7.2. технологія наукової діяльності

Будь-яке наукове дослідження передбачає максимальне викорис- тання комплексу індивідуальних якостей дослідника, певних прийомів і способів дослідницької праці. Для ефективної наукової творчості дослід- ник повинен мати певні особистісні якості (Табл. 1). Безумовно, важко знайти людину, котра мала би ці риси в повному обсязі, але потрібно прагнути їх розвивати та виховувати. Необхідна постійна робота над со- бою для більш повного розкриття задатків і здібностей, уваги, пам’яті, спостережливості, формування навичок наукової праці тощо.

Таблиця 7.1

Основні особистісні якості дослідника

Дослідницька діяльність  це такий вид діяльності людини, що скла- дно передбачити або прогнозувати. Існують певні правила, котрих доці- льно дотримуватись у процесі досліджень, зокрема:

•           поступове входження в роботу;

•           ритмічність і рівномірність праці;

•           планування роботи.

Наукова діяльність має творчий характер, тому характеризується ім- пульсивністю, імпровізацією, потребує відповідного настрою. Успіх за- безпечує насамперед систематична, ритмічна, ретельно спланована щоденна робота. Перед тим, як приступити до неї, необхідно її обмірку- вати,  виокремити  найважливіші, термінові  справи  на  поточний  день. Слід також дотримувати планів, які складаються на день, тиждень, мі- сяць тощо. Їх доцільно розробляти за участю наукового керівника.

У плануванні роботи необхідно враховувати, що найсприятливіший час для виконання складних і творчих завдань  від 10 до 12 години, пі- сля цього настає деякий спад активності, яка поновлюється з 14 до

17 години, а потім починає різко спадати. Слід пам’ятати, що недоцільно працювати кілька годин, а потім робити тривалий відпочинок; краще чер- гувати роботу протягом 45 хвилин з перервою 15 хвилин, працювати за комп’ютером не більше 4-х годин на день. Робота упродовж тижня також повинна мати певний ритм. Понеділок є днем “входження” у роботу, то- му в цей день не варто починати важливі і складні справи, а робити це слід у вівторок і середу. До п’ятниці накопичується втома, тому в суботу та неділю краще відпочивати.

Для раціональної організації праці досліднику треба мати робочий блокнот, в якому фіксувати ті справи, котрі він планує зробити протягом дня. Можна використовувати спеціальні папки-гармошки, сторінки яких присвячені одному дню або тижню і в які вкладаються документи, запис- ки-нагадування, доручення наукового керівника тощо.

Кожний дослідник повинен, враховуючи свої індивідуальні особливо- сті, розробити власні прийоми “входження” в роботу, встановити її ритм і тривалість.

Важливе значення для забезпечення високого рівня працездатності має належна організація робочого місця. Воно повинно правильно освіт- люватися (згори і зліва), утримуватись у робочому порядку. Комп’ютер слід розташовувати таким чином, щоби ним було зручно користуватися. На робочому місці доцільно тримати лише ті документи і матеріали, які необхідні в певний момент, усі інші – розташовувати у заведеному поряд- ку в ящиках, шафах, картотеках. Дотримання звичного встановленого по- рядку на робочому місці полегшує працю, робить її раціональнішою, еко- номить час на пошуки необхідних матеріалів, запобігає їх “зникненню”.

У сучасних умовах одним з основних технічних засобів, якими корис- тується дослідник, є персональний комп’ютер (ПК). Для документування переважно використовується Microsoft Word – потужний текстовий реда- ктор, що призначений для виконання процесів створення й обробки тек- стів: від набору і верстки до перевірки орфографії, вставки у текст графі- ки, роздрукування. Він має апарат, який дає змогу швидко та якісно ство- рювати і зберігати документи. Бажано, щоб ПК був підключений до все- світньої мережі Internet, що створює додаткові можливості для пошуку інформації за темою дослідження.

У процесі наукового пошуку дослідник здійснює ділове спілкування, котре може мати інформаційний або дискусійний характер, тому він по- винен бути компетентним, тактовним, володіти прийомами безпосеред- ніх та опосередкованих контактів, прагнути оперативно й ефективно ви- рішити чи обговорити питання. Попередня підготовка передбачає визна- чення мети, теми, терміну, основних запитань, даних тощо. Важливе значення має також техніка спілкування, тобто ті правила і прийоми, які використовуються для ділових контактів, зокрема:

•           визначеність, тобто чітке обмеження предмета спілкування (обгово-

рення), його мети, формулювання питань, можливих варіантів вирішення;

•   обґрунтованість, тобто максимальна аргументованість своєї точки зору, визначення системи доказів, логічність викладення власної позиції;

•   послідовність у відстоюванні власної точки зору, поглядів, думок, несуперечність тверджень, доказів, готовність до зміни своєї позиції ли- ше за наявності вагомих аргументів опонента.

При веденні діалогу слід уважно вислуховувати співрозмовника, ста- витися до нього неупереджено, делікатно, з повагою. Основні моменти такого спілкування доцільно занотовувати, щоби пізніше проаналізувати точку зору співрозмовника, його аргументи.

У процесі наукового пошуку в дослідника накопичуються різні за змі- стом і формою матеріали (рукописи, ксерокопії, конспекти, вирізки, кар- тотеки, дискети тощо), які по суті є персональним архівом. Крім цього, дослідник має книги, періодичні видання, інструкції та інші публікації, що створюють особисту бібліотеку.

Ведення власного архіву для дослідника є дуже важливим. Матеріали необхідно систематизувати за тематикою, формою, характером і зберіга- ти в окремих папках, дискети – в окремих коробках. Бажано вести карто- теку матеріалів, в якій чітко вказувати їхній зміст і місце знаходження.

Особиста бібліотека також повинна впорядковуватись і систематизу- ватися за видами видань (довідники, енциклопедії, словники, моногра- фії, підручники); коли ж літератури багато – за її тематикою. Щодо пері- одичних видань, то доцільно окремо зберігати останні номери і видання

минулих років. Потрібні для роботи статті чи інші матеріали варто копію- вати і зберігати окремо у вигляді підшивок за окремими напрямками до- слідження або темами.