Тема 1. предмет І метод бухгалтерського облІку

1.1. Господарський облік і його види

Існування людей можливе лише за наявності певних матері- альних благ. Ці блага необхідно виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості здобутих засобів існування, а пізніше — кількості предметів, необхідних для виробництва тих чи інших продуктів. Із розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці і міри споживання. Такий облік ведеться шляхом спостереження, вимірювання і реєстрації елементів процесу виробництва (засобів і предметів праці, готової продукції, грошових коштів та ін.).

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:

оперативний облік;

статистичний облік;

бухгалтерський облік.

Оперативний облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оператив­ного управління.

До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку.

Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих.

У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел і т. ін.

Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.

Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції і не ведеться безперервно.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперерв­ний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 лип­ня 1999 р.: «Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Особливості бухгалтерського обліку такі:

— безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;

— обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;

— узагальнення даних у грошовому виразі;

— використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський. (рис. 1.1.1)

Рис. 1.1.1. Види господарського обліку

У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонімом управлінського обліку — внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.

Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.

Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл. 1.1.1.

Таблиця 1.1.1

1.2. Предмет бухгалтерського обліку, його об’єкти

Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встанов­лення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержав­не значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.

До засобів господарства відносяться:

засоби виробництва — майно, що одномоментно або багаторазово використовується у процесі виробництва;

засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;

засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Кожен із видів господарських засобів має свої складові, які детально будуть розглянуті у наступному розділі.

Усі засоби господарства мають свої джерела утворення, які можна об’єднати у дві великі групи:

власні кошти,

позикові кошти.

У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продук­ції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими проце­сами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів.

Таким чином, предмет бухгалтерського обліку складають господарські засоби і їх використання у ході господарських процесів.

Об’єкти бухгалтерського обліку дуже різноманітні. Їх можна об’єднати в групи:

засоби господарства,

джерела їхнього утворення,

господарські процеси.

1.3. Класифікація господарських засобів і джерел їх фінансування

Засоби господарства групуються:

за напрямками використання і видами;

за джерелами утворення (фінансування).

За напрямками використання вони поділяються на такі, що використовуються в сфері виробництва, у сфері обігу та у невиробничій сфері.

У свою чергу господарські засоби кожного напрямку класифікуються в залежності від своєї функціональної ролі. Так, засоби виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Ознакою засобів праці виступають такі функції:

багаторазове використання їх людиною для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг);

створення умов, без яких неможливий процес виробництва. Засоби праці завдяки цим ознакам вважаються основними засобами господарства.

За видами засоби праці можна поділити на такі групи:

будівлі та споруди;

машини та устаткування;

інструменти;

транспортні засоби;

обчислювальна техніка;

господарський інвентар.

На відміну від засобів праці ознакою предметів праці є  їхня участь і повне використання лише в одному виробничому циклі.

За видами предмети праці поділяють на такі групи:

сировина та основні матеріали;

допоміжні матеріали;

паливо;

запасні частини;

напівфабрикати;

тара і тарні матеріали;

незавершене виробництво.

Засоби у сфері обігу поділяються на:

предмети обігу (готова продукція, товари відвантажені та ін.),

грошові кошти та їх еквіваленти (каса, поточний рахунок тощо),

кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість, векселі отримані і т. ін.)

засоби, що обслуговують обіг (торговельно-складські будівлі, устаткування та інвентар).

Засоби невиробничої сфери включають будівлі, устаткування та інвентар культурного-побутового призначення та охорони здо­ров’я. За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

Власний капітал включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо.

Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.

1.4. Метод бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.

Основними прийомами бухгалтерського обліку є:

документація,

інвентаризація,

оцінка,

калькуляція,

система рахунків,

подвійний запис,

баланс.

Всі елементи тісно пов’язані між собою.

Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.

Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточ­ний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахун­ки, для обліку джерел — пасивні.

Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.