Додаток 8МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В ПОРТФЕЛІ БАНКУ Методику розроблено для визначення розрахункової вар- тості цінних паперів, що вже перебувають у портфелі банку, і які не обертаються на активному ринку. Розрахункова вартість, обчислена за даною методикою, повинна використовуватися для визначення розрахункової суми спеціального резер- ву під цінні папери. Під час придбання чи продажу групи цінних паперів комерційним банком може використовуватися інша методика. Визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів передбачає два етапи: 1) проведення аналізу дисконтованих в часі майбутніх грошових потоків на основі реалістичної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і ставки дисконту, яка відповідає нормі дохідності альтернативних інвестиційних проектів із таким самим строком дії та рівнем ризику (фактор ризику фондового ринку); 2) визначення фінансового стану та результатів роботи емітента (фактор ризику емітента). За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 2 другий етап не виконується, ос- кільки: фінансова (податкова) звітність емітентів (за винятком банківських установ) як правило не відповідає вимогам, що висуваються до регулярної звітності, виходячи з необхідності щомісячної переоцінки; витрати на щомісячний аналіз інформації про стан емітента можуть бути більшими за вигоди від отримання таких аналітичних даних. За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 4 виконуються обидва етапи (крім груп цінних паперів, що складаються з цінних паперів центральних та місцевих органів державної влади, розрахункова вартість яких визначається за допомогою проведення тільки першого етапу). Продовження дод. 8 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ПОРТФЕЛІ БАНКУ НА ПРОДАЖ Розрахункова вартість груп цінних паперів категорії 2 обчислюється в такий спосіб: 1) Для капітальних цінних паперів з нефіксованим доходом до розрахунку береться або менша із оціночних сум дохідності інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років із періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента: , де РВ — розрахункова вартість; Д — оціночна сума доходу; d — ставка KIBOR; t — кількість періодів сплати доходу; K — капітал емітента; r — частка участі. При цьому: до величини оціночного доходу включається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був він отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відносять до попередніх звітних періодів; сума капіталу емітента розраховується: для підприємств — згідно з формулою 1 «Наявність капіталу» розділу «Кількісні фактори оцінки емітента» цієї методики (Див. далі); для банків — згідно з алгоритмом розрахунку нормативу Н1 «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» (у редакції, затвердженій Постановою Правління НБУ № 238 від 18.05.99); за браком інформації про емітента розрахунковою вартістю вважається нуль. 2) Для решти цінних паперів — величина останнього доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR: Продовження дод. 8 , де РВ — розрахункова вартість; Д — оціночна сума доходу; d — ставка KIBOR; НВ — номінальна вартість цінного папера; t — кількість періодів сплати доходу; n — період погашення цінного папера. При цьому слід зважати на таке: якщо щодо періоду виникнення грошового потоку не визначено відповідної ставки KIBOR, то для розрахунку треба брати ставку KIBOR найтривалішого строку; щодо цінних паперів, які придбано з дисконтом або премією, наявність неамортизованої частини дисконту або премії за визначення розрахункової вартості до уваги не береться; щодо капітальних або безстрокових цінних паперів з нефіксованим доходом до величини оціночного доходу включається дохід, нарахований за минулі 12 календарних місяців, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був такий дохід отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відноситься до попередніх звітних періодів; щодо дисконтних цінних паперів використовуватиметься тільки друга частина формули — дисконт номіналу, оскільки проміжної сплати доходу не допускається; щодо цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті, комерційний банк має право самостійно вибрати фактор дисконту. Рекомендується фактором дисконту вважати середню запропоновану ставку валютних кредитів міжбанківського ринку, регулярним учасником якого є банк; у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу, банк повинен самостійно визначити реалістичність отримання такого платежу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування; у разі прийняття рішення Арбітражним судом про визнання емітента банкрутом, або рішення вповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також у разі опротестування векселів розрахункову вартість цінних паперів беруть за нуль. Продовження дод. 8 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ДЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ПОРТФЕЛІ БАНКУ НА ІНВЕСТИЦІЇ Розрахункова вартість груп цінних паперів категорії 4 визначається так само, як вартість груп цінних паперів категорії 2. Отриману суму слід додатково відкоригувати (скоротити) на фактор ризику емітента та виду цінного папера (таблиця 1). Таблиця 1 ДОДАТКОВИЙ ПРОЦЕНТ КОРИГУВАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ГРУП ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Клас емітента визначається на основі проведення аналізу якісних (основний вид діяльності та форма власності) та кількісних (системи показників діяльності) факторів ризику, що можливо лише за наявності в комерційного банку регулярної фінансової (податкової) звітності емітента. Брак такої звітності не дає змоги банку визначити достовірну оцінку емітента і є підставою віднесення такого емітента до класу «Д» автоматично. Класи емітентів визначаються в такий спосіб: Клас А
Продовження дод. 8 До цього класу відносять емітентів, щодо яких немає жодних сумнівів стосовно своєчасності та повноти погашення ними боргових цінних паперів та сплати відсотків, а також щодо стабільності дохідності капітальних цінних паперів. Клас Б
До цього класу відносять емітентів, щодо спроможності яких своєчасно та в повному обсязі погасити боргові цінні папери, сплатити відсотки, а також щодо стабільності доходів від капітальних цінних паперів на момент класифікації офіційних претензій немає, але певні внутрішні (передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо) чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяльності тощо) не дають змоги віднести їх до вищого класу. Клас В
До цього класу відносять емітентів, якість обслуговування котрими боргових та капітальних цінних паперів більше не влаштовує банк унаслідок періодичної затримки ними сплати процентів або погашення боргових цінних паперів чи значного скорочення рівня дохідності капітальних цінних паперів. Продовження дод. 8 Клас Г
До цього класу відносяться емітентів, що не можуть погасити боргові цінні папери в повній сумі у відповідні строки та відповідно до умов їх розміщення, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного фонду в разі реорганізації. Клас Д
До цього класу відносять емітентів, дальше інвестування котрих є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на момент проведення класифікації (хоча це можна буде зробити з рішення арбітражного суду чи після санації), а також ті емітенти капітальних цінних паперів, від яких банк може не тільки не отримати назад свої вкладення в статутний фонд, але ще й опинитися в ролі правонаступника за певними борговими зобов’язаннями емітента. Продовження дод. 8 ЯКІСНІ ФАКТОРИ ОЦІНКИ ЕМІТЕНТА Ризик галузі, до якої належить емітент, можна оцінити за допомогою визначення основного виду економічної діяльності емітента. Основний вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності визначається органами державної статистики на основі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). Банкові рекомендується виділяти такі галузі за видами діяльності (таблиця 2). Таблиця 2
Визначення форми власності та виду емітента дає змогу оцінити додатковий ризик, пов’язаний з можливими наслідками претензійно-позовної роботи банку як власника боргових цінних паперів, або з додатковими витратами банку як власника капітальних цінних паперів, якщо видом підприємства передбачено додаткову відповідальність учасників. Рекомендується виділяти такі види емітентів: 1) акціонерне товариство; 2) товариство з обмеженою відповідальністю; 3) товариство з додатковою відповідальністю; 4) повне товариство; 5) командитне товариство; 6) державне підприємство; 7) спільне підприємство; 8) іноземне підприємство; 9) комбінації зазначених видів. Продовження дод. 8 КІЛЬКІСНІ ФАКТОРИ ОЦІНКИ ЕМІТЕНТА Банку потрібно оцінити самого емітента, його фінансово-майновий стан та результати фінансово-господарської діяльності. Для цього рекомендується розробити внутрішньобанківське положення про порядок та систему оцінки емітентів та затвердити його рішенням вищого виконавчого органу банку (Правління). У цьому положенні рекомендується використовувати таку систему показників на основі регулярної фінансової (податкової) звітності: для банків: 1. Дотримання нормативів капіталу комерційного банку (Н1—Н4) «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» № 141 від 14.04.98 р. 2. Дотримання нормативів ліквідності банку (Н5—Н7). 3. Дотримання нормативів ризику (Н8—Н11). 4. Дотримання нормативів міжбанківських операцій (Н12, Н13). 5. Дотримання нормативу інвестиційної діяльності (Н14). 6. Дотримання нормативів валютної позиції (Н15—Н18). для підприємств: 1. Наявність капіталу: Сукупні активи – Сукупні зобов’язання. 2. Наявність оборотних коштів: Оборотні активи – Оборотні пасиви. 3. Миттєва ліквідність: . 4. Оборотність балансу: . 5. Оборотність дебіторської заборгованості: . 6. Оборотність кредиторської заборгованості: . Продовження дод. 8 7. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів: . 8. Маржа прибутковості: . 9. Автономність: . 10. Рентабельність капіталу (ROE): . 11. Рентабельність активів (ROA): . У наведених формулах складові показників розраховуються в такий спосіб*: Сукупні активи Баланс активу. відрахування 020 Нематеріальні активи. 160 Товари відвантажені, не сплачені в строк. 180 Розрахунки за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк. 195 Розрахунки за податковими платежами. 200 Розрахунки з бюджетом. 225 Розрахунки з учасниками. 240 Розрахунки з іншими дебіторами. 300 Використання позичкових коштів. Сукупні зобов’язання 530 Усього за розділом II пасиву балансу. 750 Усього за розділом III пасиву балансу. Продовження дод. 8 420 Фінансування капітальних вкладень. 425 Розрахунки за майно. 450 Відстрочена податкова заборгованість. 455 Доходи майбутніх періодів. 460 Резерви наступних витрат та платежів. 465 Реструктуризований борг. 475 Заборгованість за майно в оренді. Оборотні активи Усього за розділом III активу балансу. відрахування 160 Товари відвантажені, не сплачені в строк. 180 Розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк. 195 Розрахунки за податковими платежами. 200 Розрахунки з бюджетом. 225 Розрахунки з учасниками. 240 Розрахунки з іншими дебіторами. 300 Використання позичкових коштів. Оборотні пасиви 750 Усього за розділом III пасиву балансу. Високоліквідні активи 260 Каса. 270 Розрахунковий рахунок. 280 Валютний рахунок. 290 Інші грошові кошти. 250 Короткострокові фінансові вкладення. Приплив грошових коштів 945/4 Рух грошових коштів (гривень) — нараховано, створено, одержано. 950/4 Рух грошових коштів (валюта) — нараховано, створено, одержано. Відплив грошових коштів 945/5 Рух грошових коштів (гривень) — витрачено, переказано. 950/5 Рух грошових коштів (валюта) — витрачено, переказано. Дебіторська заборгованість 170 Розрахунки за товари, строк сплати яких не настав. 190 За отриманими векселями. 230 З дочірніми підприємствами. 210 З персоналом за іншими операціями. 220 За виданими авансами. Закінчення дод. 8 Кредиторська заборгованість 630 За товари, роботи та послуги, строк розрахунку за якими не настав. 640 За товари, роботи, послуги, не сплачені в строк. 650 За виданими векселями. 660 За отриманими авансами. 665 З податкових розрахунків. 670 З бюджетом. 680 За позабюджетними платежами. 690 За страхування. 700 За оплату праці. 710 З дочірніми підприємствами. 715 З учасниками. 720 З іншими кредиторами. 620 Кредити та позички, не погашені в строк. Прибуток* 120 Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) звітного року (за формою № 2). Для системи показників стану та результатів роботи підприємств нормативні значення не встановлюються. Оцінку значення показників рекомендується будувати на порівняльному аналізі подібних установ (за обсягами діяльності, структурою та розміром сукупних активів) та на підставі даних аналітичних рядів. Десять з одинадцяти наведених показників входять до запропонованої системи оцінки позичальника (Додаток 2 до Положення «Про порядок формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків комерційних банків від кредитної діяльності», затвердженого Постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97 р.). Тому банкові рекомендується для забезпечення послідовності в роботі брати ті значення коефіцієнтів для відповідних класів емітентів, які використано в системі їхньої оцінки як позичальників, оскільки придбання боргового цінного папера на інвестиції за економічною сутністю можна вважати видачею кредиту. Система показників та порядок їх розрахунку для оцінки стану та результатів роботи фінансових (небанківських) установ — інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, трастових компаній, кредитних спілок, страхових товариств тощо — може різнитися від запропонованого в згаданому «Положенні» унаслідок специфічності роботи таких установ. Якщо емітент будь-яких цінних паперів у портфелі банку на інвестиції одночасно є позичальником банку, його оцінка (клас) як позичальника та як емітента мають збігатися.
* Періодичність: Д — щоденна, Т — тижнева, ДК – декадна, 2Т — двотижнева, М — місячна, К — квартальна, П — піврічна, Р — річна. * Інвестиційний клас — це кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї із провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor’s та ін). * Сума активів без урахування груп 380, 390, 391, 392, не скоригована на суму резервів за ** Загальні активи за мінусом усіх контрактивних резервів. активними операціями.
* До першокласного забезпечення належать: застава майнових прав на грошові депозити; безумовні гарантії: урядів країн категорії «А», Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче ніж «інвестиційний клас»; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване. * Для розшифровки показників використовувалися номери рядків форм податкової річної звітності підприємств за 1997 рік. Банк може використовувати іншу розшифровку показників залежно від типу звітності емітента, що надходить до банку. * Прибуток у річному еквіваленті — це розрахункова сума прибутку, що обчислюється з припущенням того, що протягом року поточний рівень прибутковості діяльності залишиться незмінним. Для отримання річного еквівалента прибуток за 1 місяць помножують на 12, за 2 місяці — на шість, за 3 місяці — на чотири і т. д. |
| Оглавление| |