Бухгалтерський облік у банках: методологія і практика - Монографія (Кіндрацька Л. М.)

Додаток 7

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Критерії оцінки фінансового стану позичальника визначаються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). У цих документах мають бути означені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід’ємним додатком до внутріш­ньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює за кожним разом укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків — не рідше ніж один раз на місяць.

Зазначені в Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків (далі Положення) [31] вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки також самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника з огляду на його вагомість (значущість) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.

Продовження дод. 7

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

обсяг реалізації;

обороти на рахунках (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);

склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

собівартість продукції (у динаміці);

прибутки та збитки (у динаміці);

рентабельність (у динаміці);

кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

,

де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 — не менше ніж 0,2;

коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки:

,

де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Продовження дод. 7

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 — не менше ніж 0,5;

коефіцієнт загальної ліквідності (КЛЗ), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

,

де Ao — оборотні активи;

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛЗ — не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт маневреності власних коштів (КM), що характеризує рівень мобільності використання власних коштів:

,

де Вк — власний капітал підприємства,

Ан — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KM — не менше ніж 0,5;

коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує рівень фінансового ризику:

,

де Зк — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання);

Вк — власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

рентабельність активів:

,

де Пч — чистий прибуток;

А — активи;

Продовження дод. 7

рентабельність продажу:

,

де Пч — чистий прибуток;

Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

,

де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

Ск — сума кредиту та відсотки за ним;

п — кількість місяців дії кредитної угоди;

Зм — щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);

Зі — податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даним останнього балансу).

Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’я­зана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

інша інформація.

Продовження дод. 7

Оцінка фінансового стану банку-позичальника здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

інформації банку-позичальника про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів;

аналізу якості активів і пасивів;

аналізу прибутків і збитків;

інформації про виконання банком зобов’язань у мину- лому;

інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи мають ураховуватися:

загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні доку- менти);

соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;

вік клієнта;

інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

ділова репутація;

інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра (прибуткова з рівнем рентабельності вищим за середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасно- го виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокре- ма погашення основної суми боргу та відсотків за ним відпо- відно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмін- ну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — без- доганна.

Продовження дод. 7

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним*. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно мож­на зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Рооr’s Moody’s тощо); банки-позичаль­ники (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 р. № 141, зі змінами і доповненнями), за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 15\% та 8\%.

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показ­ники по- гіршали або мають незначні відхилення від мінімально допустимих значень), але ймовірність підтримування діяльності на такому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), яких віднесено до цього класу, потребують більшої уваги че­рез потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції є безсумнівним (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій).

Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Продовження дод. 7

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас», що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor’s, Moody’s тощо); банки-позичальники (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 10\% та 6\%.

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, певні економічні показники не відповідають мінімально допустимим значенням) і потребують детальнішого контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не буде усунуто. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредит­ний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor’s, Moody’s тощо), а також банки-позичальники (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас Г — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.

За проведення наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень щодо можливості поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).

Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).

Закінчення дод. 7

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку є практично неможливим.

За результатами оцінки фінансового стану позичальника відносять до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за ок- ремою кредитною операцією не відповідає умовам визначено- го класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна під- вищити.

Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою фінансового стану його віднесено до класу «А» або «Б».

За браком достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювала- ся кредитна операція, позичальників класифікують не вище класу «Г».

Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршання фінансового стану позичальника (контрагента банку), якого віднесено до класу «А» або «Б», і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первинного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.