Тема 5. проблемні позички і засоби реструктуризації безнадійних боргів

1. Суть проблемних позичок та причини їх виникнення.

2. Робота з проблемними кредитами і заходи впливу на них.

Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

2. Закон України «Про банкрутство».

3. Закон України «Про заставу».

4. Цивільний Кодекс України.

5. Постанова Правління НБУ «Про кредитування».

6. Постанова Правління НБУ «Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

7. Банковское дело / Под ред. В. И. Колесникова.

8. Олексієнко М. Д. та ін. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання.

9. Основы банковского дела / Под ред. А. М. Мороза.

10. Банківські операції / За ред. А. М. Мороза.

11. Банковское дело /Под ред. О. И. Лаврушина.

1. Суть проблемних позичок та причини їх виникнення

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

На підставі фінансових звітів, інспекцій та інших матеріалів кредитний інспектор здійснює банківський моніторинг:

— стану погашення кредиту;

— належного використання сум кредиту відповідно до умов кредитного договору;

— відповідності умовам надання кредиту;

— точності і своєчасності відображення інформації в кредитній базі даних;

— об’єктивних і суб’єктивних змін стану позичальника.

Об’єктами моніторингу належного використання кредиту є:

а) запаси і дебіторська заборгованість;

б) виконання комплексу ділових завдань;

в) виконання інвестиційних проектів, що включають будівництво будинків, модернізацію, купівлю і монтаж машин та устаткування і т. ін.

Кінцева мета моніторингу — забезпечити погашення в термін основного боргу і сплату процентів за кредитом. Кредити, по яких виникають труднощі з погашенням, як уже зазначалося, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіваною.

Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.

Збиток, що завдається банку, значно більший і він може бути пов’язаний з іншими обставинами:

— підривається репутація банку, тому що велике число прострочених і непогашених кредитів спричинить падіння довіри вкладників, інвесторів і т. п.;

— збільшуються адміністративні витрати, оскільки проблемні позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу, непродуктивної витрати часу на підтримку статус-кво;

— підвищиться погроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;

— кошти будуть заморожені в непродуктивних активах;

— виникає небезпека зустрічного позову боржника до банку, що може довести, що вимога банку про відкликання позички призвела його на грань банкрутства.

Усі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.

У разі ненадходження платежів по кредиту (процентів і/чи основної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальний контроль».

Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу «Спеціальний контроль» такі:

— несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу або її частини;

— несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;

— більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок;

— фінансові показники, що відбивають несприятливе становище.

На додаток до вищезгаданих подій співробітники банку повинні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприятливо відбитися на становищі позичальника:

— утрата важливого ринку;

— непоновлення митної, дистриб’ютерської/представницької угоди з іншим підприємством;

— утрата ліцензії;

— тривале неповне використання виробничих потужностей;

— збої у постачаннях сировини;

— надмірні запаси, що можуть послужити причиною можливих збитків;

— часті страйки;

— втручання екологічної інспекції для часткового чи повного закриття виробництва;

— застаріваюче устаткування;

— спекулятивні операції;

— залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;

— поглинання чи придбання підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому стані;

— утрата вигідного клієнта або ринку збуту.

Банківських працівників повинні насторожити такі факти як:

— непредставлення фінансових звітів в установлений термін;

— зміна поведінки або звичок вищого керівного складу;

— різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;

— заміна ключових співробітників;

— захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;

— поганий стан фінансових звітів;

— прийняття необґрунтованого ризику;

— установлення нереалістичних цін на продукцію;

— повільна реакція на погіршення ринкових умов;

— слабкий операційний контроль;

— відсутність наступності в керівництві;

— утрата важливих клієнтів;

— створення спекулятивних запасів;

— відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.

Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.

Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негатив­но оцінюється банком, він має право зажадати надання додаткового забезпечення кредиту чи розірвати кредитний договір.

У банку для здійснення контролю за ходом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються в такий спосіб:

— матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов’язань, гарантійних листів і т. п.);

— фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналітичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т. п.);

— матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.);

— документи по забезпеченню кредиту (договір застави, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, заставні і т. п.);

— листування по кредиту (листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. п.).

2. Робота з проблемними кредитами

і заходи впливу на них

У процесі моніторингу виявляються порушення стандартних норм поведінки позичальника та розробляються заходи впливу на нього. А саме: банк контролює своєчасність виплати процентів за кредит та своєчасність погашення основного боргу. На практиці, як правило, ці виплати провадяться щомісячно до 25 числа. Якщо в процесі контролю виявиться затримка таких платежів, то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату процентів за кредит, а суму основного боргу переносить на рахунок прострочених кредитів, таким чином кредит із розряду стандартних переходить до розряду проблемних, а у зв’язку з цим збільшуються відрахування до резерву на покриття можливих збитків по кредитних операціях. За прострочення платежів по основному боргу і процентах банк підвищує процентну ставку та стягує пеню в розмірах, передбачених кредитною угодою. Якщо і після попередження позичальника про вжиття заходів щодо погашення боргу банку позичка не погашається, банк вживає заходів претензійно-позовного характеру. Це:

— реалізація застави;

— вимоги до гаранту та інше.

Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити процентну ставку за кредит у розмірах, передбачених кредитним договором, як правило в 1,5—2 рази, крім того, може призупинити подальшу видачу нового кредиту (якщо кредит видається в межах кредитної лінії), та достроково стягнути раніше виданий кредит.

Якщо спостерігається затримка у наданні клієнтом звітності до банку або надання недостовірної звітності, банк застосовує санкції, передбачені кредитним договором, а саме, як правило, після попереднього повідомлення позичальника банк призупиняє надання кредиту до наведення порядку в обліку та звітності.

Якщо прострочені борги у позичальника виникли з об’єк­тивних причин, то банк може перенести строк погашення кредиту на більш пізній термін, при цьому плата за кредит збільшується в розмірі, передбаченому кредитним договором, як правило, у 1,5 раза.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов’язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Якщо позичальник проценти за кредит сплачує банку своєчас­но, але допускає затримку сплати основного боргу, то згідно з клопотанням позичальника банк може продовжити строк користування кредитом до 90 днів, проте з урахуванням пролонгації строк кредиту не повинен виходити за межі користування ним. Наприклад, якщо короткостроковий кредит, користування яким дорівнює 12 місяців, було видано на 11 місяців, то пролонгувати його можна тільки на 1 місяць, оскільки при пролонгуванні його на 3 місяці порушується його короткостроковість.

Крім вищенаведеного інтенсивна робота банку з проблемними кредитами полягає у застосуванні таких заходів впливу на їх скорочення як:

— санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться для запобігання банкрутства підприємств. Санація може здій- снюватися шляхом злиття підприємства, що перебуває на межі банкрутства, з більш могутньою компанією; випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів по облігаціях, випущених підприємством, і відстрочка їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості підприємства в довгострокову: повної або часткової покупки державою акцій підприємства, що знаходиться на грані банкрутства;

— призначення тимчасової адміністрації за участю працівників банку.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як переуступлення права вимоги та переведення боргу.

Згідно зі ст. 197 Цивільного Кодексу в період дії зобов’язань може відбуватися зміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може передавати свої права за зобов’язаннями іншій особі, оформивши це угодою про переуступлення прав вимоги. Переуступлення прав вимоги оформляється письмовою угодою з повідомленням про це боржника.

Переведення боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником та новим боржником. Укладення угоди про переведення боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

Сек’юритизація кредитів (дрібні, неліквідні кредити ідентичні за характером, строками і дохідністю об’єднуються в один пакет. На їх основі випускаються цінні папери, які продаються кінцевим інвесторам. У результаті сек’юритизації право отримання боргу і процентів по виданих кредитах переходить до власника цінного папера).

Реструктуризація банківських активів шляхом зменшення кредитного портфеля і збільшення інвестиційного. При цьому акції клієнта на суму боргу передаються банку і банк із кредитора стає власником клієнта. Проте цей засіб може бути впроваджений тільки за згодою акціонерів та при наявності додаткової емісії цінних паперів.

У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосовувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

Отже, як уже говорилося раніше, у разі відхилення від терміну повернення, обговореного в кредитному договорі, чи запланованого графіка погашення по кредиту, а також у випадку інших негативних змін у стані позичальника пропонується пере­водити кредит у розряд «Спеціальний контроль». Після чого може використовуватися наступна процедура роботи над поверненням кредиту.

Банк може зберігати кредит у статусі «Спеціальний контроль» упродовж 10 днів. У цей період банк розглядає різні варіанти вирішення проблеми. Якщо після закінчення зазначеного терміну проблема не усунута, однак є підстави очікувати повернення кредиту, то кредит класифікується як проблемний і провадиться робота щодо його повернення, якщо ж таких підстав немає, то кредит варто класифікувати як безнадійний і вживати заходи щодо закриття заборгованості. В обох випадках кредит переходить зі сфери контролю кредитної адміністрації до підрозділу по роботі з проблемними активами.

Відповідальність за управління проблемними кредитами і робота з повернення заборгованості здійснюється підрозділом по роботі з проблемними активам за підтримки юридичного відділу.

Діяльність підрозділу по роботі з проблемними активами доцільно розділити на два напрямки:

— підрозділ інтенсивного піклування здійснює повний моніторинг проблемних кредитів, а також розробляє і здійснює програми погашення кредитів;

— підрозділ реалізації боргових зобов’язань здійснює заходи, пов’язані з реалізацією застави й/чи інших активів позичальника.

При визнанні кредиту проблемним або безнадійним кредитна справа боржника передається до підрозділу по роботі з проблемними активами. Співробітник підрозділу приймає кредитну справу, на підставі якої відкривається спостережна справа.

Якщо банк зацікавлений у створенні можливості для повернення кредиту, він підписує спільну угоду з погашення кредиту. Така угода розробляється на базі ретельного вивчення фінансового й ділового стану позичальника. Угода звичайно вимагає, щоб позичальник погодився з необхідністю суворого контролю з боку банку за діяльністю позичальника й чіткого виконання розроблених заходів.

Угода з відпрацьовування питання повернення кредиту вимагає прийняття одного чи кількох із названих заходів:

— нерентабельні види діяльності повинні бути припинені;

— ніякого нового інвестування в устаткування і будівлі;

— скорочення заробітної плати, включаючи виплачувану власникам;

— скорочення числа робочих місць;

— присутність представника банку в Раді директорів підприємства;

— розробка нового графіка погашення кредиту, розрахованого на більш тривалий період;

— конверсія кредиту, тобто консолідація процентів і основних сум по одному чи кільком кредитах та розробка нового графіка погашення процентів і сум кредиту з новими процентними ставками;

— анулювання штрафних санкцій за простроченими кре- дитами;

— дозвіл позичальнику реалізувати закладене майно (частково чи цілком), за умови направлення коштів від реалізації на погашення боргу;

— розробка схем діяльності позичальника із залученням у дані схеми інших юридичних організацій, зацікавлених у співробітництві, або тих, що беруть участь у виробничому циклі, однією з ланок якого є позичальник.

Угода з відпрацювання питання повернення кредиту може бути укладена тільки в таких ситуаціях:

— угода з відпрацювання питання повернення кредиту поліпшує можливість погашення основної суми кредиту;

— надходження від реалізації забезпечення кредиту виявляються недостатніми для погашення суми кредиту і сплати процентів по ньому;

— позичальник припиняє виплачувати проценти й основну суму боргу внаслідок надзвичайних обставин, що ним не могли бути передбачені;

— позичальник веде свої справи так, що це створює реальні можливості для відновлення його фінансової стабільності;

— погашення кредиту за допомогою реалізації виробничих активів позичальника порушить його виробничу здатність і можливість погашення кредиту;

— банк вважає, що угода по відпрацюванню питання повернення кредиту приведе до погашення кредиту і сплати процентів по ньому.

Банк може скасувати своє рішення по такій спільній угоді і повернутися до умов первісного кредитного договору, якщо:

— документація та обставини, на яких ґрунтується угода, є фальшивими;

— умови угоди не виконуються позичальником;

— активи позичальника реалізовані без узгодження з банком;

— позичальник здійснює юридичні зміни статусу власності підприємства без узгодження з банком;

— має місце реалізація застави іншими кредиторами, що послаблює шанси повернення кредиту;

— у погоджений термін не почалося погашення заборгованості, чим порушується підписана угода;

— не надається достовірна або надається суперечлива інформація про діяльність позичальника.

Якщо банк переконався, що спільна угода по відпрацюванню питання повернення кредиту швидше за все не принесе позитивних результатів, то кредит класифікується як безнадійний, і банк приступає до закриття заборгованості.