ДодаткиДодаток 9 Основні кредитно-фінансові установи Японії
Центральний банк – Банк Японії Приватні Міські банки (10) кредитно- Звичайні фінансові (комерцій- Регіональні банки (64) установи ні) банки (КФУ) Банки-члени 2-ї Асоціації регіональних банків (65) Іноземні банки (93) Банки довгострокового кредитування (3 Спеціалі- КФУ довго- зовані строкового КФУ кредитування Трест-банки (30) Банк Дзенсінреи (1) КФУ для малого і серед- Банки Сінкін (кредитні нього бізнесу асоціації) (416) Національна федерація кредитних кооперативів Кредитні кооперативи (369)
Банк Сноко Чюкін (центральний кооперативний банк торгівлі і промисловості Трудові банки (48)
Банк Норін Чюкін (центральний кооперативний банк сільського КФУ для сіль- та лісного господарства ського, лісового та рибного Кредитні федерації сільсько- господарства господарських кооперативів (47) Сільськогосподарські кооперативи (2264)
Кредитні федерації регіональних кооперативів (35)
Регіональні кооперативи (1335)
Інші КФУ Страхові компанії Компанія страхування життя (29)
Компанії, що не страхують життя (58)
Компанії за операціями із цінними паперами (283)
Урядові КФУ Банки та фінансові Японський експортно-імпортний банк; корпорації Японський банк розвитку; Народна фінансова корпорація; Фінансова кор- порація; Фінансова корпорація малого Корпорація страху- бізнесу; Фінансова корпорація санітар- вання кредитів ної екології; Фінансова корпорація малого бізнесу (1) сільського, лісового та рибного госпо- дарства; Корпорація житлових позик; Фінансова корпорація державних Поштові ощадні підприємств; Корпорація розвитку каси (1) Хокайдо і Тохоку; Фінансова корпо- рація розвитку острова Окінава
Інші
Примітка: у дужках вказана кількість
Додаток 5. Типова американська холдингова банківська компанія.
Додаток 7 Організаційна структура типового німецького універсального банку
Додаток 4
Органи контролю за діяльністю банків у США
КГО – Контролер грошового обігу (структура у Міністерстві фінансів) ФКСД – Федеральна корпорація страхування депозитів. Додаток.1
Структура кредитної системи
Додаток 8 Організаційна структура Банку Франції
Перший Другий заступник заступник
ГЕНЕРАЛЬНА РАДА Рада по грошовій політиці
Генеральний Головне Головне Головне секретаріат управління управління управління з банківської розрахунково- з кредитування регламентації касових операцій
Головне Головне Головне Головне управління управління управління управління досліджень іноземних по виробництву підготовки операцій банкнот кадрів
Управління Адміністративне юридичних керівництво служб
Додаток 2 Контроль офіційних органів за діяльністю банків
Додаток 3
Програми страхувуання банківських депозитів
Додаток 10
Резервні вимоги центральних банків
Список рекомендованої літератури
1.Бобраков Ю.И. США: центральный банк и экономика.-М.: Наука, 1988. 2.Брагинский С.В. Кредитно-денежная политика в Японии.-М.: Наука,1989. 3.Вступ до банківської справи.Відп. ред. М.І.Савлук – К.: Лібра, 1998. 4.Денежное обращение и кредит капиталистических стран. Под ред. Л.Н.Красавиной.- М.:Финансы, 1988. 5.Деньги, кредит, банки. Под ред. Е.Ф.Жукова – Москва : Банки и биржи, 1999. 6.Деятельность банков: современный опыт США. Сост. Е.с.Дзарасов. – М.: Айси-банк,1992. 7.Долан Э.Дж., Кэмпбелл к.д., Кэмпбелл Р.Дж.. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб: 1994 . 8.Липис А., Маршалл Т., Линкер Я.Электронная система денежных расчетов. – М.: Финансы и статистика, 1988 . 9.Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. – М.: АО «Финстатинформ», 1994. 10.Матюхин Г.Г. Доллар США и валютные отношения Запада. – М.:Наука, 1989. 11.Международные валютно-кредитные отношения Учебник Под ред Л.Н.Красавиной.- М.:Финансы и статистика, 1994 г. 12.Миловидов В.Д. Современное банковское дело: опыт США.- М.: Анкил, 1993. 13.Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків.-К.: Основи, 1998. 14. Міжнародні валютно-кредитні відносини. За ред. А.С.Філіпенка.-К.:Либідь, 1997. 15. Носкова И.Я. Финансовые и валютные олперации. Учебное пособие.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. 16.Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовыве отношения.- М.: Прогресс, Универс, 1994. Печникова А.В. Денежно-кредитное регулирование экономики Великобритании.-М.:Финансы и статистика, 1983. 18. Рид Э. И др. Коммерческие банки.- М.:Прогресс, 1983. 19. Роде Э. Банки, биржи, валюты современного капитализма.- М.:Финансы и статистика, 1986. 20. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции.- М.:»Все для вас», 1993. 21.Федоренко В.М., Федоренко А.В. Денежное обращение и кредит капиталистических стран.-К.:Выща школа, 1989. 22.Финансово-кредитный словарь. Т.1, 11, Ш.- М.: Финансы и статистика, 1994. 23.Шенаев В.И., Макаров В.С. Финансовая и денежно-кредитная системы ФРГ.- М: Финансы, 1977. 24. Шмелев В.В. Коллективные валюты – от счетных единиц до международных денег.-М.: Финансы и статистика, 1990. 25. Ширинская З.Б. Операции коммерческих банков: зарубежный опыт.- М.:Финансы и статистика, 1993.
Додаток 9 Основні кредитно-фінансові установи Японії
Центральний банк – Банк Японії Приватні Міські банки (10) кредитно- Звичайні фінансові (комерцій- Регіональні банки (64) установи ні) банки (КФУ) Банки-члени 2-ї Асоціації регіональних банків (65) Іноземні банки (93) Банки довгострокового кредитування (3 Спеціалі- КФУ довго- зовані строкового КФУ кредитування Трест-банки (30) Банк Дзенсінреи (1) КФУ для малого і серед- Банки Сінкін (кредитні нього бізнесу асоціації) (416) Національна федерація кредитних кооперативів Кредитні кооперативи (369)
Банк Сноко Чюкін (центральний кооперативний банк торгівлі і промисловості Трудові банки (48)
Банк Норін Чюкін (центральний кооперативний банк сільського КФУ для сіль- та лісного господарства ського, лісового та рибного Кредитні федерації сільсько- господарства господарських кооперативів (47) Сільськогосподарські кооперативи (2264)
Кредитні федерації регіональних кооперативів (35)
Регіональні кооперативи (1335)
Інші КФУ Страхові компанії Компанія страхування життя (29)
Компанії, що не страхують життя (58)
Компанії за операціями із цінними паперами (283)
Урядові КФУ Банки та фінансові Японський експортно-імпортний банк; корпорації Японський банк розвитку; Народна фінансова корпорація; Фінансова кор- порація; Фінансова корпорація малого Корпорація страху- бізнесу; Фінансова корпорація санітар- вання кредитів ної екології; Фінансова корпорація малого бізнесу (1) сільського, лісового та рибного госпо- дарства; Корпорація житлових позик; Фінансова корпорація державних Поштові ощадні підприємств; Корпорація розвитку каси (1) Хокайдо і Тохоку; Фінансова корпо- рація розвитку острова Окінава
Інші
Примітка: у дужках вказана кількість
Додаток 5. Типова американська холдингова банківська компанія.
Додаток 7 Організаційна структура типового німецького універсального банку
Додаток 4
Органи контролю за діяльністю банків у США
КГО – Контролер грошового обігу (структура у Міністерстві фінансів) ФКСД – Федеральна корпорація страхування депозитів. Додаток.1
Структура кредитної системи
Додаток 8 Організаційна структура Банку Франції
Перший Другий заступник заступник
ГЕНЕРАЛЬНА РАДА Рада по грошовій політиці
Генеральний Головне Головне Головне секретаріат управління управління управління з банківської розрахунково- з кредитування регламентації касових операцій
Головне Головне Головне Головне управління управління управління управління досліджень іноземних по виробництву підготовки операцій банкнот кадрів
Управління Адміністративне юридичних керівництво служб
Додаток 2 Контроль офіційних органів за діяльністю банків
Додаток 3
Програми страхувуання банківських депозитів
Додаток 10
Резервні вимоги центральних банків
[1] СПЗ -спеціальні права запозичення (special drawing rights)- міжнародні платіжні засоби, які використовуються Міжнародним валютним фондом для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках та в якості розрахункової одиниці МВФ. ЕКЮ-European currency unit- регіональна міжнародна розрахункова одиниця Європейського валютного союзу , використовувалась з 1979 до 1 січня 1999 р.
[2] На це явище вперше звернув увагу польський вчений М.Копернік, а сформулював як закон Т.Грешем – державний діяч та фінансист Англії XVI ст. 2 Торгові банки — аналог інвестиційних банків США. Вони виникли у XVIII ст. (банк "Берінг Брозерс" — 1763 р.) внаслідок розвитку міжнародної торгівлі Британії. Спочатку це були скоріше комерційні фірми, орієнтовані на торгові операції. Згодом ці операції почали фінансувати і акцентувати векселі (звідси їх перша назва — акцептні). У період між війнами, через послаблення міжнародної торгівлі, торгові банки звернулися до внутрішньої торгівлі, а зіткнувшись із конкуренцією з боку комерційних банків, вони змушені були урізноманітнити свою діяльність, займаючись операціями ділових банків. 3 Залежно під того, якого законодавства нони дотримуються, комерційні банки у США поділяються на національні (мають федеральний статут) і банки штатів (підпорядковуються законодавству окремих штатів). 4 Наприклад, у 1986 р. «Бенкерс траст компані оф Нью-Йорк» отримала дозвіл на гарантоване розміщення і продаж (через свій самостійний філіал) комерційних цінних паперів, випущених для її клієнтів. Але ФРС наполягала, щоб обсяг продажу цих короткострокових векселів не перевищував 5\% валової виручки філіалу, а власне компанії було заборонено розміщувати на рину паперів більш ніж 5\%. «Сітікорп», «Морган геренті», «Бенкерс траст» отримали право на роботу з корпоративними цінними паперами. Наступний крок було зроблено в 1989 р., коли право на гарантоване розміщення о корпоративних облігацій було надано «Чейз Манхеттен бснк», «Морган геренті», «Бенкерс траст», «Сітікорп» і «Секьюріті пасіфік» через їхні філіали з тими ж обмеженнями щодо частки виручки філіалів від цієї діяльності і частки ринку. Нарешті в 1990 р. «Дж. П. Морган бенк» став першою в США за останні півстоліття банківською установою, якій дозволили займатися гарантованим розміщенням нових корпоративних акцій. 5 Наприклад, у «Даймлер Бенк.» його частка становить 24 відсотки власного капіталу. 6 Особливістю індустріалізації Німеччини наприкінці XIX ст. можна назвати те, що структуроутворюючою галуззю тут була чорна металургія, отже, із самого початку виникла велика потреба у фінансуванні вкладень в основини капітал. Біржові потрясіння XIX — початку XX ст. в Німеччині були сильніші, ніж в Англії, в результаті чого відбулося більш жорстке регулювання біржової діяльності. Причому на перших порах розвиток фондової біржі в Німеччині підпорядковувався інтересам великих банків. А самі банки па початку були змішаними, або універсальними, що об'єднували три головні види діяльності, які в англійській моделі закріплювалися за різними видами фінансових установ — кредитною, емісійною та інвестиційною.
|