Література

Бурдьє П. Социология политики. – М., 1993.

Михальченко М.І. Соціально-політичні трансформації України: реальність, міфологеми, проблеми вибору. – К.,1997.

Основы политологии: Курс лекции // Под ред.Н.И. Сазонова. – Харьков, 2002.

Політологія: Підручник/  За ред. А.Ф. Колодій. – К., 2003.

Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология. – М., 2002.

Соловьев А.И. Политология. Политическая теория, политические технологии. – М., 2000.

Головатий М.Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навч. посіб. – К., 2002.

[1] Пер. з: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М., 1979. - С.79,150.

[2] Так, Плутарх (І – ІІ ст. н.е) у описі генеалогічного древа Олександра Македонського без будь-яких сумнівів вказував: “Походження Олександра не викликає жодних суперечок: з боку батька він веде свій рід Геракла через Карана, а з боку матері – від Еака через Нептолема…”. Обидва предки – Геракл і Еак – за грецькою міфологією були синами Зевса, епічними героями, так що царські права і величні діянні були написані у Олександра, так би мовити, на роду.

[3] Пер. з: Аристотель. Политика // Аристотель. Соч. в 4-х т. - M., 1983. - Т.4. - C.441. Про нововведення Солона див. також: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - С.79-81; Плутарх. Избранные жизнеописания. - M.,1987. - Т.1. -C.170; Словарь античности. - М., 1989. - C.537.

[4] Пер. з: Геродот. История в девяти книгах. - Л., 1972. - C.260.

[5] Пер. з: Фукидид. История. -  Л., 1981. - C.80.

[6] Див.: Плутарх. Избранные жизнеописания. - Т.1. - C.319.

[7] Див.: Фукидид. История. - C.81.

[8] Пер. з: Платон. Государство // Платон. Собр. соч. в 4-х т. - M., 1971. - Т.3(1). - C.224.

[9] Пер. з: Платон. Государство. - C.207.

[10] Аристотель. Политика. - С.414.

[11] Див.: Платон. Государство. - C.236 i далi. Для обгрунтування структури суспiльства Платон використовує ще одну аналогію: вiн порiвнює народ зi стадом, охоронцiв - з сторожовими псами, а правителiв - з пастухами.

[12] Про засоби вичерпного контролю та управлiння життям людини в державi див., напр: Платон. Государство. - C.156,257 та ін.

[13] Див.: Платон. Государство. - C.260.

[14] За певних історичних умов такого роду проблеми мали першорядне значення. Див. напр.: Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності та держави // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - T.21. - C.108 -111; Ленiн В.I. Матерiали з перегляду партiйної програми // Ленiн В.I. Повн. зiбр. тв. - Т.32. - C.144-146. Порiвн.: Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. - M.,1992. - T.2. - C.141-146.

[15] Див.: Аристотель. Политика. - C.406. Сучасні аргументи “за” приватну власність див., напр. в: Хайек Ф.А. Путь к рабству // Вопросы философии,1990 - №№10-12.

[16] Пер. з: Платон. Государство. - C.254.

[17] Див.: Аристотель. Политика. - C.408.

[18] Див., напр.: Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. - T.1. - C.7; Хайек Ф.А. Путь к рабству // Вопросы философии, 1990. - №10. - C.114-118.

[19] Пер. з: Аристотель. Политика. - С.378-379.

[20] До створення держави людей спонукає “усвідомлення загальної користi, оскільки кожен бере участь в найкращому житті; переважно це  i становить мету як для об'єднаної сукупності людей, так й для кожної людини окремо”, - підкреслював Арiстотель. Пер. з: Аристотель. Политика. - C.455.

[21] Див.: Аристотель. Политика. - C.463,489.

[22] Пер. з: Аристотель. Политика. - C.508.

[23] Докладнiше див.: Доватур А.И. “Политика” Аристотеля // Аристотель. Соч. в 4-х т. - M., 1983. - T.4. - C.46-47.

[24] Пер. з: Аристотель. Политика. - C.384.