Управління інфраструктурою підприємства - Навчальний посібник (Бєлов М. А., Павленко І. А., Решетняк Т. І.)

Тема 5. управління системою транспортного обслуговування виробництва

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

ціль та функції системи транспортного господарства;

організаційна структура та система управління транспортним господарством;

системи перевезень, їх характеристика та умови застосування;

розрахунок потреби в транспортних засобах для перевезень вантажів;

організація ремонтного обслуговуванням транспортних засобів.

Основні положення змістової частини

Внутрішньозаводський транспорт є не тільки засобом механічного переміщення вантажів, а й засобом праці, що забезпечує ритмічну роботу підприємства за заздалегідь заданим виробничим графіком.

Транспортні операції становлять значну частку в технологічному процесі виробництва продукції. Це є наслідком функціонально-технологічних особливостей розподілу праці між цехами (дільницями), які зумовлюють необхідність багаторазових перевезень одних і тих самих вантажів.

Значення транспортного обслуговування визначається ще й тим, що частка транспортних витрат у собівартості продукції відносно велика й коливається в межах 3—7 \%. Тому поліпшення використання транспортних засобів є умовою зниження собівартості продукції та скорочення тривалості виробничого циклу.

Мета системи транспортного господарства — своєчасне забезпечення виробництва всіма видами транспортних засобів та послуг. Критерієм досягнення цієї мети є зведення до мінімуму частки транспортних витрат у собівартості готового продукту.

Завдання транспортного цеху промислових підприємств: забезпечувати своєчасне і безперебійне транспортне обслуговування основних і допоміжних цехів та складських служб; створювати передумови для організації ритмічності виробництва; механі­зувати транспортні та навантажувально-розвантажувальні операції; правильно вибирати й раціонально використовувати транспортні засоби й пристрої; забезпечувати зберігання транспортованих вантажів, додержувати техніки безпеки при експлуатації транспорту; поліпшувати техніко-економічні показники роботи транспортних цехів; скорочувати витрати на транспортні операції.

Значення транспортного господарства підприємства не обмежується лише переміщенням вантажів. Організація внутрішньо-заводського транспорту і його робота безпосередньо впливають на хід виробничого процесу і на собівартість продукції, що її виробляє підприємство. Від роботи транспорту залежить рівномірний випуск продукції, ритмічність роботи всіх дільниць, робочих місць. Час, затрачений на внутрішньо- та міжцехові перевезення, безпосередньо впливає на тривалість виробничого циклу. Витрати на утримання транспортного господарства і транспортування вантажів досягають 30 \% усіх непрямих витрат. Тому основним завданням транспортного господарства підприємства є безперебійне транспортування вантажів за умови повного використання транспортних засобів та мінімальної собівартості транспортних операцій. Цього можна досягти правильною організацією транспортного господарства та чітким плануванням роботи транспорту, обґрунтованим вибором транспортних засобів, упровадженням господарського розрахунку.

Для виконання цих завдань транспортне господарство у своєму розпорядженні має:

трудові (допоміжні робітники, технічний та адміністративно-управлінський персонал); матеріальні (основні та допоміжні матеріали й енергію, потрібні для відновлюваного ремонту та виготовлення запасних частин) та технічні (устаткування для переміщення вантажів, технологічне оснащення, підйомно-транспорт­ні устрої, випробувальні стенди) ресурси;

інформаційне забезпечення (нормативи витрат паливно-мастильних матеріалів, планово-облікова документація, шляхові аркуші роботи автотранспортних засобів та ін.).

Система транспортного господарства на великих та середніх підприємствах має двохрівневу структуру: на рівні підприємства створюється транспортний цех, на рівні цехів функціонують служби цехових механіків. Структура внутрішньовиробничого транспорту залежить від обсягу та типу продукції, складу цехів, їх територіального розміщення.

Отже, структура транспортного господарства підприємства залежить від багатьох факторів і визначається при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств. Очевидно, що зі зміною технології, профілю продукції, яка випускається, змінюється і структура транспортних засобів.

Організація та управління транспортним господарством на під­приємстві належить до компетенції спеціалізованих транспорт­них служб.

На великих і середніх підприємствах є, як правило, середніх розмірів транспортний цех, що складається з кількох дільниць, спеціалізованих за видами транспорту: автомобільний, залізничний, електрокарний тощо. Такий цех підпорядкований здебільшого заступникові директора з комерційної роботи. На великих підприємствах може бути заступник директора з транспорту або начальник транспортного управління (відділу).

Структуру транспортного відділу середнього машинобудівного підприємства показано на рис. 5.1.

 

Рис. 5.1. Організаційна структура транспортного відділу машинобудівного підприємства (розгорнута структура показана тільки для цеху автотранспорту)

За характером і місцем перевезення транспорт підприємства поділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній транспорт підприємства виконує подвійну функцію зв’язку з іншими підприємствами. По-перше, за допомогою зовнішнього транспорту підприємство одержує предмети праці, необхідні для здійснення виробничого процесу: сировину і матеріали, паливо та куповані комплектуючі вироби. По-друге, після виготовлення продукції підприємство перевозить її до споживача або станції відправлення.

Крім того, ряд підприємств перевозять робітників і службовців від домівки до місця роботи і назад.

Функції зовнішнього транспорту такі самі, як і транспорту загального користування.

Внутрішньозаводський транспорт безпосередньо пов’яза­ний з виробничим процесом виготовлення продукції. За призначенням внутрішньозаводський транспорт поділяється на внутрішньо- та міжцеховий і міжопераційний.

Міжцеховий транспорт служить для доставляння зі складів до виробничих цехів різних матеріалів, транспортування із цеху до цеху напівфабрикатів, а також для перевезення готової продукції із цеху на склад.

Внутрішньоцеховий транспорт застосовується для транспортування вантажів між виробничими дільницями або потоковими лініями.

Міжопераційний транспорт переміщує заготівки й деталі між робочими місцями в послідовності та ритмі технологічного процесу.

Класифікацію транспортних засобів промислового підприємства наведено у [1, розд. 5, с. 149—154].

Особливості організації, склад і структура транспортного господарства промислового підприємства та його окремих цехів і служб залежать від масштабів і типу виробництва, характеру про­дукції, що випускається, матеріалів, застосовуваних для її виготовлення, технологічних процесів і їх організації, виробничої структури підприємства тощо.

На підприємствах, які виробляють важку та великогабаритну продукцію, основним видом зовнішнього і міжцехового транспорту є залізничний транспорт широкої колії. Зовнішні перевезення здійснюються рухомим складом залізниць загального користування, а міжцехові — рухомим складом, що належить підприємству.

Застосування залізничного транспорту потребує наявності на підприємстві розгалуженої системи залізничних шляхів, депо, відповідних навантажувально-розвантажувальних засобів.

На підприємствах, які випускають продукцію середньої ваги, залізничний транспорт застосовується здебільшого для зовнішніх перевезень. Міжцехові перевезення виконуються автомобільним та іншим безрейковим транспортом. Застосування цього виду транспорту потребує наявності на території підприємства шляхів із твердим покриттям, гаражів, заправочних станцій.

Для міжцехових перевезень використовуют також електро- та автокари, тягачі із застосуванням підіймальних платформ.

Для раціональної організації транспортного господарства на підприємстві потрібно скласти номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність та ступінь транспортоздатності за маршрутами транспортування і видами транспортних засобів. Номенклатура та кількість вантажів є підставою не лише для визначення вантажообороту підприємства, а й для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт. Групування вантажів розглянуто у [1, § 5.2].

Для визначення загального вантажообороту підприємства і вантажопотоків між окремими цехами і дільницями складається шахова таблиця вантажообороту підприємства і діаграми (схеми) вантажопотоків. Спочатку розраховується вантажооборот для кожного цеху, а потім для всього заводу.

За таблицями вантажообороту цехів і складів будують шахову таблицю загального вантажообороту підприємства (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Шахова таблиця вантажопотоків підприємства за рік, т.

Постачальник

Споживач

Склад матеріалів

Заготівельний цех

Механічний цех

Складальний цех

Склад готової продукції

Усього відправлено

Склад матеріалів

300

150

50

1

501

Заготівельний цех

250

20

270

Механічний цех

300

40

340

Складальний цех

300

300

Склад готової продукції

Разом по підприємству

300

400

370

341

1411

На підставі шахових таблиць у поєднанні з поетажним планом і генеральним планом підприємства складають діаграми (схеми) вантажопотоків, які показують розподіл і напрями руху вантажів по цехах і складах, а схема вантажопотоків цеху — розподіл і напрями руху вантажів по дільницях і коморах.

У табл. 5.1 по вертикалі записані всі постачальники, а по горизонталі — споживачі. Кожний цех представлено графою і рядком. Підсумок кожної графи показує загальну кількість вантажів, які надходять у цех, а підсумок рядка — величину відправлення вантажу із цеху. Загальна сума граф і рядків по всіх цехах — це внутрішньозаводський вантажооборот.

Для організації міжцехових і зовнішніх вантажопотоків заводу та планування роботи заводського транспорту використовують діаграму (схему) вантажопотоків, тобто графічне зображення у відповідних масштабах даних шахової таблиці на схемі генерального плану підприємства. Схема дає наглядне уявлення про величину та протяжність вантажопотоків і дозволяє раціонально організувати внутрішньозаводське переміщення вантажів.

Приклад схеми вантажопотоків підприємства за рік, побудованої за табл. 5.1, показано на рис. 5.2. Цифри на стрілках — це місячний вантажопотік у тоннах.

Рис. 5.2. Схема вантажопотоків підприємства

Міжцехові перевезення можуть виконуватися децентралізовано і централізовано.

Децентралізована система передбачає, що в розпорядження виробничих цехів надаються транспортні засоби, які обслуговують лише ці цехи. Така система не дає змоги ефективно використовувати транспортні засоби, оскільки вони багато простоюють, не повністю завантажуються.

Централізовані міжцехові перевезення ефективніші, вони можуть бути організовані за одноразовими та постійними маршрутами. Разові перевезення здебільшого випадкові як за кількістю вантажів, так і за напрямками їх перевезення. Вони характерні для підприємств одиничного та дрібносерійного типу виробництва. Постійні маршрути системи перевезення вантажів на підприємствах зображено на рис. 5.3.

 

Рис. 5.3. Системи перевезень вантажів на підприємстві

Маршрутизація перевезень полягає в тому, що рух відповідних варіантів між пунктами відправлення та призначення закріплюється попередньо визначеним напрямком.

На багатьох підприємствах застосовуються три основні форми організації руху транспорту, відповідно рух буває односторонній, маятниковий, кільцевий.

Одностороннє переміщення полягає в тому, що транспортний зв’язок між двома пунктами відбувається за допомогою стаціонар­ного безперервно діючого транспорту (стрічкові транспортери, конвеєри тощо).

Маятниковий рух (рис. 5.4) вантажів полягає в тому, що тран­спортні засоби закріплюються за двома пунктами, між якими вони рухаються згідно з потребою або систематично за графіком. Цей вид організації транспортування вантажів буває трьох різновидів.

Рис. 5.4. Схема маятникових маршрутів

Одностороннє маятникове переміщення вантажів передбачає рух завантаженого транспорту лише в один бік, а в зворотному напрямі — порожняком. Ця система малоефективна, оскільки погіршується використання транспортних засобів, а часу потрібно вдвічі більше.

Двостороннє маятникове транспортування вантажів застосовується там, де вантажі переміщуються між двома пунктами в обох напрямках.

Променеве маятникове транспортування вантажів складніше за попередні форми. Застосувати таке транспортування доцільно за умови систематичного перевезення вантажів з одного місця в кілька інших, або навпаки — з кількох місць відправлення в певне одне.

Кільцева система маршрутів застосовується для транспортного обслуговування кількох постійних пунктів, пов’язаних послідовним передаванням вантажів від одного до іншого. Кільцеві маршрути можуть бути такі: а) з рівномірним вантажопотоком — замкнений маршрут об’єднує пункти з однаковим обсягом перевезень; б) з наростаючим вантажопотоком — при переміщенні вантажів з різних пунктів до кінцевого; в) зі згасаючим вантажопотоком — переміщення вантажів з одного пункту в кілька інших пунктів. Детальніше це питання викладено у [1, § 5.2].

Внутрішньоцехові перевезення вантажів організовуються залежно від типу виробництва й особливостей продукції, що випускається.

На заводах одиничного і дрібносерійного типу виробництва використовується транспорт з вільним ритмом і універсального призначення: електро- і автокари, мостові крани, електротельфери тощо.

Дрібні деталі у тарі і середні деталі навантажують на електрокари і перевозять на наступну операцію. Важкі деталі піднімають з допомогою мостових кранів і переміщують уздовж прольотів до місць, де виконуються інші операції.

Різнобічність транспортних перевезень за умов одиничного виробництва потребує чіткої організації роботи, а саме: оперативності транспортної диспетчерської служби і додержання строків виконання заявок виробничих цехів.

На дільницях серійного виробництва доцільно створювати спеціальні транспортні бригади.

Бригади виконують операції не лише з міжопераційного переміщення деталей і вузлів, а й міждільничні.

У цехах серійного виробництва можна впроваджувати маятникові, а також кільцеві маршрути.

Міжопераційні і міжцехові перевезення в цехах масового і великосерійного виробництва виконує переважно безперервний транспорт, функціонування якого має узгоджуватися із загальним ритмом потокового виробництва. Вибір транспортних засобів при цьому залежить здебільшого від форми і маси деталей, які транспортуються.

Вибір того чи іншого виду руху транспорту визначається рядом чинників: схемою процесу виготовлення продукції, плануванням цехів і підприємства, місцезнаходженням складських при­міщень, характером вантажів і напрямом їх руху, формою організації виробництва.

Раціональний варіант маршруту перевезень має забезпечити найкоротший шлях переміщення вантажів, повне використання транспортних засобів, найменший пробіг транспортних засобів без вантажу і мінімальні витрати на транспортування вантажів.

Схеми перевезень за різними системами розглянуто у [1, § 5.2].

Найбільший добовий вантажооборот, який є основою планування перевезень вантажів, розраховується за формулою

         (5.1)

де ВОріч — річний вантажооборот, т/рік; Д — число робочих днів на рік; Кн — коефіцієнт нерівномірності перевезень (для внутрішньозаводських перевезень Кн = 1,5).

Розрахунку загального вантажообороту за рік передує розрахунок вантажообороту цехів та загальнозаводських складів.

Необхідну кількість транспортних засобів, які використовуються на регулярних вантажопотоках, визначають за формулою

             (5.2)

де ВП — вантажопотік за рахунковий період, т; Пг — годинна продуктивність транспортного засобу, т/год; Фк — корисний фонд часу роботи транспортного засобу за розрахунковий період, год.

При правильному виборі транспортних засобів забезпечується транспортування вантажів із перевантаженням з міжцехового на внутрішньоцеховий транспорт в одній і тій самій тарі.

Вибір транспортних засобів повинен бути економічно обґрунтованим, тобто базуватись на порівняльному аналізі техніко-експлуатаційних показників роботи транспортних засобів. Для кожного вантажопотоку визначають потребу в транспортних засобах за загальною формулою

           (5.3)

де Nр — число рейсів за добу; Вп — вантажопідйомність транспортного засобу, т; Кввп — коефіцієнт використання вантажопідйомності.

На підставі цієї залежності розроблені формули для визначення потрібної кількості транспортних засобів при одно- та двосторонній маятникових системах перевезень, променевій системі маршрутних перевезень, кільцевій системі маршрутних перевезень із затухаючим та зростаючим вантажопотоком.

Детальніше методи розрахунку транспортних засобів для різних систем перевезень викладені у [1, § 5.3].

Основою планування внутрішньозаводського транспорту є тех­ніко-економічні показники та нормативи, а саме:

годинна продуктивність (Пг) транспортних засобів

,            (5.4)

де Тмц — тривалість транспортного циклу, хв; Вт.з. — вантажопідйомність, т.

собівартість перевезень (Спер) 1 т вантажу

        (5.5)

де Смг — собівартість машино-год. роботи, грн;

коефіцієнт використання часу роботи транспортних засобів

               (5.6)

де Фкор і Фкал — відповідно корисний та календарний час роботи в плановий період, год.;

коефіцієнт використання пробігу транспортних засобів:

,        (5.7)

де Lпв і L´пв — відповідно довжина шляху з вантажем і без вантажу, км.

Чим вищі значення коефіцієнтів, тим ефективніше використовуються транспортні засоби.

Із організацією та плануванням технічного обслуговування та ремонту рухомого складу транспортних засобів необхідно познайомитись за [1, § 5.7].

Систему норм та нормативів слід вивчити за джерелом [1, § 5.4].

Основні напрями удосконалення транспортного господарства: впровадження у виробництво сучасного підйомно-транспортного устаткування; єдиних транспортних систем з автоматичним адресування вантажів, автоматизованих складів; поліпшення системи організації, планування перевезень та диспетчерування на основі застосування математичних методів та ЕОМ.

Основні терміни

Транспортне господарство — комплекс підрозділів, що займаються вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Вантажопотік — кількість вантажів, що переміщується в заданому напрямку на певну відстань за конкретний проміжок часу.

Вантажооборот заводу або цеху — кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час, тобто це — сума окремих вантажопотоків.

Література до теми

Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М. А. Бєлова. — К.: Укртиппроект, 1997. — 208 с. — Розд. 5.

Семенов В. М. Организация и планирование вспомогательных цехов. — М.: Высш. шк., 1986. — 205 с. — Гл. ІІІ.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с. — Розд. 12.

Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. С. М. Бухало. — К.: Высш. шк., 1989, — 470 с. — Гл. V, § 5.

Питання для поглибленого вивчення

Нормативна база функціонування транспортного господарства.

Сучасні системи та форми оплати праці робітників транспортних цехів.

Застосування ЕОМ в управлінні системою транспортного обслуговування.

Запитання для контролю знання теоретичного програмного матеріалу

Що ви розумієте під системою транспортного обслуговування підприємства?

Які цілі функціонування системи транспортного господарства?

Які завдання транспортного цеху?

Що має в своєму розпорядженні транспортний цех для виконання поставлених завдань?

Хто очолює транспортне господарство та яка структура цього підрозділу?

Які ви знаєте види транспорту за місцем їх використання?

Що ви розумієте під вантажопотоком?

Що ви розумієте під вантажооборотом?

Які системи перевезень застосовуються на підприємствах?

Який документ є основним при розрахунку вантажообороту?

Як розраховується добовий вантажооборот?

Як визначаються потреби в транспортних засобах?

Які основні показники використовуються при оцінці діяльності транспортного цеху?

Тестові завдання для самоперевірки знань

Транспортне господарство — це:

транспортний цех;

транспортний відділ;

комплекс підрозділів, що займаються вантажно-розвантажуваль­ними роботами;

комплекс підрозділів, що займаються вантажно-розвантажуваль­ними роботами та переміщенням вантажів.

Під вантажопотоком розуміють:

кількість вантажів, які переміщуються за рік;

кількість вантажів, які переміщуються за місяць;

кількість вантажів, які переміщуються в заданому напрямку на певну відстань за певний час.

Вантажооборот підприємства — це:

кількість вантажів, які переміщуються за певний час;

кількість вантажів, які потрібно перемістити між окремими пунктами;

сума окремих вантажопотоків.

До складу транспортного цеху входять:

дільниця з ремонту підйомно-транспортного устаткування;

дільниця з ремонту електрокарів, електропідіймачів;

дільниця з ремонту автотранспорту;

дільниця зі збирання та транспортування металобрухту.

На великих підприємствах з великою кількістю цехів на певній відстані доцільно застосовувати систему перевезень:

маятникову двосторонню;

променеву;

кільцеву.

До системи норм та нормативів транспортного цеху входять:

норми продуктивності праці водіїв;

норми витрат пального;

норми амортизаційних відрахувань;

норми витрат заробітної плати.