Соціологічний моніторинг умов роботи в підрозділі овс та ставлення працівників овс до його цілей

Ефективність роботи ОВС залежить від цілого ряду умов. До них ми можемо віднести соціально-економічний стан та політична ситуація в країні, матеріально-технічне забезпечення умов діяльності ОВС, законодавче забезпечення діяльності працівників підрозділів ОВС, рівень довіри населення до ОВС та можливість співпраці, відносини в колективі, соціальне забезпечення працівників ОВС, інше.

Умовами ж роботи працівників підрозділу ОВС як і будь-якої організації є умови, які створені в самій організації для роботи її членів. Зазначимо, що до даних умов ми не відносимо труднощі, які пов’язані з виконанням працівниками професійних обов’язків. Так, наявність високого рівня злочинності ми не можемо віднести до умов роботи працівника ОВС, тому що це відноситься до характеристик даної професійної діяльності. Наприклад, для шахтаря наявність певного рівня метану в шахті також не є умовою роботи. Це ризики, пов’язані з його професійною діяльністю. Для нього умовами роботи є наявність чи відсутність обладнання яке може захистити його життя.

Та слід зазначити, що існують випадки, коли й за найкращих умов результати роботи працівників ОВС є досить низькими, а інколи і взагалі негативними. Причини цього можуть бути різними, але найбільш небезпечною є причина не розділення працівники ОВС цілей підрозділу чи організації взагалі.

Таким чином, метою роботи є розроблення соціологічного моніторингу ставлення працівників ОВС до умов роботи в підрозділі та до його цілей.

В цілому, даний моніторинг буде складатися з трьох блоків: 1) дослідження умов роботи працівників ОВС; 2) дослідження ставлення працівників ОВС до цілей свого підрозділу; 3) визначення співвідношення між умовами роботи працівників ОВС та їх ставленням до цілей організації.

Для здійснення першого блоку необхідно визначити що саме ми мусимо досліджувати. Відмітимо ще раз, що вивчати необхідно лише внутрішні умови, якими забезпечила організація роботу персоналу. Вивчення негативних зовнішніх факторів не є безпосереднім предметом даного дослідження.

Таким чином, до найбільш суттєвих внутрішніх умов роботи працівників ОВС, які необхідно вивчати, ми можемо віднести наступні фактори:

- соціально-психологічний відносини в підрозділі (відносини в колективі);

- рівень матеріального забезпечення працівників (заробітна платня);

- рівень внутрішньої корупції;

- рівень матеріального оснащення необхідний для виконання завдань та індивідуального захисту під час служби;

- наявність вільного часу та відпочинку;

- можливість захисту своїх прав (наявність профспілок і т.д.);

- можливість розвитку працівника як особистості (можливість навчатися та інше);

- соціальне забезпечення (житло та інше);

- рівень надання медичної та психологічної допомоги;

Наступним блоком моніторингу умов роботи працівників ОВС має бути дослідження їх ставлення до цілей підрозділу організації. Під час здійснення даної частини дослідження необхідно зробити інтерпретацію поняття ставлення працівників до цілей які декларуються ОВС та цілей підрозділу.

Останнім блоком моніторингу є визначення змін умов роботи працівників ОВС за певний період часу та порівняння їх зі змінами які відбулися в ставленні працівників ОВС до цілей організації та цілей підрозділу за той самий період. За умов поліпшення умов праці, це дасть можливість визначити працівників, які, маючи негативне ставлення до цілей організації, не змінили його. При виявленні таких працівників необхідно поставити питання про доцільність їх перебування на службі в ОВС.

Слід зауважити, що проведення даного моніторингу можливе лише при постійному покращенні умов роботи працівників ОВС та знаходження на керівних посадах підрозділів ОВС відповідальних осіб, які не будуть використовувати свою посаду у власних цілях.

Користувачами інформації отриманої в результаті дослідження можуть бути керівники підрозділів різних рівнів, тому що саме на них покладається відповідальність за роботу свого підрозділу.

Таким чином, проведення такого моніторингу дасть можливість керівникам підрозділів спрямувати зусилля на виправлення виявлених недоліків в умовах роботи. Прослідкувати не лише зміну умов роботи працівників ОВС, але й зміну ставлення працівників ОВС до цілей організації, та визначити працівників, які маючи негативне ставлення до цілей організації, при поліпшені умов роботи, не змінили його.

Саппа Ганна-Марія Миколаївна, викладач кафедри соціології ХНУВС

Кримінальна міліція у справах дітей як суб’єкт профілактики делінквентної поведінки дітей

Проблема попередження делінквентної поведінки підлітків вже багато років залишається однією з найактуальніших. В Україні щорічно засуджуються понад 20 тисяч осіб цієї категорії населення, з яких 2,3 тисячі позбавляються волі. Згідно з даними Верховного Суду України у порівнянні з 2007 роком за 10 років кількість засуджених неповнолітніх збільшилась на третину. Характерним є і те, що останнім часом суттєво зросла кількість неповнолітніх, обвинувачених у вчиненні тяжких групових злочинів.

Наведені дані свідчать про те, що заходи профілактики, які використовуються сьогодні, не призводять до корінних змін на краще. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів профілактики протиправних проявів серед підлітків, які б сприяли поступовому скороченню правопорушень.

Проблематика, пов'язана з делінквентною поведінкою неповнолітніх, з профілактичною роботою по її попередженню була і залишається одним із найактуальніших напрямків наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних психологів, соціологів, кримінологів, криміналістів (Р.М. Абізов, Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, З.А. Астеміров, М.М. Бабаєв, Ю.Д. Блувштейн, Я.Л. Гилинський, О.М. Джужа, Є.В. Додін, А.І. Долгова, А.П. Закарлюк, А.П. Зелінський, К.Є. Ігошев, А.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Г.М. Міньковський, В.Ф. Пірожков та ін). На думку багатьох дослідників та практиків, найкращим шляхом профілактики дитячої злочинності є зайнятість неповнолітніх у навчальному процесі, а в позанавчальний час – у різних гуртках, студіях, клубах за інтересами. Однак лише кожен шостий школяр сьогодні охоплений таким організованим дозвіллям.

Головним підрозділом, що займається профілактикою правопорушень неповнолітніх у системі органів внутрішніх справ, є кримінальна міліція у справах дітей. Вона проводить роботу, пов'язану з виявленням криміногенних факторів і їх усуненням; правовим вихованням неповнолітніх; веде профілактичний облік осіб, звільнених з місць позбавлення волі, засуджених з відстрочкою виконання вироку, чи умовно до виправних робіт; обвинувачуваних у здійсненні злочину і не узятих під варту в період попереднього наслідку; неповнолітніх, котрі зробили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності в зв'язку з застосуванням до них заходів суспільного впливу, акту про амністію, а також тих, котрі зробили суспільно небезпечні дії по досягненню віку, з якого настає кримінальна відповідальність; виключених зі спеціальних навчально-виховних установ, яким лікувальними установами встановлений діагноз наркоманія. Кримінальна міліція у справах дітей також виявляє дорослих осіб, що втягують неповнолітніх у протиправну діяльність, проституцію, пияцтво і жебрацтво; направляє у відповідні служби у справах неповнолітніх відомості про неповнолітніх, котрі повернулися з загальноосвітніх шкіл чи професійних училищ соціальної реабілітації; скоїли правопорушення, у зв'язку з яким прийняті міри суспільного впливу чи адміністративні стягнення; вживають спиртні напої чи допускають немедичне вживання наркотичних і одурманюючих засобів: у віці до 16 років систематично залишають сім'ю, спеціальні навчально-виховні установи. Перераховані особи беруться на облік для проведення з ними профілактичної роботи.

Профілактична робота повинна проводитися відповідно до розроблених наукою і практикою принципів:

- законності;

- дотримання прав і інтересів неповнолітнього;

- компетентності осіб, що займаються профілактикою;

- взаємодія посадових осіб і громадських організацій;

- своєчасності;

- попереджувальності;

- індивідуального підходу до кожного неповнолітнього;

- диференційованості застосування профілактичних мір;

- послідовності застосування мір;

- безперервності;

- комплексного використання сил і засобів.

На нашу думку, профілактичної роботи кримінальної міліції у справах дітей недостатньо, а необхідно щоб керівники всіх правоохоронних органів включали питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх окремим розділом у плани роботи на звітний період, забезпечували контроль за діяльністю підлеглих у цьому напрямку і вживали заходів щодо підвищення їхньої професійної майстерності по роботі з неповнолітніми.

Профілактичну роботу серед неповнолітніх правоохоронні органи повинні вважати найважливішою задачею, проводити в тісній взаємодії з іншими суб'єктами, що мають відношення до підлітків: навчальними закладами, адміністраціями підприємств, військкоматами, засобами масової інформації та ін. Тісне співробітництво повинно здійснюватися з органа­ми суду, виховно-трудовими установами. До вживання профілактичних заходів повинні залучатися представники громадськості, актив позаштатних співробітників. Без цього профілактична робота з підлітками не дасть бажаних результатів.