Про деякі проблеми гендерної нерівності в органах внутрішніх справ

Протягом XX століття була прийнята низка документів, що регламентують правову діяльність на міжнародному, світовому та європейському рівнях, в яких наголошується на необхідності ліквідації будь-якої нерівності між чоловіками та жінками в суспільстві, але, на жаль, руйнування будь-якої гендерної дискримінації частіше залишається лише на папері.

Для здійснення гендерної політики у всіх сферах суспільного життя в 2006 році була розроблена Державна програма по затвердженню гендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 рр. та відповідний План заходів. Однак, на наш погляд, Програма фіксує окремі фрагментарні, а іноді й одноразові заходи, виконання яких навряд чи призведе до впровадження гендерної рівності в суспільстві. Так, сфера діяльності МВС України в ході реалізації гендерної політики обмежується лише зовнішньою діяльністю, при цьому повністю відсутні конкретні, деталізовані заходи, направлені на затвердження гендерної рівності в самій системі.

Першочерговою умовою ефективної імплементації принципу гендерної рівності в діяльність органів внутрішніх справ України є вивчення існуючої ситуації, основних причин, наслідків і форм прояву гендерної нерівності та дискримінації за статевою ознакою. Дослідження стану захищеності прав, основних свобод і соціальних гарантій працівників ОВС України (2007 р. НДЛ СПР в ОВС ХНУВС) довело, що гендерна нерівність та дискримінація в органах внутрішніх справ існує, причому як відносно жінок, так і відносно чоловіків.

Найбільші, на думку респондентів, порушення гендерної рівності працівників ОВС спостерігаються у важкості покладених завдань (на це вказали майже половина опитаних), у доступі до керівних посад (40,7\%), у тривалості робочого дня (37,9\%), в умовах праці (35,6\%), а також у просуванні по службі (34,5\%). Дещо меншою є кількість респондентів, які вказали на порушення рівності прав між жінками й чоловіками-співробітниками у забезпеченні обмундируванням (28,8\%), у винагородах (24,5\%) та у грошовому забезпеченні (20,7\%).

Слід зазначити, що відповіді респондентів стосовно порушення гендерної рівності в ОВС значно різняться залежно від статі респондентів. Так, значно більший відсоток чоловіків, порівняно з жінками, вважають, що гендерна нерівність проявляється у важкості покладених завдань, тривалості робочого дня та умовах праці. В той же час більшість жінок вважають, що є нерівними права працівників різної статі у доступі до керівних посад, просуванні по службі, обмундируванні, винагородах та грошовому забезпеченні. Найменші розбіжності у відповідях чоловіків і жінок при оцінюванні порушень гендерного паритету були виявлені відносно грошового забезпечення.

В ОВС України жінки значно частіше, ніж чоловіки відчувають прояви дискримінації через стать. На запитання «Чи були на службі відносно Вас факти дискримінації Ваших прав та свобод через Вашу стать?» серед жінок відповідь «так» звучала в 13 разів частіше (27,2\%), ніж серед чоловіків (2,1\%).

Існування дискримінації відносно жінок-працівників ОВС України також підтверджується результатами опитування «Система традицій ОВС України» (2007р. НДЛ СПР в ОВС ХНУВС). Важливо зазначити, що у гайді інтерв’ю не було окремого запитання стосовно існування в міліції дискримінації через стать. Проте кожна третя жінка, незалежно від підрозділу та віку, віднесла до традицій, що приносять шкоду системі ОВС України або окремим її елементам, дискримінацію стосовно жінок через їх стать.

Отже, дані проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що гендерна нерівність в органах внутрішніх справ існує за багатьма ознаками. Чоловіки частіше за жінок при виконанні службових завдань ризикують життям і здоров’ям, стикаються із підвищеною загрозою зараження інфекційними хворобами; чоловікам у п’ять разів частіше навмисно спричиняли фізичні страждання або застосовували до них протизаконне фізичне насильство і на третину частіше – протизаконне психічне насильство (шантаж, залякування, погрози, приниження); чоловіки майже вдвічі частіше свідчили про факти зазіхання на їх честь та репутацію, пов’язані з виконанням службових обов’язків; соціально-трудові права чоловіків порушуються частіше; тривалість робочого дня та робочого тижня у чоловіків більша, ніж у жінок. Так, чоловіки-правоохоронці «оберігають» жінок, беручи на себе більш складні та ризиковані завдання. Але жінкам за це доводиться «платити» тим, що вони утиснуті у кар’єрному зростанні; їм втричі частіше доводиться бути об’єктом знущань, протизаконного психічного насильства з боку інших працівників міліції; вони набагато частіше свідчать про факти втручання у їх приватне та сімейне життя з боку керівництва або інших працівників ОВС; більш утиснуті в правах щодо прийняття на службу, у забезпеченні форменим одягом, у якісному медичному забезпеченні.

Вважаємо за необхідне провести комплексне статистичне і соціологічне дослідження сучасного стану дотримання принципу гендерної рівності в ОВС для виявлення типових форм гендерної дискримінації, гендерних стереотипів і упереджень, їх причин; гендерних міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів, їх причин та розробки оптимальних методів їх усунення. Отримана інформація дозволить виробити оптимальні та пристосовані до специфіки органів внутрішніх справ методи утвердження гендерної рівності та удосконалити збір відомчих статистичних даних про кадровий склад для моніторингу процесу змін у гендерній площині.