Інвестиційне кредитування - Навчальний посібник (Пересада А. А., Майорова Т. В.)

Тема 9. управлІння ризиками при ІнвестицІйному кредитуваннІ

9.1. Методичні вказівки щодо вивчення теми

Вивчення теми доцільно розпочати з блоку питань, які дозволять сформувати у студентів бачення сутності ризику [2, с. 34—36; 6, с. 201]. Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

Проектний ризик — це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів. Комерційні банки, які кредитують інвестиційні проекти, повинні бути зацікавленими в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе: визначення проектних ризиків; формалізований опис невизначеності проектного інвестування; розрахунок показників ризику вкладення інвестицій; оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій. Більш детально студентам слід зупинитися на кожному з них за такими джерелами [2, с. 37—53; 5, с. 85—91; 6, с. 201—204; 7, с. 255—266].

Коли банк приймає рішення про доцільність кредитування інвестиційного проекту, то він обов’язково має визначити фактори ризику, етапи та конкретні роботи, під час виконання яких виникає ризик, тобто встановити потенційні сфери ризику, а потім їх ідентифікувати. Для цього найчастіше використовується така система класифікації проектних ризиків та основні методи їх зниження (див. табл. 9.1).

Необхідною умовою оцінки інвестиційного проекту є розрахунок показників ризику вкладення інвестицій, а саме середньоквадратичного відхилення проекту та вартості невизначеності, а також розрахунок ставки доходу від проекту, розрахунок інтегрального ефекту.

Звичайний шлях для визначення ризику активів — це розрахунок відхилення від середнього або сподіваного доходу. Завдання полягає в тому, щоб визначити, які реальні доходи відхиляються від сподіваних або від середнього значення цих доходів.

Таблиця 9.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ ТА МЕТОДИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ

Проектні ризики

Характеристика ризиків

Заходи захисту

Затримка введення про- екту в експлуатацію

Причинами затримки будівництва можуть бути конструкційні прорахунки та помилки при проек­туванні, нездатність підрядника виконувати свої зобов’язання, а також затримка поставки та некомплектація обладнання

Внесення в договір підряду пункту про високі штрафи в разі затримки будівництва, встановле­ння фіксованої вартості будівництва, оформлен­ня засновником гарантії своєчасного введення будівництва в експлуатацію на користь кредитора

Виробничий ризик

Зумовлений технічними або економічними причинами, які означають зростання витрат через помилковий розрахунок витрат на електроенергію, охорону навколишнього середовища, а також нестачу сирови­нних запасів та перебої в постачанні

Використовують страхування перебоїв у виробництві, довгостроко­ві договори постачання, гарантії засновників

Ризик, пов’язаний з управ­лінням

Пов’язаний з недостатньою кваліфікацією спеціалістів та низьким рівнем менеджменту

Передбачається надання засновниками гарантії того, що проектом протягом усього періоду користування кредитом керуватиме узгоджена з кредиторами компетентна група спе­ціалістів

Збутові ризики

Пов’язані зі змінами ко­н’юнктури ринку: з рухом цін та зміною обсягів ринків продукції, що випускається, яка може не збігатися з розрахунками-прогнозами

Для обмеження цих ризиків використовують довгострокові договори з покупцями продукції, де фіксуються ціна та обсяги продажу продук­ції

Закінчення табл. 9.1

Проектні ризики

Характеристика ризиків

Заходи захисту

Фінансові ризики

Включають у себе всю сукупність ризиків, по­в’язаних з фінансовими операціями. Це — валют­ні ризики зміни відсотка та інфляційні ризики

Для зменшення цих ризиків використовують ін­струменти страхування (хеджування): валютні за­стереження, строкові уго­ди з валютою, відсоткові та валютні опціони, відсотковий та валютний «своп»

Політичні ризики

Мають відношення до політичної та законодав­чої діяльності держави, де здійснюється проект. Це ризики експропріації, націоналізації, пов’язані з репатріацією прибутку, зміною податків, митних зборів тощо

Використовують гарантії держави в безперешкодному переведенні грошей, страхування екс­портно-імпортними аген­тствами тощо

Форс-мажорні ризики

Ризики, які важко перед­бачити: землетруси, пожежі, страйки тощо

Страхування відомими та надійними страхови­ми агентами

Приклад 9.1. Визначити середньоквадратичне відхилення за проектом А, використавши дані табл. 9.2.

Таблиця 9.2

Оцінка можливого результату

Запроектований дохід

Значення ймовірностей

Можливий дохід

Песимістична

100

0,20

20

Стримана

333

0,60

200

Оптимістична

500

0,20

100

 

 

1,00

Сподіваний дохід 320 (ЕR)

 

Припускаючи, що всі величини за проектом розподілені нормально, тобто доходи розподілені рівномірно між високими та низькими значеннями сподіваних доходів, можна визначити міру мінливості доходів кожного проекту, а також визначити їх віднос­ну ризикованість. Для цього слід відняти по черзі значення доходів (100, 333 та 500) від сподіваного доходу (320), тобто (Е – ЕR). Потім одержані значення виводяться в квадрат. У світлі невизначеності значення ймовірності надається кожному відхиленню, щоб одержати одне характерне значення, тобто дисперсію. Корінь квадратний з дисперсії саме є стандартним, або середньоквадратичним, відхиленням, яке визначається за формулою:

     (9.1)

де n — кількість спостережень; t — кількість періодів; ЕR — сподіваний дохід; Рі — значення ймовірності доходів.

Використавши дані табл. 9.2, складемо таблицю вирахування стандартного відхилення (див. табл. 9.3).

Таблиця 9.3

І

Е

ЕR

(Е – ЕR)

(Е – ЕR)2

Рі

(Е – ЕR)2Рі

1

100

320

–220

48400

0,20

9680

2

333

320

+13

169

0,60

101

3

500

320

+180

32400

0,20

6480

 

 

 

 

 

Дисперсія = 16261

 

Стандартне відхилення — дисперсія

Це означає, що значення проекту знаходитимуться «+» або «–» (127) від сподіваного доходу (320), тобто в межах від 193 до 447.

Вартість невизначеності — це концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту. Вона визначається як очікувана цінність можливих вигід, від яких відмовляються через рішення відхилити проект, або очікуване значення втрат, які можуть виникнути внаслідок прийняття проекту.

Розрахунок ставки доходу від проекту здійснюється за формулою

СД = Sбез + Вr(Др.п – Sбез),          (9.2)

де Sбез — безпечна ставка, \%; Вr — коефіцієнт, який визначає чутливість (ризикованість проекту); Др.п — дохідність ринкового портфеля, \%.

Для врахування всіх імовірних варіантів реалізації проекту очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулою математичного очікування:

            (9.3)

де Еоч — очікуваний інтегральний ефект проекту; Еi — інтегральний ефект при і-й умові реалізації; Рi — ймовірність реалізації цієї умови.

Тоді в загальному випадку розрахунок очікуваного інтегрального ефекту рекомендується здійснювати за формулою

Еоч = JEmax + (1 – j) Emin, (9.4)

де Emax та Emin — найбільше та найменше з математичних очікувань інтегрального ефекту за допустимими ймовірнісними розподілами; J — спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, який відображає систему переваг відповідного господарюючого суб’єкта в умовах невизначеності (рекомендується, щоб J = 0,3).

Вихідним пунктом інвестиційних розрахунків повинні бути передбачені потоки грошових коштів, які б не лише забезпечували обслуговування боргу, а й створювали б запас міцності на випадок настання ризику, але оскільки основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку та кое­фіцієнт дисконтування, то врахування ризику повинно здійснюватися поправкою одного з цих параметрів.

Тому аналізуючи інвестиційні ризики, варто використовувати такі моделі.

Перша пов’язана з коригуванням грошового потоку та подаль­шим розрахунком NPV для всіх варіантів проектів. Методика аналізу в цьому випадку така:

для кожного проекту будують три його можливі варіанти розвитку: песимістичний, найбільш імовірний, оптимістичний;

для кожного з варіантів вираховується відповідний NPV, тобто одержують три величини: NPVp, NPVml, NPVo;

для кожного проекту вираховується розмах варіації NPV за формулою: R (NPV) = NPVo – NPVp;

з двох проектів, що порівнюються, найбільш ризикованим вважається той, в якого розмах варіації NPV більший.

Приклад 9.2. Проекти А і Б мають однаковий термін реалізації (5 років) та однакові грошові надходження. Ціна капіталу становить 10 \%. Вирахувавши вихідні дані та результати за проектами (див. табл. 9.3), ми дійшли висновку, що проект Б «обіцяє» більший NPV, проте він є більш ризиковим.

Таблиця 9.3

Показник

Проект А

Проект Б

Інвестиція

9,0

9,0

Експертна оцінка середнього річного надходження:

песимістична

найбільш імовірна

оптимістична

 

2,4

3,0

3,6

 

2,0

3,5

5,0

Оцінка NPV (розрахунок):

песимістична

найбільш імовірна

оптимістична

 

0,10

2,37

4,65

 

–1,42

4,27

9,96

Розмах варіації NPV

 4,55

11,38

 

У реальній ситуації проблема вибору проектів може бути непростою. Не випадково дослідження та узагальнення практики прийняття рішень у сфері реального інвестування показали, що переважна більшість компаній, по-перше, розраховує декілька критеріїв оцінки впливу ризику на інвестиційний проект, а по-друге, використовує одержані кількісні оцінки не як керівництво до дії, а як інформацію до роздумів.

Тому методи оцінок не повинні бути самоціллю, так само як і їх складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих з їх допомогою.

Наступним питанням розгляду теми має бути оцінка проектів за методами аналізу ризику інвестицій. До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Студентам необхідно ґрунтовно опрацювати ці питання за такими джерелами [4, с. 81—85; 6, с. 209—211; 7, с. 255—266].

Процес кредитування інвестиційних проектів у цілому є ненадійним, тому інвестиційні кредити повинні бути достатньо ліквідними, для того щоб покривати будь-який відплив коштів, витрати та збитки і при цьому забезпечувати прийнятний для акціонерів банку розмір прибутку. Така цілеспрямованість має бути основою будь-якої кредитної політики щодо прийняття ризиків та управління ними. У зв’язку з цим у наступному питанні теми особливу увагу слід звернути на визначення кредитного ризику.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, в процесі здійснення інвестиційного кредитування може бути визначеним як невпевненість кредитора в спроможності боржника виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди. Можливість такого ризику виникає через:

помилки самого банку під час розгляду кредитної заявки, розробки умов кредитної угоди;

неефективну робота клієнта, що отримав інвестиційну позичку;

неефективність інвестиційного проекту, під який надається кредит;

нездатність банку створити адекватний грошовий потік у зв’язку з непередбаченими змінами в діловому, економічному і/або політичному оточенні позичальника;

невпевненість у майбутній вартості і якості (ліквідності чи можливості продажу на ринку) застави під кредит;

кризу ділової репутації позичальника.

Ґрунтовно студенти мають опрацювати особливості кредитного ризику при кредитуванні інвестиційних проектів за такими джерелами [3, с. 220—231; 5, с. 91—114; 6, с. 211—212; 7].

Далі варто перейти до розгляду питань управління кредитними ризиками при інвестиційному кредитуванні. Умовно систему управління кредитним ризиком можна подати так, як на рис. 9.1. У свою чергу, управління кредитним ризиком при інвестиційному кредитуванні можна подати у вигляді такої моделі, яка включає в себе:

оцінку кредитних ризиків. Оцінка кредитної пропозиції, поданої потенційним позичальником, є оцінкою різних видів можливого ризику, які виникають під час надання бажаного кредиту для банку, що кредитує;

оцінку фінансової інформації. На основі попереднього аналізу працівник банку приймає рішення про продовження розгляду заявки на кредит, для цього він мусить оцінити фінансову інформацію позичальника;

захист від втрат у разі невиконання зобов’язань. Для захисту від непередбачених втрат за кредитними операціями банк вимушений вимагати від позичальників забезпечення кредиту. Забезпечення — це матеріальний актив, на який банк має права застави, а також потенційне вторинне джерело погашення кредиту;

аналіз якості кредиту. Система рейтингу кредиту за критерієм якості є важливим інструментом систематичної оцінки ступеня кредитного ризику, пов’язаного з непогашеними інвестиційними кредитами банку. Використання системи рейтингу до­помагає визначити дохідність кредиту у зв’язку з ризиком, що виникає при цьому;

систему спостереження за кредитом. Після надання кредиту банкам необхідно відстежувати фінансовий стан позичальника та виконання всіх умов кредитного договору, щоб виявити проблеми позичальника з погашенням кредиту на ранніх стадіях. Це забезпечить банку максимальну ефективність коригуючих дій щодо запобігання та зменшення збитків;

стратегію «порятунку» кредиту. Стратегія, за якої банк має вжити економічних та юридичних заходів, щоб повернути свої кошти назад з відсотками (див. рис. 9.2).

Вивчаючи проблеми управління ризиками при кредитуванні інвестиційних проектів, студенти мають опанувати принципи керування кредитним ризиком на всіх стадіях інвестиційного кредитування. Зокрема, слід звернути увагу на те, як банки складають рейтинги кредитів за якістю та ступенем ризику. Види таких рейтингів показані в табл. 9.4—9.6.

В Україні основою для таких рейтингів є класифікація кредитів за ступенем ризику, яка наведена в Положенні НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» від 6 липня 2000 р. № 279.

Незважачи на те, який рейтинг кредиту за якістю вибере банк, він завжди має базуватися на врахуванні низки факторів: мети інвестиційного кредиту, розміру та загального обсягу можливих втрат з вини позичальника, фінансового стану та минулих кредитів позичальника.

Рис. 9.1. Система управління кредитним ризиком

Рис. 9.2. Модель управління ризиками при інвестиційному кредитуванні

Таблиця 9.4

РЕЙТИНГ ЯКОСТІ КРЕДИТУ ЗА НОМЕРНОЮ СИСТЕМОЮ

Рейтинг

Класифікація

Стан або опис

0

Класифікації не під­лягає

Кредит перебуває в процесі оцінки або переоцінки

1

«Прайм»

Позичальник має найвищий кредитний рейтинг

2

Високої якості

Позичальник має хороший фінансовий стан та кредитну репутацію

3

Задовільний

Позичальник має прийнятний фінансовий стан та кредитну репутацію

4

Граничний

Слабкий позичальник: недостатня застава, кредит надто великий відносно капіталу позичальника

5

Гірше граничного

Повернення боргу сумнівне, ситуація потребує спеціальної роботи з погашення боргу

6

Збитки

Обслуговування боргу не здійснюється, платежі не очікуються

Таблиця 9.5

РЕЙТИНГ ЯКОСТІ КРЕДИТУ ЗА СИСТЕМОЮ БАЛІВ

Якість кредиту

Бали

Призначення і сума кредиту

 

1. Призначення допустиме, сума повністю виправдана

20

2. Призначення сумнівне, сума прийнятна

15

3. Призначення непереконливе, сума проблемна

8

Фінансовий стан претендента на кредит

 

1. Сильний поточний та минулий фінансовий стан, сильний та стабільний приплив коштів

40

2. Хороший фінансовий стан, сильний грошовий потік

30

3. Прийнятний фінансовий стан, нестійкий грошовий потік

20

4. Невисокий прибуток у майбутньому, слабкий грошовий потік

10

5. Криза фінансового стану

4

Застава

 

1. Застава не потрібна або надається велика грошова застава

30

2. Значна ліквідна застава

25

3. Достатня застава допустимої ліквідності

20

4. Достатня застава обмеженої ліквідності

15

5. Недостатня застава недостатньої якості

8

6. Немає прийнятної застави

2

Строк та схема погашення

 

1. Короткостроковий, самоліквідується, гарне вторинне джерело

30

2. Середньостроковий, погашення частинами, міцний грошовий потік

25

3. Середньостроковий, з погашенням одним платежем, довгостроковий із середнім грошовим потоком

20

4. Довгостроковий, погашається частинами, невпевненість у надходженнях

12

5. Довгостроковий, призначення під сумнівом

5

Кредитна інформація на позичальника

 

1. Чудові відносини в минулому з позичальником

25

2. Гарні кредитні відгуки з надійних джерел

20

3. Обмежені відгуки, немає негативної інформації

15

4. Немає відгуків

9

5. Негативні відгуки

0

Закінчення табл. 9.5

Якість кредиту

Бали

Взаємовідносини з позичальником

 

1. Існують постійні вигідні відносини

10

2. Існують посередні відносини або їх немає

4

3. Банк несе втрати на відносинах з позичальником

2

Ціна кредиту

 

1. Вище звичайного для такої якості кредиту

8

2. Відповідно до якості кредиту

5

3. Нижче звичайного для такої якості кредиту

0

Рейтинг кредиту на основі загальної кількості балів

 

1. Найкращий

163—140

2. Високої якості

139—118

3. Задовільний

117—85

4. Граничний

84—65

5. Гірше граничного

менше 64

 

Таблиця 9.6

РЕЙТИНГ ЯКОСТІ КРЕДИТУ ЗА АНАЛІЗОМ ФІНАНСОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ

Сума і коефіцієнт

Клас І

Клас ІІ

Клас ІІІ

Клас ІV

Клас V

Клас VІ

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,00

2,00

2,00

1,50

1,50

1,25

Довгострокова заборгованість/капіталізація

0,25

0,33

0,35

0,45

0,50

0,60

Довгострокова заборгованість/акціонерний капітал

0,66

1,00

1,00

1,25

1,75

2,00

Передподаткове покри­ття відсотків

7,00

5,00

5,00

4,00

3,00

2,00

Грошовий потік/довго­строкова заборгованість

0,75

0,30

0,25

0,2

0,2

0,15

Довгострокова заборгованість/нетто основні активи

0,50

0,70

0,80

1,00

1,50

1,50

Нетто оборотний капітал/довгострокова забор­гованість

1,00

0,80

0,80

0,75

0,50

0,40

У процесі кредитування інвестиційних проектів варто враховувати і факторний аналіз (вплив фінансового ризику, який виникає під впливом ряду факторів). Кожний фактор може бути представлений конкретним аналітичним показником: показник привабливості інвестицій у реальний сектор економіки (1/k1), реальна внутрішня норма рентабельності інвестиційного проекту (k2), реальна дохідність інвестора (1/k3), середня ставка відсотка за позичковим джерелам фінансування (r), питома вага позичкового капіталу в загальному обсязі фінансування інвестиційного проекту (dпк). Модель залежності факторного аналізу (FR) можна подати за такою формулою:

   (9.5)

де ПК — величина позичкового капіталу; ВК — величина власного капіталу;  — безризикова ставка рентабельності інвестицій, коефіцієнт; і — річна ставка інфляції, коефіцієнт.

У процесі інвестиційного кредитування інвестору варто врахувати також залежність рентабельності інвестицій, підприємницького та фінансового ризику для різних варіантів фінансування проекту та значень бета-коефіцієнта. Таку залежність подано у табл. 9.7.

Таблиця 9.7

ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ ВІД СТУПЕНЯ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ТА ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ

Значення бета- коефіцієнта

Питома вага позичкових коштів фінансування в загальній величині інвестованого капіталу (dПК), коефіцієнт

dПК = 0

dПК = 0,5

dПК = 1,0

β = 0,5

 

β = 1,0

β = 1,5

Не менш важливою процедурою в процесі кредитування інвес­тиційних проектів є ефективна оцінка відсоткових ризиків. Тому на проблемах управління відсотковим ризиком слід зупинитися у наступному розділі.

Відсотковий ризик зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит. Відтак кредитування інвестиційних проектів потребує ефективного управління відсотковим ризиком, адже ці кредити мають переважно строковий характер.

Відсотковий ризик обумовлений і невизначеністю майбутньої динаміки рівня відсотків на кредити під інвестиційні проекти. Він виникає тоді, коли не збігаються строки повернення наданих та залучених коштів або коли ставки за активними та пасивними операціями встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти перемінних чи навпаки). У цьому разі прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий строк за змінними ставками, а кредити видаються на тривалий строк за фіксованими ставками у розрахунку на те, що змінні відсоткові ставки не перевищать очікуваний рівень [3, с. 232—243; 6, с. 220—224].

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, конкуренція, категорія клієнта, прибутковість, вартість ставки, гнучкість ціни кредитування та ін. [6, с. 221].

Визначаючи відсоткову ставку в процесі інвестиційного кредитування, варто враховувати ризик неповернення кредиту. Якщо абстрагуватися від таких реальних витрат банку, як заробітна плата службовців кредитного відділу, витрати на обробку інформації та інші не відсоткові витрати, то відсоток за ризикованими інвестиційними контрактами (R) має компенсувати банку часову (строкову) вартість грошей (вільна від ризику ставка відсотка r) та ризик втрати позичених коштів (Рв). Часто банк орієнтується на певну відсоткову ставку (r), яка є ціною кредиту за фактичної відсутності ризику, наприклад облікова ставка НБУ. Однак реальна ризикованість кредитних операцій змушує комерційний банк підвищувати відсоткову ставку до значення R, що залежить від рівня ризику, який визначається ймовірністю втрати прибутку або прямих збитків. Якщо ризик втрати позичених коштів (Рв) відомий, імовірність їх повернення буде дорівнювати (1 – Рв). А це означає, що в середньому буде повернено суму кредиту С, величина якої виражається рівністю:

С = (1 – Рв) (1+ R) · К,         (9.5)

де К — початковий кредит; R — відсоткова ставка за кредит з урахуванням ризику; Рв — ймовірність (ризик) втрати позичених коштів.

У разі відсутності ризику позичені кошти повертаються банку з відсотком, ставка якого дорівнює r, а загальна сума коштів, що повертаються, С0 виражається залежністю С0 = (1 + r) · К. Компен­сація втрат, пов’язаних з небезпекою неповернення позичених коштів за даною угодою, має місце за умови С = С0. А вона приводить до такого співвідношення:

(1 – Рв) (1 + R) = 1 + r.         (9.6)

З цієї формули виводимо величину R ставки відсотка, яка враховує ризик неповернення боргу:

R = (1 + r) : (1 – Рв) – 1 = (r + Рв) : (1 – Рв).          (9.7)

З формули випливає, що відсоткова ставка за інвестиційний кредит збільшується відповідно до збільшення ймовірності (ризику) втрати позичених коштів.

Цю залежність можна подати у такому вигляді:

    (9.8)

Отже, наявність ризику втрати позичених коштів, що вимірюється ймовірністю Рв, приводить тим самим до збільшення суми сплати. Математично визначено області ризику втрати позичених коштів, а саме:

область допустимого ризику (Рв у межах від 0 до 0,2);

область критичного ризику (Рв у межах від 0,3 до 0,5);

область катастрофічного ризику (Рв у межах від 0,6 до 1) [3, c. 234—236].

Інша проблема, що тісно пов’язана з визначенням відсотка в умовах ризику при кредитуванні інвестиційних проектів, — урахування інфляції.

Розглянемо це на прикладі.

Приклад 9.3. Нехай безінфляційна банківська кредитна ставка r становить 10 \%, а ставка інфляції — 12 \%. Імовірність втрати позичених коштів Рв — на рівні 0,2. Визначити, за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

Розв’язок. Спочатку визначимо безризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи формулу 4.7.

rі = (1+ r) (1 + і) – 1 = (1 + 0,1)(1 + 0,12) – 1 = 0,232 (23,2 \%).

Далі, використавши формулу (9.8), визначимо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів:

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 54 \%. Якби інфляційна складова кредитного відсотка становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б таким:

Отже, інфляція значно впливає в умовах ризику на кредитний відсоток.

Більш ґрунтовно вплив ризику на відсоток за інвестиційний кредит слід розглянути за такими джерелами [3, c. 232—242 ].

Не менш складною проблемою управління відсотковим ризиком при кредитуванні інвестиційних проектів є управління «гепом» (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні відсоткових ставок. Успішне управління «гепом» потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами. На практиці існує позитивний «геп», коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою, та негативний «геп», коли пасиви зі змінною ставкою перевищують такі самі активи. На рис. 9.3 показано, що ступінь відсоткового ризику залежить від розмірів розриву між активами та пасивами й від напряму, швидкості й тривалості зміни відсоткової ставки.

Більш ґрунтовно стратегію управління «гепом» при інвестиційному кредитуванні слід розглянути за такими джерелами [6, c. 222—223].

Резюмуючи, підкреслимо, що комерційним банкам, які здійснюють інвестиційне кредитування, слід навчитися оперативно керу­вати кредитним і відсотковим ризиками та зводити їх до мінімуму.

І останнє питання, на якому слід зосередити увагу під час вивчення цієї теми, — це заходи для зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні.

Рис. 9.3. Структура «гепу»

Всебічний аналіз фінансового стану суб’єкта інвестиційної діяль­ності та очікуваних проектних ризиків являє собою обов’язкову умову прийняття рішень щодо кредитування проектів.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

розподіл ризику між учасниками проекту;

заставні операції та гарантування;

страхування (хеджування);

лімітування;

екаутинг та ін.

Зокрема, розподіл ризику між учасниками проекту — це такий захист, що дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту (див. рис. 9.4).

Механізми гарантування та страхування ризиків при інвестиційному кредитування студентам слід ґрунтовно розглянути за такими джерелами [5, с. 85—132; 6, с. 224—228].

Сукупність заходів зі страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та відсотків називається хеджуванням. Сутність хеджування полягає в регулярному продажу валюти на строк чи обмін відсотків за валютами, в яких здійснюються інвестиції; продажу продукції проекту на товарній біржі з майбутньою поставкою за фіксованою ціною. При хеджуванні використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф’ючерси, валютні та відсоткові свопи, кепси та коларси.

Рис. 9.4. Розподіл ризиків між учасниками проекту

У зв’язку з тим, що в Україні механізмів обігу таких фінансових інструментів майже не існує, то вони у вітчизняній практиці інвестиційного кредитування не використовуються.

Існує ще один спосіб зниження ризиків — лімітування об’єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продажів тощо. Інвестор обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання. Фінансування здійснюється поступово — траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій. Банки, у свою чергу, з метою зниження міри ризику лімітують розміри позичок, застосовують овердрафт, кредитні лінії, відновлювані кредити, кредитують клієнтів у режимі «стенд-бай» тощо.

Для отримання додаткової інформації про об’єкт інвестування за кордоном використовують послуги екаутингових компаній. Ці фірми збирають, обробляють, аналізують та формують різні види бізнес-інформації: відомості про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів з бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у вигляді бізнес-довідок. Великі ека­утингові фірми розробляють типові довідки бізнес-інформації та за бажанням замовника дають детальнішу інформацію, отриману шляхом поглибленого аналізу. Екаутинг часто сполучається з аудитом та являє собою важливий спосіб зниження ступеня інвестиційного ризику.

9.2. План семінарського заняття

1. Визначення проектних ризиків.

2. Оцінка проектів за методами аналізу ризику інвестицій.

3. Визначення кредитних ризиків.

4. Управління кредитними ризиками при інвестиційному кредитуванні.

5. Управління відсотковими ризиками при інвестиційному кредитуванні.

6. Заходи щодо зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні.

9.3. Контрольні запитання

Дайте визначення ризику та рівню ризику.

Що таке проектний ризик?

Що включає в себе процедура вивчення та оцінки проектних ризиків?

За якими ознаками класифікують проектні ризики?

Що включає в себе розрахунок показників ризику вкладення інвестицій?

Що таке вартість невизначеності?

Які моделі використовуються під час аналізу інвестиційних ризиків?

Визначте основні складові аналізу сценаріїв розвитку проекту.

Що таке метод дерева рішень?

Визначте основні складові методу імітаційного моделювання.

Дайте визначення кредитному ризику.

Визначте причини виникнення ризиків при інвестиційному кредитуванні.

Що включає в себе процедура управління кредитними ризиками при інвестиційному кредитуванні?

За якими критеріями проводиться оцінка кредитних ризиків?

Охарактеризуйте основні складові моделі управління кредитним ризиком.

Як визначається рейтинг якості інвестиційного кредиту?

Що включає в себе система «порятунку» кредиту?

Що таке відсотковий ризик і які фактори впливають на нього?

За яких факторів визначається ціна інвестиційного кредиту?

Що таке управління «гепом»?

Що включає в себе стратегія управління «гепом»?

Охарактеризуйте заходи для зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні.

Як використовується страхування при інвестиційному кредитуванні?

9.4. Термінологічний словник основних понять (категорій)

Аналіз сценаріїв розвитку проекту — аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію.

Аналіз чутливості — аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV.

Вартість невизначеності — концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту.

Відсотковий ризик — ризик, який зумовлений тим, що середня вар­тість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Екаутингові компанії — фірми, які збирають, обробляють, аналізують та формують різні види бізнес-інформації: відомості про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів з бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, — невпевненість кредитора в спроможності боржника в процесі інвестиційного кредитування виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди.

Метод дерева рішень — метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту. У результаті побудови дерева рішень визначаються вірогідність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність за кожним проектом, а також інтегральна ефективність проекту.

Метод імітаційного моделювання (Монте-Карло) — процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Негативний «геп» — ситуація, коли пасиви зі змінною ставкою перевищують активи зі змінною ставкою.

Позитивний «геп» — ситуація, коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою.

Проектний ризик — сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі факторів на потоки грошових коштів.

Ризик — відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини.

Факторний аналіз — вплив фінансового ризику, який виникає під впливом ряду факторів, на рентабельність інвестиційного проекту.

Хеджування — сукупність заходів зі страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та відсотків.

9.5. Навчальні завдання

Теми рефератів

Якісний аналіз, джерела та принципи класифікації ризиків комерційного банку при інвестиційному кредитуванні.

Моніторинг кредитного ризику комерційного банку при кредитуванні інвестиційних проектів.

Оптимізація управління кредитним ризиком комерційного банку.

Основні методи та методичні підходи до зниження ступеня ризику при кредитуванні інвестиційних проектів.

Питання для дискусії

Визначте зв’язок між кредитним ризиком при кредитуванні інвестиційних проектів та ліквідністю комерційного банку.

Які методи оптимізації кредитного ризику використовуються комерційними банками при кредитуванні інвестиційних проектів?

Які фактори найбільше впливають на ступінь ризику неповернення інвестиційного кредиту?

Чому для видачі кредиту на будь-який проект необхідно робити аналіз усієї інвестиційної діяльності позичальника?

9.6. Запитання та завдання для перевірки знань

Тести

Аналіз сценаріїв розвитку проекту — це:

а) аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV;

б) концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту;

в) метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту;

г) аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію;

д) процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Метод імітаційного моделювання (Монте-Карло) — це:

а) аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV;

б) концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту;

в) метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту;

г) аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію;

д) процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Метод дерева рішень — це:

а) аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV;

б) концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту;

в) метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту;

г) аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію;

д) процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Вартість невизначеності — це:

а) аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV;

б) концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту;

в) метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту;

г) аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію;

д) процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Аналіз чутливості — це:

а) аналіз впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключові показники ефективності проекту, наприклад: IRR, NPV;

б) концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту;

в) метод оцінки ризику, за якого використовується послідовність збирання даних для побудови дерева рішень інвестиційного проекту;

г) аналіз, який дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію;

д) процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника (найчастіше NPV) піддається ряду імітаційних аналізів на комп’ютері.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, — це:

а) невпевненість кредитора в спроможності боржника у процесі інвестиційного кредитування виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди;

б) сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі факторів на потоки грошових коштів;

в) ризик, який зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Проектний ризик — це:

а) невпевненість кредитора в спроможності боржника у процесі інвестиційного кредитування виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди;

б) сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі факторів на потоки грошових коштів;

в) ризик, який зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Відсотковий ризик — це:

а) невпевненість кредитора в спроможності боржника у процесі інвестиційного кредитування виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди;

б) сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі факторів на потоки грошових коштів;

в) ризик, який зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Негативний «геп»:

а) пасиви зі змінною ставкою перевищують активи зі змінною ставкою;

б) активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою.

Позитивний «геп»:

а) пасиви зі змінною ставкою перевищують активи зі змінною ставкою;

б) активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою.

Задачі

1. Визначити середньоквадратичне відхилення за проектом А, використавши дані таблиці.

 

Оцінка можливого результату

Запроектований дохід

Значення ймовірностей

Можливий дохід

Песимістична

200

0,20

 

Стримана

333

0,60

 

Оптимістична

450

0,20

 

 

 

1,00

 

 

2. Проекти А і Б мають однаковий термін реалізації (4 роки) та однакові грошові надходження. Ціна капіталу становить 11 \%. Вирахувавши вихідні дані та результати за проектами (див. таблицю), визначити, який проект є більш ризикованим.

Показник

Проект А

Проект Б

Інвестиція

12,0

12,0

Експертна оцінка середнього річного надходження:

 

 

песимістична

2,8

2,4

найбільш імовірна

3,1

3,7

оптимістична

3,9

5,2

Оцінка NPV (розрахунок):

 

 

песимістична

 

 

найбільш імовірна

 

 

оптимістична

 

 

Розмах варіації NPV

 

 

 

3. Підприємство звернулося до банку за кредитом для фінансування інвестиційного проекту. На ринку банківських кредитів безінфляційна кредитна ставка становить 13 \%, а ставка інфляції — 14 \%. Імовірність втрати позичених коштів — на рівні 0,195. Визначити, за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

4. На основі даних таблиці визначити аналітичні показники факторного аналізу фінансового ризику підприємства, яке звернулося у банк за кредитом, та оцінити характер впливу даних факторів (факт-прогноз) на рівень фінансового ризику (FR).

 

Показники

Фактична величина

Величина, що прогнозується

Абсолютне відхилення

Темп зростання, \%

Початкові дані для факторного аналізу

1. Величина власного капіталу, спрямованого на фінансування інвестицій, тис. грн

2780

2950

 

 

2. Величина позичкового капіталу, спрямованого на фінансування інвестицій, тис. грн

4800

3500

 

 

3. Безризикова ставка рен­табельності на фінансовому ринку (rf ), коефіцієнт

0,2

0,3

 

 

Закінчення табл.

Показники

Фактична величина

Величина, що прогнозується

Абсолютне відхилення

Темп зростання, \%

4. Середня ставка відсотка за кредит (r), коефіцієнт

0,3

0,45

 

 

5. Внутрішня норма рентабельності інвестиційного проекту (IRR), коефіцієнт

0,4

0,3

 

 

6. Річна ставка інфляції, коефіцієнт (i)

0,25

0,3

 

 

 

5. На основі даних таблиці дати характеристику різним типам ризику, який виникає в процесі реалізації інвестиційного проекту компанії, та скласти аналітичний аналіз, в якому дати характеристику залежності ризику та рентабельності за трьома можливими варіантами стану економіки та на конкретному господарському суб’єкті.

ВИХІДНІ  ДАНІ  ДЛЯ  РОЗРАХУНКУ  МІНІМАЛЬНО  ПРИЙНЯТНОГО ДЛЯ  ВІДПОВІДНОГО  РІВНЯ  РИЗИКУ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДОВГОСТРОКОВИХ  ІНВЕСТИЦІЙ

Показники

1-й варіант

2-й варіант

3-й варіант

1. Безризикова ставка рентабельності (rf), \%

18

25

30

2. Середньогалузева рентабель­ність (rm), \%

30

40

45

3. Чутливість узагальнюючих показників ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства до впливу макроекономічних факторів ризику (β), коефіцієнт

0,8

1,0

1,5

4. Середньозважена величина відсоткової ставки за кредит комерційній організації (r), \%

30

45

55

5. Питома вага позичкового капіталу в загальному обсязі фінансування інвестиційного проекту, коефіцієнт

1,0

0,5

0

9.7. Література

Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування втрат за кредитними операціями банків: Постанова НБУ від 6 липня 2000 р. № 279.

Єлейно Я. І., Єлейно О. І., Раєвський К. Є. Інвестиції, ризик, прогноз. — Львів: Львів. банк. ін-т НБУ, 2000. — 176 с.

Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібник / В. В. Віт­лінський, О. В. Пернарівський, Я. С. Наконечний; За ред. В. В. Вітлін­ського. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 251 с.

Мелкумов Я. А. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА — М, 2000. — 248 с.

Москвин В. А. Кредитование инвестиционных проектов: Рекомендации для предприятий и коммерческих банков. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 240 с.

Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.

Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсолют — В, Эльга, 1999. — 304 с.