеного періоду часу. Для опціону європейського типу фіксується конкретна дата його виконання. Назви опціонів не пов’язані з географічним місцем укладання угоди. У міжнародній практиці більшого поширення набули опціони американського типу, як гнучкіші й зручніші для власників. Залежно від типу операції (купівля чи продаж), право здійснення якої надано в угоді, розрізняють опціон продажу — PUT (пут) і опціон купівлі — CALL (колл). Опціон PUT надає власникові опціону право продати обумовлену в контракті кількість активів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від продажу. Опціон PUT захищає власника від зниження цін на активи. Опціон CALL надає власникові право купити обумовлену кількість активів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитись від купівлі. Опціон CALL захищає власника від підвищення цін на активи. Покупець опціону відкриває довгу позицію (як за PUT, так і за CALL), продавець опціону займає коротку позицію за даною угодою, незалежно від виду опціону. Операції з опціонами можуть проводитись з метою страхування від ризику зміни цін на активи, за якими учасник має відкриту балансову позицію. Такий опціон називається покритим, а позиція — застрахованою. Якщо опціон використовується з метою одержання прибутку від різниці в цінах активів за відсутності балансової позиції, то такий опціон називається непокритим.

Опціони обмежують ризик їх власників розміром опціонної премії, але не обмежують потенційних прибутків. Опціон PUT реалізовуватиметься власником, якщо касова ціна активів стане нижчою за ціну виконання опціону. Різниця між ціною виконання М і касовою ціною У за мінусом опціонної премії Ор, виплаченої в момент придбання опціону, становитиме прибуток власника опціону. Оскільки ціни на актив можуть зростати необмежено, то й прибуток власника потенційно необмежений. У противному разі, якщо касова ціна буде вищою за ціну виконання, власник не скористається правом, наданим опціоном PUT. Розмір його витрат дорівнюватиме розміру опціонної премії, яка не повертається (мал. 2.3). Отже, ризик власника опціону обмежений розміром опціонної премії, яку він втрачає, не скориставшись опціоном.

 

 

Мал. 2.3. Результати страхування для власника опціону PUT

 

Власник опціону CALL реалізує своє право, якщо касова ціна активу У перевищить ціну виконання М (мал. 2.4). Опціон CALL дає право купити актив за нижчими цінами, ніж на спотовому ринку, і одержати прибуток. І в цьому разі опціонна премія — це максимальний розмір втрат, якщо власник не скористається своїм правом.

Для продавця опціону максимальний прибуток вимірюється розміром опціонної премії в разі, якщо власник не використає опціон. Якщо різниця між ціною виконання та касовою ціною перевищить розмір опціонної премії, продавець зазнає збитків.

 

Мал. 2.4. Результати страхування для власника опціону CALL

 

Строго кажучи, опціони є інструментами страхування, а не хеджування ризику, але часто такі фінансові інструменти як форварди, ф’ючерси, свопи і опціони розглядаються саме як інструментарій хеджування.

Опціони є зручними і гнучкими фінансовими інструментами страхування від ризиків, але їх вартість досить висока. Опціонна премія в середньому становить 3 – 5 \% від суми угоди.

 

2.4.2. Ціноутворення опціонів

 

Залежно від співвідношення поточної ціни У та ціни виконання М опціони поділяються на три категорії.

1. Опціони з виграшем — ITM (in the money). Ціна виконання такого опціону вигідніша власникові, ніж поточна ціна активу. У разі негайного виконання приносить власникові прибуток. Справджуються відношення:

 

М<У для CALL, М>У для PUT.

 

2. Опціони без виграшу — АТМ (at the money). Ціна виконання дорівнює поточній ціні активу. При негайному виконанні не принесе власникові ні прибутків, ні збитків. Виконується рівність М=У.

3. Опціони з програшем — OTM (out of the money). Ціна виконання нижча за поточну для PUT і вища за поточну для CALL (невигідна власникові). При негайному виконанні приведе власника до фінансових втрат. Справджуються відношення:

 

М>У для CALL, М<У для PUT.

 

При купівлі опціону покупець виплачує продавцеві опціонну премію, яка складається з двох частин: внутрішньої вартості; часової вартості. Внутрішня вартість — це різниця між поточною ціною активу та ціною виконання опціону, яку можна одержати, негайно реалізувавши право опціону. Внутрішню вартість мають лише опціони з виграшем.

Часова вартість — це різниця між майбутньою (прогнозованою) ціною активу протягом строку дії опціону та ціною виконання. Покупець опціону може обчислити часову вартість як різницю між опціонною премією і внутрішньою вартістю. Продавцеві опціону необхідно правильно визначити розмір опціонної премії, щоб не понести збитків при виконанні опціону. Часова вартість опціону залежить від двох факторів: тривалості періоду дії опціону та стандартного відхилення ціни активу. При аналізі стандартного відхилення беруться до уваги історична мінливість ціни активу (за ряд попередніх періодів), а також власна думка і сподівання продавця відносно майбутньої мінливості ціни активу. Чим ширший діапазон зміни цін активу, тим вища ймовірність коливань ціни і тим вищою буде часова вартість опціону.

Премія опціонів без виграшу та з програшем складається лише з часової вартості. Часова і внутрішня вартості опціонів змінюються з часом, оскільки постійно змінюються ціни активів на ринку. Між коливаннями ціни активу, який покладено в основу опціону, та ціною опціону існує певна залежність. Опціони можуть втратити вартість з часом, якщо ринкова ціна активу вигідніша, ніж ціна виконання, зафіксована в опціоні.

 

2.4.3. Організація опціонної торгівлі

 

Опціонні контракти укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринку. До 1973 року торгівля опціонами існувала лише на позабіржовому ринку. Учасниками таких угод є здебільшого банки та їхні клієнти — компанії, фірми. Іноді угоди укладаються на міжбанківському ринку, коли менший за розмірами банк купує опціони у великого банку. На позабіржовому ринку опціони використовуються як банківський продукт або послуга, що надається клієнтам. Такі опціонні контракти не стандартизовані і можуть укладатися на будь-яку суму та термін за потребами покупця. Позабіржові опціони звичайно виписує банк своїм клієнтам і точно пристосовує до їхніх потреб. Якщо клієнт вирішить не виконувати опціон, він може продати його лише тому банку, в якому він був придбаний. Тому при поверненні опціону умови диктує банк. Він купить опціон тільки в разі, якщо в нього залишилась внутрішня вартість (тобто для банку має сенс виплатити деяку суму для ліквідації опціону).

Позабіржові опціони низьколіквідні, вторинний ринок доволі вузь­кий. Контракти на позабіржовому міжбанківському ринку укладаються за допомогою брокерів або дилерів, гарантію виконання бере на себе брокер­ська компанія. З розвитком біржової торгівлі опціонами обсяг позабір­жового ринку скоротився.

Біржова торгівля опціонами відкрилася у США в 1973 році на Чикагській Біржі Опціонів. Спочатку це були 16 опціонів на прості акції, що були на той час предметом активних торгів. Операції з опціонами на державні цінні папери стали проводитися з 1982 року. Завдяки високій ліквідності біржових опціонів та їх доступності біржова торгівля приваб­лива для учасників ринку.

Біржова торгівля опціонами за технікою багато в чому схожа на ф’ючерсну торгівлю. Біржові опціони мають стандартні суми та строки дії угоди, які збігаються з відповідними умовами ф’ючерсних контрактів. Терміни дії більшості біржових опціонів закінчуються в березні, червні, вересні та грудні. Клірингова палата біржі дає гарантію виконання всіх опціонних угод, які торгуються на даній біржі. Біржові опціони, як і ф’ючерси, є високоліквідними фінансовими інструментами.

Для участі в торгах учасник ринку має відкрити рахунок у брокер­ській фірмі і внести гарантійний внесок. За наказом клієнта брокер купить чи продасть зазначену кількість опціонів будь-якого типу. Після здійснення операції купівлі опціону клієнт займає довгу, а після операції продажу — коротку позицію. Позиції можуть бути закриті укладанням офсетної угоди в будь-який момент часу або виконанням опціону в зазначені терміни. При проведенні операцій з опціонами на біржі клієнт виплачує брокерській фірмі комісійну винагороду. Щоденно клірингова палата провадить взаємо­розрахунки за всіма відкритими позиціями учасників біржової торгівлі опціонами. Умови біржової торгівлі опціонами змінюються від біржі до біржі. Опціонні контракти використовуються здебільшого великими бан­ками та фірмами у провідних фінансових центрах торгівлі. Менші за розмірами банки та компанії віддають перевагу дешевшим інструментам хеджування. Опціонна торгівля доступна як для юридичних, так і для фізичних осіб.

 

2.4.4. Переваги та недоліки опціонів

 

Опціонні контракти мають ряд переваг порівняно з іншими інстру­ментами хеджування. Надання можливості вибору у процесі прийняття рішення про виконання опціону є основною перевагою та привабливою рисою опціонів.

Перевага полягає також у тому, що прибуток власника опціону не обмежується, як це характерно для інших інструментів хеджування. Крім того, опціон обмежує ризик власника розміром опціонної премії, яка визначається в момент укладання контракту. Це дає змогу планувати діяльність у напрямку компенсації вірогідних втрат за опціоном. Наприклад, компанія може включити вартість опціону в кошторис витрат на виробництво продукції або будівництво для замовника. Існування біржового та позабіржового опціонних ринків надає учасникам ширші можливості вибору для хеджування опціонами порівняно з іншими інструментами, оскільки для форвардних контрактів і свопів діє лише позабіржовий ринок, а для ф’ючерсів — лише біржовий. При використані опціонів можна найточніше дібрати саме той тип опціону (американський, європейський), його категорію (ITM, ATM, OTM), вид торгівлі (біржовий, позабіржовий), які найповніше задовольняють потреби учасника. Різнома­нітність опціонів є однією з переваг даного виду фінансових інструментів.

Головний недолік опціонів — це їх висока вартість. Для порівняння: форварди — комісійні не стягуються, ф’ючерси — витрати мінімальні, свопи — близько 1\% від суми контракту, тоді як опціони — близько 3 – 5\% від суми угоди і вище. Іншим недоліком є необхідність виплати всієї опціонної премії “наперед”, тобто в момент укладання угоди. Недолік біржових опціонів — це стандартні суми, терміни виконання та види активів, які не завжди відповідають потребам клієнтів.

В Україні організація як позабіржової, так і біржової торгівлі опціонами — справа майбутнього.