Соціально-технологічний підхід в процесі вимірювання показників соціальної роботи з персоналом овс

Розробка і застосування показників оцінки ефективності соціальної роботи з персоналом ОВС є необхідним етапом у розвитку цієї діяльності. Однією з найважливіших оцінок соціальної роботи (як виду діяльності) за результатом виступає її ефективність. У загальному визначенні ефективність соціальної роботи може бути розглянута як відношення отриманих результатів до означених раніше цілей.

Сутність ефективності соціальної роботи з персоналом організації виражається у здатності цілісної системи (або її окремих елементів) позитивно реагувати і відповідати на запити, потреби персоналу, перш за все, соціально – проблемної її частини. Роль інструмента для отримання інформації про стан соціальної роботи виконує система критеріїв і показників ефективності соціальної роботи. Така інформація повинна містити дані про об’єкт, послуги, що йому надаються, та їх результати.

Ефективність діяльності спеціалістів з соціальної роботи може визначитись на основі як загальних, так і специфічних критеріїв. Загальні критерії служать для оцінки ефективності соціальної роботи в цілому (наприклад, для оцінки загальної ефективності соціальної роботи в ОВС). Специфічні критерії доцільно застосовувати для оцінки основних напрямків, форм і методів соціальної роботи з різноманітними категоріями персоналу організації (сім’ями працівників, що загинули під час виконання службових обов’язків; молодими працівниками, що проходять адаптацію до професійної діяльності).

В органах внутрішніх справ показники ефективності здійснення соціальної роботи доцільно застосовувати з урахуванням специфіки трьох різних рівнів: макрорівня (системи ОВС в цілому), мезорівня (окремих підрозділів ОВС) та мікрорівні (безпосередньої діяльності соціального працівника з окремим клієнтом чи колективом).

В процесі вимірювання показників соціальної роботи з персоналом ОВС доцільно застосовувати соціально – технологічний підхід. Соціальні технології при цьому виступають як інтелектуальний та організаційний ресурс, який при використанні дозволяє не тільки вивчати і передбачати різноманітні зміни у соціальному просторі органів внутрішніх справ, але й активно впливати на практичну діяльність, отримувати прогнозований результат.

Сутність соціальних технологій в оцінюванні показників соціальної роботи з персоналом ОВС полягає у наступному:

1) необхідність розробки нових методик виконання операцій на всіх етапах технологічного процесу;

2) вдосконалення способів використання всіх компонентів інструментарію соціальної роботи;

3) забезпечення правильного поєднання загальних методів соціальної роботи зі специфікою умов життєдіяльності працівників ОВС;

4) урахування соціально – психологічних факторів у виборі методів впливу на об’єкти соціальної допомоги.

Процес оцінювання соціальної роботи передбачає збір інформації, її аналіз, розробку висновків, рекомендацій та соціальних технологій визначення її ефективності та шляхів удосконалення. Під час оцінювання ефективності соціальної роботи доцільно використовувати дві групи показників: показники змін у поведінці і показники обізнаності об’єктів та суб’єктів соціальної роботи щодо цілей та завдань останньої, ставлення до неї.

Технологія оцінювання стану соціальної роботи у підрозділах і службах органів внутрішніх справ повинна включати як розробку показників, визначення задач, вибіркової сукупності, методів планування і здійснення дослідження, так і окреслення основних обмежень і проблем, пов'язаних з її використанням.

Шевченко Лариса Олександрівна, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри загальної та прикладної психологі  і педагогіки ХНУВС

Гендерні стереотипи у поглядах на життєвий успіх сучасних міліціонерів

У правоохоронних органах багатьох країн світу послідовно збільшується кількість жінок. Ця тенденція характерна для країн з різним рівнем економічного та соціального розвитку, різними культурними та релігійними традиціями, тобто мова йде про свідомий вибір жінками певного роду професійної діяльності. Не є виключенням з цієї тенденції й сучасна Україна.

Збільшення кількості жінок серед особового складу органів внутрішніх справ робить актуальним питання забезпечення гендерної рівності, особливо щодо можливостей кар’єрного зростання та можливостей досягнення успіху жінками-міліціонерами [3, с. 173].

Сучасні дослідження важко уявити без гендерної складової у будь-якій професійній групі, в тому числі й серед міліціонерів. Професійне середовище правоохоронних органів, і зокрема міліції, висуває специфічні вимоги щодо якостей особи, які зумовлюють професійний успіх та кар’єрне зростання як у чоловіків, так і у жінок. Причому професійне середовище, нажаль, висуває порівняно більш високі професійні вимоги, та оцінює відповідність жінок таким вимогам прискіпливіше у зв’язку зі сталими у суспільстві гендерними стереотипами та ідеалами [2, с. 344].

 Гендерні ідеали, які мають місце в сучасному українському суспільстві, – це певні ідеалізовані уявлення щодо призначення та поведінки чоловіків та жінок. Процес формування гендерної ідентичності відбувається згідно існуючим у суспільстві гендерним ідеалам, тому дуже важливо своєчасне вивчення та аналіз існуючих гендерних ідеалів та стереотипів, дослідження процесів формування усвідомлення соціумом понять рівних прав та можливостей, а, отже, і сучасних уявлень стосовно специфічних гендерних ролей у суспільстві [1, с. 63].

Проведене вибіркове дослідження дозволило виявити особливості уявлень про чинники, що забезпечують успіх у професійній діяльності у правоохоронній сфері чоловіків та жінок. Результати наведені у таблиці 1.

Як свідчать результати дослідження, наведені у таблиці 1 для жінок більш важливим для досягнення професійного успіху вважається підтримка родини та близьких, високий власний професійний рівень, міцне здоров’я. Оцінюючи шанси чоловіка зробити кар’єру жінки віддають перевагу наявності впливових зв’язків, підтримку сім’ї та належну професійну освіту. Отже, для досягнення успіху, на думку жінок, жінка має здійснювати свою діяльність в межах сформованого гендерного стереотипу.

Таблиця 1

Гендерні уявлення про чинники, які забезпечують успіх у професійній діяльності міліціонерів, \%

Чоловіки вважають, що жінка може досягти успіху, якщо вона матиме високий рівень професійного конформізму та гідний професійний рівень. При цьому, не останню роль відіграє приваблива зовнішність.

Професійний конформізм – здатність пристосовуватись до норм та правил які існують у професійному середовищі, здатність працювати в команді, а також застосовувати неформальні взаємовідносини та зв’язки при вирішенні професійних завдань.

Чоловік, який прагне до успішної кар’єри повинен мати міцне здоров’я, та професійний конформізм. Показовим є факт, що наявність професійної освіти та високий професійний рівень порівняно менш значущі чинники, що сприяють кар’єрі. Тільки половина опитаних чоловіків вважають необхідною передумовою успіху у кар’єрі наявність підтримки родини та близьких. Приваблива зовнішність вважається чинником, який слабо впливає на успішність чоловічої кар’єри в міліції.

Отже, отримані результати дозволяють зробити висновок про наявність традиційних гендерних стереотипів. І чоловіки, і жінки вважають, що для досягнення успіху у професійній діяльності важливим для чоловіків є міцне здоров’я та вміння працювати в колективі, будувати неформальні відносини, здатні вплинути на реалізацію кар’єрних прагнень.

Для жінки, на думку опитаних, важливим є підтримка родини, наявність високого професійного рівня та міцного здоров’я. Причому, чоловіки відмічають значення для жінки такого чинника, як її зовнішність, у побудові кар’єри.

Мають місце певні розбіжності в оцінках щодо наявності професійної освіти як чинника успішної кар’єри. Жінки вважають цей чинник більш вагомим ніж чоловіки у досягненні професійного успіху.

Гендер, як соціальна стать особистості, є значущою детермінантою багатьох сфер життєдіяльності людини, зокрема професійної сфери. І тому гендерні стереотипи певним чином визначають уявлення щодо чинників, які зумовлюють успішність кар’єри чоловіків та жінок у правоохоронній сфері. Витоки одного із найбільш стійких гендерних стереотипів, – стереотипу чоловічої домінуючої ролі у правоохоронній діяльності. Сьогодні можна констатувати неадекватне сприйняття успішних жінок-міліціонерів, передусім з боку чоловіків (підлеглих, керівників, колег). Гендерні стереотипи, що склались у суспільстві перешкоджають досягненню гендерної рівності у професійному середовищі та значно обмежують можливості досягнення кар’єрного успіху жінок.

Література:

1. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2002. – 121 с. 2. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с. 3. Лапшина В.Л. Социально-психологические проблемы профессиональной самореализации женщин-сотрудников ОВД // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8. – С. 173-176.