Інвестиційне кредитування - Навчальний посібник (Пересада А. А., Майорова Т. В.)

Тема 5. державне ІнвестицІйне кредитування

5.1. Методичні вказівки щодо вивчення теми

Розгляд теми доцільно розпочати з визначення змісту, характеристики та специфіки державного інвестиційного кредиту.

Державний інвестиційний кредит — це сукупність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником — підприємства, які найчастіше належать до державної форми власності. Він надається на капітальні вкладення виробничого призначення шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам та відомствам, іншим державним органам виконавчої влади для фінансування підприємствами, організаціями та об’єд­наннями через банківські установи об’єктів, будівництво яких тільки починається, на конкурсній основі, а також для фінансування раніш початих перспективних будов, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, які належать до державної власності, за пріоритетними напрямами економіки України [1; 2].

Сьогодні в Україні державне кредитування будівництва і об’єктів виробничого призначення здійснюється за рахунок коштів Інвестиційного фонду України, сформованого за рахунок державного бюджету [7, с. 262].

Державне кредитування капітального будівництва здійснюється згідно з:

Положенням «Про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення», затвердженим Наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки України з урахуванням змін і доповнень від 26 червня 1996 р. № 128/79;

Наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки України «Про внесення змін і доповнень до Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення» від 14 травня 1998 року № 315/2755;

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» від 25 листопада 1999 р., зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 року № 241 та від 15 лютого 2002 року № 158.

На основі цих документів Міністерство економіки України розробило «Положення про оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими центральними органами та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету та створення відповідної Комісії Мінекономіки» [6].

У цьому Положенні визначаються пріоритети відбору інвестиційних проектів, а також критерії оцінки та відбору інвестиційних проектів виробничого та невиробничого призначення, що передбачають залучення коштів державного бюджету.

Контроль за цільовим використанням бюджетних позик на фінансування капітального будівництва здійснюють Міністерство фінансів України, Головне управління державного казначейства, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади — замовники і установи банків.

Контроль за додержанням строків будівництва об’єктів, передбачених Державною програмою, здійснює Міністерство економіки України та міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади — замовника.

За рахунок коштів державного бюджету можуть також частково відшкодовуватися відсоткові ставки за кредити, які надані комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів. Такий порядок регламентується Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок» від 29 січня 2002 р. № 101 [4].

Наступним питанням теми, що вивчається, має стати з’ясува­ння сутності податкового інвестиційного кредиту, який визначається як відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалізації інноваційних програм [10].

Економічну основу податкового інвестиційного кредиту становлять кошти, які підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток. Тому він багато в чому подібний до такої форми фінансової підтримки підприємства, як пільгове оподаткування при­бутку. Але пільги мають більш широку палітру застосування. Крім стимулювання інвестиційної діяльності (відшкодування витрат на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів), пільги на сплату податку можуть надаватися: підприємствам, де використовується праця інвалідів; для санації національ­но важливих підприємств і виробництв на час пристосування їх до роботи в умовах ринку, для тимчасового полегшення ста­новища; підприємствам, що зазнали ускладнень через незалеж­ний від них збіг негативних процесів в економіці і господарській діяльності, через політичні події чи природні катастрофи тощо.

Інвестиційний податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів.

Введення інвестиційного податкового кредиту має певні переваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, за звичайного банківського кредитування використовуються вільні кредитні ресурси, яких, як відомо, хронічно не вистачає. Крім того, банківський кредит надається на умовах сплати досить значних відсотків, що робить інвестиції за рахунок такого кредиту для підпри­ємства економічно обтяжливими. З іншого боку, в разі зниження відсотків зникає зацікавленість банків у наданні кредитних ресурсів, тим більше що кредитування інвестиційних проектів передбачає тривалий строк повернення кредиту, тобто кредитування інвестиційних проектів зв’язує «швидкі гроші» банків.

Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у вигляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту заохочуватиме підприємства до підвищення ефек­тивності своєї роботи та отримання прибутку.

Держава, втрачаючи на деякий час певні суми дохідної частини бюджету, у подальшому може розраховувати на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку і обсягів податку на нього.

Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту є:

сталий фінансовий стан підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

переважно (не менше ніж 50 \%) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, грошові накопичення громадян, юридичних осіб тощо);

наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

строк окупності запозичених через інвестиційний податковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен перевищувати певний строк, наприклад п’ять років після реалізації інноваційного проекту.

Дотримання цих умов знижує ризик кредитора, у даному випадку держави, щодо ефективності використання інвестиційних ресурсів.

Загальний обсяг ресурсів інвестиційного податкового кредиту на кожен рік визначається Кабінетом Міністрів України в розрахунках до бюджету. Виходячи із стану економіки, він може досягати до 10 \% надходжень до бюджету податку на прибуток з наступним розподілом знижки податку по міністерствах (відомствах) відповідно до пріоритетності напрямів їх інноваційної діяльності.

З посиленням вимоги до ефективності використання інвестиційних ресурсів інвестиційний податковий кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до п’яти років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових виробництв), веде до розпорошення державних ресурсів, знижує ефективність використання інвестицій.

Виходячи з економічної основи інвестиційного податкового кредиту, його загальний обсяг для конкретного підприємства визначається приростом податку на прибуток, який буде отримано після реалізації проекту з розрахунку на п’ять років за формулою:

К = П° · 0,3 (Jn – 1) · 5,        (5.1)

де К — загальний обсяг кредиту; П° — обсяг отриманого прибутку у базовому році, який передував початку робіт за проектом; 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 \%); Jn — індекс зростання; (Jn – 1) — приріст загального обсягу прибутку по підприємству після реалізації проекту порівняно з базовим роком; 5 (коефіцієнт) — розрахунковий термін для визначення загальної суми кредиту, що надається (років).

Враховуючи, що джерелом інвестиційного податкового кредиту є податок, щорічна сума кредиту не може перевищувати загальної суми податку, який сплачує підприємство з прибутку за підсумками року. Тому щорічний обсяг кредиту може бути визначено двома показниками:

у частках податку, що сплачує підприємство за підсумками базового року, за формулою

Кр = Jn – 1,    (5.2)

де Кр — частка податку на прибуток, яка залишається у підприємства у вигляді інвестиційного податкового кредиту (коефіцієнт);

у частках прибутку:

Кр = 0,3 (Jn – 1),

де 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 \%).

Таким чином, у разі надання інвестиційного податкового кредиту підприємство зменшує на цю частку норматив сплати подат­ку на прибуток протягом п’яти років. Ця частка може бути тим більшою, чим значніший приріст прибутку після реалізації інноваційного проекту (Jn – 1), тобто чим ефективніший проект. Такий принцип має стимулювати підприємства до відбору найефективніших інноваційних проектів.

Контроль за дотриманням умов надання, використання і компенсації інвестиційного податкового кредиту покладено на галузеві міністерства (відомства) та державні податкові інспекції за місцем знаходження підприємств-позичальників [10].

Важливим питанням даної теми є визначення змісту та специфіки організації інвестиційного кредитування населення. Кредит надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам — резидентам України на придбання з інвестиційною метою нерухомості, товарів тривалого користування, він повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Сутнісна ознака такого інвестиційного кредиту — кредитування інвестиційних заходів фізичних осіб.

Комерційні банки надають інвестиційні кредити фізичним особам на комерційній основі за умови дотримання принципів цільової направленості, забезпечення, строковості, платності і поворотності та у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об’єктом кредитування [7, с. 154—157; 8, с. 95—103; 9, с. 248—266].

Наприклад, кредити на будівництво, покупку, капітальний ремонт та реконструкцію індивідуальних житлових будинків, садових будинків, дач та інше надаються у розмірі 75 \% кошторисної вартості будівництва у межах розмірів, які встановлює комерційний банк залежно від цін та в межах кредитних ресурсів банку.

Кредити населенню видаються на основі кредитних угод, які укладаються з банком. У кредитній угоді визначаються строки подання документів, які підтверджують цільове використання коштів по позичці, залежно від об’єкта кредитування, але не пізніше встановленого строку освоєння.

При цьому строк освоєння кредитів, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом, не повинен перевищувати 2 роки, по позичках, які надаються на покупку будинків, квартир та інше, — 2 місяці, а повний строк встановлюється залежно від цілей об’єкта кредитування, розміру позички та платоспроможності позичальника.

Кредитна угода оформляється на всю суму кредиту, укладається на строк користування позичкою та підписується керівником банку та позичальником.

Інвестиційні кредити фізичним особам можуть надаватися частками таким чином, щоб витрати, строки погашення, відсотки по виданих сумах відповідали умовам кредитного договору. Кож­на сума кредиту, одержана позичальником у рамках умов кредитної угоди, оформляється строковим зобов’язанням та підписується позичальником.

Обов’язковою умовою надання такого кредиту є страхування об’єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позичкою.

Особливо ретельно працівник банку повинен перевірити оформ­лення договору застави майна, поручництво громадян, а також інші довідки та документи, які визначають платоспроможність позичальника.

На основі цього встановлюється сума платежу основного боргу з кредиту, здійснюється розрахунок загальної суми відсотків, а також установлюється порядок погашення кредиту та відсотків по ньому.

На основі підписаного керівником банку кредитного договору бухгалтерія оформляє індивідуальному позичальнику особовий рахунок.

Часто під час видачі споживчих інвестиційних кредитів застосовується бальна система оцінки заявок (кредитний скоринг).

Основною ідеєю кредитного скорингу є можливість визначення якості кредиту шляхом перевірки фінансових, економічних та інших факторів характеристики позичальника (див. табл. 5.1) [9, с. 255—258].

Таблиця 5.1

ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЯКІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУ ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ

Фактори

Бали

1. Сфера зайнятості клієнта

професіональний менеджер

10

кваліфікований робітник

8

клерк

7

студент

5

некваліфікований робітник

4

робітник, який працює неповний робочий день

2

2. Забезпеченість житлом

власний будинок

6

оренда будинку або квартири

4

живе з другом або родичами

2

3. Кредитний рейтинг

відмінний

10

середній

5

відсутність інформації

2

поганий

0

4. Привабність роботи на одному місці

більше 1 року

5

не більше 1 року

2

5. Привабність проживання за даною адресою

більше 1 року

2

не більше 1 року

1

6. Наявність телефону

так

2

ні

0

7. Кількість дітей

1

3

2

3

3

4

Більше 3

2

8. Наявність банківських рахунків

чековий та ощадний

4

тільки ощадний

3

тільки чековий

2

немає

0

Максимальний бал може становити 43, а мінімальний — 9, однак рішення щодо видачі кредиту надається лише у випадку, коли сума балів перевищує 28. Чим вищий бал, тим більші шанси отримати кредит.

Одним з видів інвестиційних кредитів, що надаються фізичним особам, є довгостроковий державний кредит молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла. Зміст та специфіку такого виду кредиту слід розглянути у наступному питанні теми. Порядок та організація кредитування визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1999 р. № 825 «Про вдосконалення організаційної та фінансової діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комітеті у справах сім’ї та молоді».

Відповідно до цього Положення правом на одержання держав­ного пільгового довгострокового (строком до 30 років) кредиту користуються молоді сім’ї та одинокі молоді громадяни, які згідно із законодавством визначені такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме:

молода сім’я — подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 30 років;

неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 28 років включно, має неповнолітніх дітей;

одинокі молоді громадяни, вік яких не перевищує 28 років.

Сума кредиту обчислюється виходячи з норми 21 м2 загальної площі житла на одного члена сім’ї та додатково 10 м2 на сім’ю і включає витрати на його страхування в період будівництва (реконструкції) житла.

Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву надає кредит виходячи з розрахунків суми, необхідної для будівництва (реконструкції) житла, на підставі кредитної угоди, списків позичальників, попередньо затверджених рішенням дирекції або відділення банку. На підставі кредитної угоди за розпорядженням дирекції фонду кошти для надання кредиту перераховуються Головним управлінням Державного казначейства з казначейського рахунку дирекції фонду до банку для подальшого їх зарахування на особисті рахунки позичальників.

Дирекція фонду сприяння молодіжному житловому будівництву здійснює оперативний контроль за цільовим використанням відділенням і банком коштів кредиту. За допущену затримку проходження коштів кредиту банк сплачує штраф за кожний день затримки згідно з умовами угоди, укладеної між дирекцією або відділенням та банком відповідно до законодавства.

Фінансування будівництва (реконструкції) здійснюється банком виключно у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок замовника (підрядника) за розпорядженням дирекції або відділення з особистого рахунку пози- чальника.

У разі пайової участі у незавершеному будівництві передоплата здійснюється на рівні оплати частки незавершеного будівництва у розмірі 100 \% і авансування незавершеної частки у розмірі 50 \% авансу.

Строк використання кредиту обумовлюється у кредитній угоді і не повинен перевищувати нормативного строку будівництва (реконструкції) житла з дня першої виплати банком замовнику (підряднику) коштів за виконані роботи з будівництва (реконструкції) житла.

Погашення кредиту, сплата відсотків за користування ним розпочинаються позичальником після одержання документів на право користування, володіння збудованим (реконструйованим) житлом та укладення угоди про заставу житла на період погашення кредиту та відсотків за користування ним.

Остаточний розрахунок суми повернення кредиту проводиться виходячи з фактичної площі квартири (підтвердженої довідкою БТІ) та встановленої середньої вартості 1 м2 загальної площі житла в регіоні на час отримання позичальником документів на право користування, володіння збудованим (реконструйованим) житлом. Цей розрахунок оформляється як додаток до кредитної угоди і погоджується з позичальником.

Розмір щоквартального платежу для погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним визначається дирекцією фонду шляхом ділення суми кредиту на кількість кварталів уточненого строку його надання.

Витрати на обслуговування кредиту фінансуються за рахунок кредитних ресурсів у розмірі 6 \% їх обсягу і перераховуються з державного бюджету Головним управлінням Державного казначейства на казначейський рахунок дирекції фонду, а у разі отримання кредитних ресурсів з інших джерел фінансування — на рахунок дирекції фонду одночасно з перерахуванням коштів кредиту на будівництво (реконструкцію) житла для позичальників [5].

5.2. План семінарського заняття

Зміст та характеристика державного інвестиційного кредитування.

Податкове інвестиційне кредитування.

Характеристика інвестиційного кредитування фізичних осіб.

Державне інвестиційне кредитування фізичних осіб.

5.3. Контрольні запитання

Охарактеризуйте сутність та особливості державного інвестиційного кредитування.

Визначте роль державного інвестиційного кредитування в розвитку національної економіки.

Розкрийте зміст державного інвестиційного кредитування.

Визначте порядок відкриття та оформлення кредитування державних капітальних вкладень.

Охарактеризуйте сутність та особливості податкового інвестиційного кредитування.

За яких умов підприємці можуть отримати податковий інвестиційний кредит?

Охарактеризуйте стан та перспективи розвитку державного та податкового інвестиційного кредиту.

Охарактеризуйте зміст інвестиційного кредитування фізичних осіб.

Виділіть та охарактеризуйте суб’єкти та об’єкти інвестиційного кредитування фізичних осіб.

За якими факторами визначається якість інвестиційного кредиту для фізичних осіб?

Яку специфіку має банківська робота у сфері інвестиційного кредитування фізичних осіб?

Розкрийте зміст державного інвестиційного кредитування фізичних осіб.

Визначте порядок оформлення та видачі державного інвестиційного кредиту фізичним особам.

Назвіть проблеми та основні напрями подальшого розвитку споживчого інвестиційного кредитування в Україні.

5.4. Термінологічний словник основних понять (категорій)

Державний інвестиційний кредит — кредит, який надається на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам та відомствам, іншим державним органам виконавчої влади для фінансування підприємствами, організаціями та об’єднаннями через банківські установи об’єктів, будівництво яких тільки починається, на конкурсній основі, а також для фінансування раніш початих перспективних будов, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, які перебувають у державній власності, за пріоритетними напрямами економіки України.

Кредитний скоринг — бальна система оцінки кредитних заявок, яка застосовується під час видачі споживчих інвестиційних кредитів.

Інвестиційне кредитування фізичних осіб — кредитування, яке здійснюється тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам — резидентам України на придбання з інвестиційною метою нерухомості, споживчих товарів тривалого користування; кредит повертається у розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Податковий інвестиційний кредит — відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інвестиційних (інноваційних) програм з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством внаслідок реалізації інвестиційних програм.

5.5. Навчальні завдання

Теми рефератів

Стан та перспективи розвитку державного інвестиційного кредитування в Україні.

Стан та перспективи розвитку інвестиційного кредитування фізичних осіб в Україні.

Роль податкового інвестиційного кредиту у фінансуванні інвестиційних проектів.

Питання для дискусії

Охарактеризуйте основні проблеми розвитку державного інвестиційного кредитування в Україні.

Визначте проблеми оформлення видачі податкового інвестиційного кредиту.

Яку специфіку має банківська робота у сфері інвестиційного кредитування фізичних осіб?

Визначте слабкі та сильні сторони системи кредитного скорингу при інвестиційному кредитуванні фізичних осіб.

5.6. Запитання та завдання для перевірки знань

Тести

Державне інвестиційне кредитування — це:

а) кредитування, в якому кредиторами виступають будь-які суб’єкти інвестиційної діяльності, а об’єктом є інвестиційні заходи держави;

б) кредитування, в якому кредитором виступає держава, а об’єктом — інвестиційні заходи державних підприємств;

в) кредитування, в якому кредитором виступає держава, а об’єктом — інвестиційні заходи будь-яких суб’єктів інвестиційної діяльності.

За використання бюджетних кредитів для фінансування будов та об’єктів підприємствам недержавної форми власності встановлюється річна відсоткова ставка на рівні:

а) діючої облікової ставки НБУ;

б) діючої облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2;

в) 50 \% діючої облікової ставки НБУ;

г) 30 \% діючої облікової ставки НБУ.

Обов’язковій державній експертизі в повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються:

а) із залученням коштів Державного бюджету України;

б) із залученням коштів місцевих бюджетів;

в) із залученням коштів Державного, місцевого бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ, організацій;

г) із залученням коштів Державного бюджету і коштів державних підприємств.

Інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основ­них фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та бюджетних позик, визначаються як:

а) державні капітальні вкладення;

б) державні централізовані капітальні вкладення;

в) змішані капітальні вкладення.

Податковий інвестиційний кредит — це:

а) відстрочка сплати податку на період реалізації будь-якого інвестиційного проекту;

б) відстрочка сплати податку на період реалізації лише інноваційного проекту.

Довгостроковий державний кредит молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам надається на:

а) придбання автомобіля;

б) придбання товарів широкого вжитку;

в) будівництво житла;

г) придбання житла.

Довгостроковий державний кредит молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам надається на строк до:

а) 40 років;

б) 20 років;

в) 30 років;

г) 15 років.

Довгостроковий державний кредит молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам надається, якщо:

а) вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років;

б) неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 28 років включно, має неповнолітніх дітей;

в) вік одиноких молодих громадян не перевищує 28 років;

г) вік чоловіка та дружини не перевищує 28 років;

д) вік одиноких молодих громадян не перевищує 30 років;

е) неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 30 років включно, має неповнолітніх дітей.

Задачі

1. Відповідно до Положення «Про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення», затвердженого Наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки України з урахуванням змін і доповнень від 26 червня 1996 р. № 128/79, та Наказу Міністерства фінансів і Міністерства економіки України «Про внесення змін і доповнень до Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення» від 14 травня 1998 р. № 315/2755 комерційний банк надав державний інвестиційний кредит приватному підприємству на суму 50 млн грн строком на 4 роки. Визначити: відсоткову ставку за кредит; суму кошів, які надійдуть у бюджет та у комерційний банк протягом усього строку кредитування, якщо кредит погашатиметься щоквартально рівними частками.

2. Підприємство бажає отримати податковий інвестиційний кредит строком на 5 років. Сума прибутку до реалізації інвестиційного проекту становила 345 тис. грн. У процесі реалізації проекту прибутки підприємства мають зрости на 2,3 \%. Визначити, яку суму податкового інвестиційного кредиту він може одержати від Державної податкової інспекції.

3. Клієнт І. Петров звернувся до банку з проханням видати кредит на фінансування приватного бізнесу у сумі 40 тис. грн строком на 2 роки. Клієнт працює керуючим фірми 3 роки, вже користувався банківським кредитом без порушень кредитного договору, має двох дітей, проживає у власному будинку з батьками. Забезпеченням кредиту буде власний автомобіль, середня ринкова вартість якого становить 70 тис. грн. Використавши систему кредитного скорингу, визначити, чи надасть банк клієнту кредит.

4. Молода сім’я бажає отримати довгостроковий державний кредит на будівництво житла. Визначити, за яких умов вона його може отримати.

5.7. Література

1. Про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення: Положення, затверджене Наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки України з урахуванням змін і доповнень від 26 червня 1996 р. № 128/79.

2. Про внесення змін і доповнень до Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення»: Наказ Міністерства фінансів і Міністерства економіки України від 14 травня 1998 р. № 315/2755.

3. Про порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 р., із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 р. № 241 та від 15 лютого 2002 р. № 158.

4. Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2002 р. № 101.

5. Про вдосконалення організаційної та фінансової діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комітеті у справах сім’ї та молоді: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1999 р. № 825.

6. Положення про оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими центральними органами та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету та створення відповідної Комісії Мінекономіки: Наказ Мінекономіки України від 27 листопада 2000 р. № 258.

7. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.

8. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.

9. Роуз Питер С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. со 2-го изд. — М.: Дело Лтд, 1995. — 768 с.

10. Якубовський М. М., Бабич Л. М. Податковий кредит як джерело інвестиційних ресурсів // Фінанси України. — 1996. — № 10. — С. 70—71.