Бухгалтерський облік виконання бюджетів - Навчальний посібник (Желюк Л. О., Іванечко Ю. М., Лучко М. Р.)

2.1. основні принципи організації та особливості системи бухгалтерського обліку і звітності з виконання державного та місцевих бюджетів

З переходом України до ринкових відносин виникли нові реалії, які впливають як на бюджетний процес, бюджетну політику, так і на бухгалтерський облік загалом, потребуючи змін і перебудови. Зокрема, відповідно до потреб інтеграції економіки України в світову і досягнення зіставності основних  параметрів її  розвитку  з  показниками розвитку  інших країн світу було розроблено та затверджено нову структуру бюджетної класифікації, що привела до перегляду та уточнення наявної методології бухгалтерського обліку і звітності.

Тривалий період в Україні використовувались плани бухгалтерських рахунків  колишнього  Радянського  Союзу  (Инструкция  по  бухгалтерскому учету исполнения республиканских бюджетов союзных республик в Министерствах финансов союзных республик, затверджена за наказом Міністерства фінансів СРСР від 1 березня 1978 р. № 18, Инструкция по бухгалтерскому учету исполнения республиканских бюджетов автономных республик и местных бюджетов в финансовых органах, затверджена за наказом Міністерства фінансів СРСР від 16 травня 1975 р. № 49), структура яких не відображала характерних для існуючого бюджетного процесу нових операцій та фінансових інструментів. Оформлення та обслуговування боргових зобов’язань, взаємозалік, бартер, випуск цінних паперів тощо важко узгоджувалися з цими планами.

Тому Державне казначейство України видає наказ за № 119 від 28. 11.

2000 р. “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів” і, разом з цим, Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.  Таким   чином,  виникають  нові   тенденції  в   обліку   виконання бюджетів та новий порядок роботи працівників облікових служб трансформованій бюджетній системі України.

Пропонована  нова  система  бухгалтерського  обліку  виконання Державного та місцевих бюджетів побудована з урахуванням усіх необхідних змін,   зумовлених   наявними   економічними   обставинами,   з   дотриманням

загальних  принципів  і  вимог  щодо  здійснення  бухгалтерського  обліку  та звітності.

До головних принципів належать такі:

1)  законності (відповідність правилам і процедурам, передбаченим законодавчих та нормативних актах);

2)         правильності (сумлінне застосування прийнятих правил і процедур);

3)         обережності (обґрунтована, розсудлива оцінка фактів);

4)  достовірності (правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів);

5)   незалежності (відокремленості фінансових бюджетних років (звітних періодів);

6)         постійності (незмінності методів бухгалтерського обліку);

7)   зрозумілості (інформація, що міститься в бухгалтерському обліку і звітності, має бути доступною для розуміння користувачів);

8)  доречності (корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень);

9)    зіставності  (можливість  визначення  тенденцій  виконання  бюджету через  зіставлення  інформації,  що   міститься  у   бухгалтерському  обліку  і звітності, за певний період);

10)       переваги змісту над формою;

11)       раціонального групування логічних операцій та процедур;

12) своєчасності   (забезпечення   своєчасною   інформацією   органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо, та інших користувачів);

13)  єдності бюджетної системи України (забезпечується єдиною правовою базою, грошовою системою, регулюванням бюджетних відносин, бюджетною класифікацією, порядком виконання бюджетів та веденням бухгалтерського обліку і звітності);

14) збалансованості  (витрати  бюджету  мають   відповідати  обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період);

15) самостійності (Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними і кожен з них не відповідає власними коштами за зобов’язання інших бюджетів. Самостійний і незалежний розгляд та затвердження відповідних бюджетів один від одного);

16) повноти  (бюджети  містять  усі  надходження  та  витрати,  що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів);

17)  обґрунтованості (формування бюджетів на реальних макропоказниках економічного  і  соціального  розвитку  держави  та  розрахунку  надходжень  і витрат бюджету відповідно до затверджених методик та правил);

18)  ефективності (прагнення всіх учасників бюджетного процесу досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, а також досягти максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів);

19)  субсидіарності (розподіл видів видатків між різними бюджетами, що ґрунтується  на   максимально  можливому  наближенні  надання  суспільних послуг до їх безпосереднього споживача);

20)  цільового використання бюджетних коштів (використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями);

21) справедливості та неупередженості (справедливий і неупереджений розподіл  суспільного  багатства  між  громадянами  і  територіальними громадами);

22)  публічності та прозорості (публічне і прозоре затвердження бюджетів усіх рівнів та складання звіту про їх виконання);

23) відповідальності учасників бюджетного процесу (кожен учасник бюджетного процесу відповідає за свої дії або бездіяльність на кожній із стадій бюджетного процесу.

Особливості системи бухгалтерського обліку та звітності з виконання

Державного та місцевих бюджетів

1. Якщо фінансові операції суб’єктів господарювання спрямовані на отримання прибутку, то в фінансових операціях, що здійснює держава, домінуючим є надання державних послуг. Навіть через їх природу (податковий характер доходів, видатки з метою забезпечення загальнодержавних інтересів) операції держави не залежать від отримання прибутку:

•  сума доходів важлива лише настільки, наскільки вона є джерелом покриття видатків;

•   видатки здійснюються в загальнодержавних інтересах і не оцінюються за фінансовою рентабельністю.

З огляду на це в бухгалтерському обліку виконання бюджетів відсутніми є:

•   такі   категорії,   як   отриманий   прибуток,   рентабельність,  капітал. Важливе значення для його організації мають поняття: суб’єкти бюджетного процесу, бюджетної класифікації, бюджетних призначень. Превалювання названих понять пояснюється тим, що бюджетні операції мають політичний та адміністративний характер;

•  повний склад даних про майновий стан держави. Інформація про майновий стан держави відображається у плані рахунків, за винятком основних засобів та товарно-матеріальних цінностей (вони обліковуються в бухгалтерських реєстрах розпорядників бюджетних коштів).

Стан основних засобів і товарно-матеріальних цінностей до розробки загального національного плану рахунків буде обліковуватися окремо – в бухгалтерських реєстрах розпорядників бюджетних коштів.

2.  Бюджетні  операції  здійснюються  в  межах  бюджетних  призначень,

установлених законодавством України:

• виконання бюджетів відображається у бухгалтерському обліку відповідно до щорічного Закону про Державний бюджет України;

•   для бухгалтерського обліку визначальним є касовий метод, суть якого полягає в тому, що доходи та видатки обліковуються в момент їх зарахування (для доходів) та від дати здійснення платежів (для видатків).

3. Бухгалтерський облік з виконання бюджетів відзначається складністю, що пояснюється великою кількістю учасників бюджетного процесу, різноманітністю операцій, великою чисельністю зв’язків. Він дає змогу обробити масові результати (отримання податків та здійснення платежів), одночасно забезпечуючи принцип касової єдності та консолідацію бюджетних рахунків.

4. Бухгалтерський облік операцій з виконання бюджету передбачає їх зв’язок через єдину бюджетну класифікацію з аналогічними операціями, які реєструють розпорядники бюджетних коштів шляхом застосування єдиних аналітичних бухгалтерських реєстрів.