Соціальний захист працівників овс як елемент соціальної політики

У конституціях багатьох країн світу соціальний захист знайшов своє втілення як одна з найважливіших функцій держави. Це означає визнання відповідальності останньої не лише за життя своїх громадян, але й забезпечення процесу формування та розвитку повноцінної особистості, виявлення і нейтралізацію негативних чинників, які впливають на неї внаслідок включення в систему соціальних зв’язків, створення умов для самовизначення та ствердження в суспільстві. Сучасна українська держава не є винятком. Більш того, з переходом до ринкових відносин з’явилися нові фактори соціального ризику, що в поєднанні з традиційними, створюють додаткові перешкоди для соціальної безпеки суспільства в цілому, і окремих його соціальних груп.

Щодо різних соціальних (в тому числі й професійних) груп, соціальний захист має свої особливості. Специфіка його реалізації в ОВС зумовлена підвищеною ризикованістю правоохоронної діяльності з одного боку, і правовими обмеженнями, які негативно впливають на соціальний статус правоохоронців і роблять їх вразливими до певних соціальних подій – з іншого.

Не викликає сумніву, що важливість цього виду діяльності для суспільства вимагає від держави прийняття додаткових зобов’язань щодо правоохоронців, не обмежуючись загальними гарантіями підтримки життєзабезпечення особи на рівні, необхідному для її виживання. Створення сприятливих умов для їх роботи та життя є одним з джерел боротьби з корупцією та зловживанням службовим становищем. Крім того, соціальний захист працівників органів внутрішніх справ повинен не тільки компенсувати важкі умови праці та обмеження їх прав, які випливають з умов проходження цього виду державної служби, але й стимулювати професійне зростання.

Аналізуючи проблему соціального захисту крізь призму соціальної політики, ми дійшли виводу, що соціальний захист доцільно розглядати в рамках системи соціальної безпеки. Вважається, що метою соціального захисту є захист від негативних наслідків соціальних ризиків, тому треба включити до нього й категорію соціальної безпеки, відрізняя останню від ризику. Виходячи з цього, соціальний захист може розглядатися як сукупність організаційно-правових заходів з попередження, пом’якшення та усунення негативних наслідків соціальних ризиків та небезпек. Відповідно, соціальний захист в ОВС – це сукупність державних організаційно-правових заходів, метою яких є створення та підтримка таких умов життєдіяльності працівників міліції, які б сприяли підвищенню соціального статусу останніх та забезпечували б їх ефективну службову діяльність.

 Тому є необхідність системного вивчення структури соціального захисту в ОВС, його елементів, специфіки реалізації кожного з них, а також визначати вплив соціального захисту на соціальні відношення як в системі ОВС, так й на рівні суспільства в цілому. Важно розглядати соціальний захист в реалізації його основних функцій:

- в складних системах обміну між державою, громадянським суспільством та ОВС;

- безпосередньо в рамках ОВС як соціального інституту;

- відносно окремих працівників міліції.

Можливість ефективного виконання правоохоронної діяльності зростає, якщо робітники, в остаточному підсумку, одержать відповідну їхнім знанням, досвіду, умовам праці винагороду. Таким чином обмін, що відбувається, повинен бути справедливим. Як відзначає П. Блау, незважаючи на те, що кожній людині, безумовно, властиве почуття справедливості, розумінню їм справедливості надає специфічне утримання і значення система цінностей і норм, що домінує в даному суспільстві. Норми створюють мінімальні чекання щодо того, що повинні одержати сторони, вступаючи в різноманітні відношення обміну.

Щодо держави й органів внутрішніх справ, з одного боку, а з іншого боку – органів внутрішніх справ і їх працівників, існує ряд нормативних актів, що встановлюють статус правоохоронців, їх права й обов'язки, порядок оплати праці, систему заохочень, санкції за неналежне виконання своїх функцій.

У сучасних ринкових умовах, політика держави має бути спрямована на якомога більш повне забезпечення соціального захисту працівників правоохоронних органів. Виконуючи свої функціональні обов'язки, співробітники органів внутрішніх справ у період проходження служби та при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з охороною громадського порядку, громадської безпеки і боротьбою зі злочинністю постійно зустрічаються з випадками, які передбачають підвищений професійний ризик, супроводжуються побічними негативними наслідками для їх здоров'я.

В теперішній час можна констатувати, що в Україні сформувалося протиріччя між існуючим законодавчим закріпленням принципів та напрямків системи соціального захисту працівників ОВС та відсутністю дійового механізму його реалізації, способів контролю над даним принципом. Як слідство – зниження соціального статусу працівників ОВС, виникнення у них почуття незахищеності, незадоволеності службою і, як підсумок, негативно відбивається на рівні професіоналізму та результативності роботи ОВС в цілому. Таким чином, сьогодні соціальний захист працівників міліції в значній мірі перетворився з правової проблеми в проблему соціальну.