Управління інфраструктурою підприємства - Навчальний посібник (Бєлов М. А., Павленко І. А., Решетняк Т. І.)

Тема 1. Інфраструктура в системі виробництва

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

місце та значення інфраструктури в системі виробництва, особливості її функціонування;

складові елементи інфраструктури підприємства;

розподіл робітників технічного обслуговування за функціональними ознаками.

Основні положення змістової частини теми

Неодмінною умовою високопродуктивної роботи підприємства в цілому є ефективна робота первинних виробничих ланок, а також обслуговуючих та допоміжних підрозділів. З огляду на це особливої ваги набувають питання подальшого поліпшення організації управління виробничої інфраструктури, рівень технологічного оснащення та організації якої, як правило, значно нижчий, ніж основного виробництва.

За умов, коли вимоги до якості продукції постійно зростають, саме інфраструктурні об’єкти значною мірою визначатимуть ефективність технічного й виробничого потенціалу. Брак повноцінного ремонту устаткування, високоякісного оснащення вироб­ництва, складських приміщень для зберігання матеріальних цінностей тощо призводить до зниження споживчих якостей продукції і збільшує витрати виробництва.

Високий рівень розвитку виробничої інфраструктури дасть змогу з максимальною повнотою комплексно використати весь виробничий потенціал, скоротити час надходження матеріальних благ до споживача.

Розвиток виробничої інфраструктури з точки зору остаточних завдань функціонування економічної системи не є головною метою діяльності підприємства, оскільки вона не виробляє основ для людського життя — продукту в матеріальній формі. Водночас інфраструктура є важливою передумовою налагоджування сучасного за своїми характеристиками промислового виробництва.

Функціонування виробничої інфраструктури відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства за низкою істотних ознак. Головна з таких ознак полягає в тому, що результати її роботи відіграють роль корисних дій, не набираючи вигляду продукції в матеріально-речовій формі. Корисність від діяльності виробничої інфраструктури є лише у процесі виробництва. Відпо­відні дії не існують як споживча річ (споживча річ, яку вироблено, функціонує у вигляді предмета торгівлі та обігу, стаючи товаром). Отже, результат діяльності інфраструктури є послугою виробничого характеру.

Наступна особливість виробничої інфраструктури полягає в тому, що її продукція як вид послуги не існує самостійно, поза виробничим процесом. З огляду на сказане слід назвати ще одну особливість елементів виробничої інфраструктури — їх просторову незалежність.

Оскільки процес споживання послуг нерозривно пов’язаний з процесом виробництва, то концентрація підрозділів інфраструктури в якомусь одному місці не може компенсувати недоліки їх в іншому місці.

Для детального вивчення особливостей функціонування інфраструктури підприємства необхідно скористатись [2, гл. 1].

Інфраструктурні підрозділи підприємства надають послуги. Проте через це вони жодною мірою не втрачають всього значення порівняно з основним виробництвом. Розглядаючи складові частини інфраструктури підприємства (рис. 1.1), можна відокремити дві функції, які вони виконують.

Перша — обслуговування процесів основного і допоміжного виробництва. Вона є обов’язковою для всіх підприємств (транспортне, складське господарство тощо). Друга — «власне» виробництво — виникає та розвивається як результат, що склався в деяких галузях в плані організації виробництва та розподілу праці. Це наприклад, таке: виробництво різних видів енергії і тепла; деталей для ремонту обладнання; технологічної оснастки та інструменту.

За тієї системи організації промисловості, що склалася нині, — відсутності спеціалізованих підприємств ділового обслуговування й забезпечення необхідними засобами виробництва — підприємства змушені розвивати «власні» інфраструктурні під­розділи (цехи, дільниці) для технічного обслуговування основних виробництв.

Рис. 1.1. Складові елементи інфраструктури підприємств

Нині на великих промислових підприємствах функціонують як самостійні структури інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні, транспортні цехи.

Інфраструктура підприємства — досить розгорнута система, елементи якої мають специфічне функціональне призначення, різну підпорядкованість. Орієнтовний склад спеціалізованих підрозділів інфраструктури машинобудівельного підприємства зображено на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Орієнтовний склад спеціалізованих підрозділів виробничої інфраструктури машинобудівного підприємства

Допоміжні та обслуговуючі процеси виконують функції технічного обслуговування виробництва. Вони не відрізняються один від одного ні за місцем у загальному виробничому процесі, ні за роллю в здійсненні принципів його організації. Тому виробничий процес підприємства може бути поданий двома складовими — основним процесом та його технічним обслуговуванням.

Виробничий процес слід розглядати як єдину систему основних процесів і процесів технічного обслуговування.

Розглядаючи технічне обслуговування як систему, потрібно уявляти, що вона є лише частиною загальної системи обслуговування підприємства, і саме її ми називаємо інфраструктурою.

Технічне обслуговування характеризується великою різноманітністю, оскільки до нього належать численні елементи. Водночас таке обслуговування перебуває в постійному русі, це динамічна система. Розглядаючи технічне обслуговування як виробничу систему, неважко помітити, що багато елементів цієї системи мають імовірнісний характер. Отже, технічне обслуговування є складною, динамічною та ймовірною системою.

Процеси технічного обслуговування своїм результатом (наслідками) впливають не лише на основні, а й на інші процеси технічного обслуговування. Наприклад, потреби в різних видах енергії і ремонтному обслуговуванні, транспортуванні, забезпеченні та збері­ганні матеріалів тощо однаковою мірою мають бути задоволені як для основних підрозділів, так і для підрозділів інфраструктури.

Існують умови, за яких технічне обслуговування може бути основним виробництвом, коли виробничі потужності, призначені для технічного обслуговування, можуть використовуватись як виробничі структури, які впливають на прибутковість роботи підприємства. Наприклад, якщо на підприємстві є великі інструментальні та ремонтні цехи, підрозділи з виготовлення різних видів енергії, вони не лише задовольняють потреби свого підприємства, а й постачають свою продукцію іншим підприємствам.

Згідно з поділом виробничого процесу на основний, допоміжний та обслуговуючий, робітники, які виконують окремі операції, поділяються також на основних та зайнятих технічним обслуговуванням виробництва. Останніх в економічній літературі називають «допоміжними». Поділ робітників на основних та допоміж­них з точки зору одиничного поділу праці відносний. В офіцій­ній статистичній звітності такого поділу немає. Проте, поділ є важливим засобом аналізу організації виробництва на підприємстві. Функціональний поділ праці є основою планування і нормування робіт, визначення чисельності робітників, устаткування, обґрунтування співвідношення між різними групами робочих.

Робітників з технічного обслуговування доцільно поділяти за функціональними ознаками виконуваних робіт. Такий розподіл показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Розподіл робітників за функціональними ознаками виконуваних робіт

Сутність функціонального групування полягає в тому, що робітника відносять до тієї чи іншої групи залежно від характеру роботи, а не від місця її виконання. Той, хто виконує ремонтні операції в транспортному цеху, є ремонтником, а не транспортним робітником.

Зауважимо, що аналіз співвідношення робітників за функціональними ознаками корисний для вивчення кадрового потенціалу підприємства.

Розвиток виробничої інфраструктури відчутно впливає на підвищення ефективності роботи підприємства завдяки:

зменшенню витрат на виробництво продукції у процесі її руху по елементах інфраструктури (витрати при транспортуванні, вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, реалізація) за рахунок раціоналізації технології проведення робіт;

скороченню витрат робочого часу, пов’язаних із несвоєчасністю та некомплектністю постачання засобів виробництва;

зростанню мобільності виробничих ресурсів та скороченню необхідної величини запасів виробництва на різних етапах процесу руху товару (у виробника, у постачально-збутовій мережі «на колесах», у споживача) за рахунок зростання рівня забезпеченості послугами інфраструктури та прискорення доставки засобів виробництва споживачеві;

створенню умов для подальшого поглиблення поділу праці у суспільному масштабі;

скороченню часу простоїв у ремонті.

Заходи щодо вдосконалення системи технічного обслуговування мають подвійний характер: з одного боку, це заходи міжгалузевого характеру (створення спеціалізованих баз і підприємств); з іншого, це організаційно-технічні заходи з упорядкування роботи внутрішньозаводських служб (концентрація, спеціалізація та механізація робіт, механізація та автоматизація технологічних процесів, утілення заходів з наукової організації праці, вдосконалення нормативної бази, використання стимулюючих форм оплати праці).

Тобто ефективність інфраструктури на міжгалузевому (регіональному) рівні виявляється у створенні умов раціонального використання трудових ресурсів на даній території, у раціональному комплектуванні всього набору обслуговуючих виробництв у межах певного регіону.

Ефективність виробничої інфраструктури на локально-вироб­ничому рівні виявляється у створенні умов подальшого поділу праці у низових виробничих ланках-об’єднаннях і підприємствах сфери матеріального виробництва, усуненні «вузьких» місць у розвитку підприємств шляхом комплексного розвитку як основних, так і допоміжних виробництв і на цій основі — подальшому вдосконаленню форм організації виробництва та праці.

Основні терміни

Інфраструктура підприємства — комплекс цехів господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Виробнича інфраструктура підприємства — система підрозділів, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів.

Література до теми

Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М. А. Бєлова. — К.: Укр­типпроект, 1997. — 208 с. — Розд. 1.

Орешин В. П. Планирование производственной инфраструктуры. — М.: Экономика, 1986. — 143с. — Гл. 1.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с. — Розд. 12.

Питання для поглибленого вивчення

Вплив витрат виробничої інфраструктури на ефективність роботи підприємства.

Значення розвитку інфраструктури та її адаптація до змін основного виробництва.

Запитання для контролю знання теоретичного програмного матеріалу

Які особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури ви знаєте?

Як класифікують складові виробничої інфраструктури за функціональним призначенням?

Які заходи впливають на формування системи виробничої інфраструктури?

Як групуються робітники сфери технічного обслуговування виробництва за функціональними ознаками?

Тестові завдання для самоперевірки знань

Укажіть правильний варіант відповідей.

Під виробничою інфраструктурою підприємства розуміють:

сукупність галузей, які забезпечують нормальний хід відтворення основних засобів;

систему підрозділів, які створюють умови для роботи основного виробництва;

виробничі підрозділи, які забезпечують підготовку здійснення основного процесу.

До складу підрозділів виробничої інфраструктури входять:

склад готової продукції;

випробувальна дільниця;

конструкторське бюро;

їдальня;

інструментальний цех.

До робітників з технічного обслуговування відносять:

вантажників;

робітників заготівельних цехів;

працівників блоку харчування;

ливарників.

Підрозділи виробничої інфраструктури виконують такі функції:

транспортують вантажі;

виготовляють ливарні заготівки;

розробляють технологічні процеси;

охороняють підприємство.