Актуальні проблеми соціальної, психологічної та виховної роботи в ОВС - Матеріали науково-практичної конференції

Формування соціальної компетентності у курсантів як напрямок виховної роботи у вищих навчальних закладах мвс україни

Процеси реформування системи МВС на шляху її демократизації та гуманізації і переходу від інструменту тоталітарної влади до служіння потребам суспільства у справі захисту прав і свобод стосуються не лише різноманітних сфер діяльності МВС, але й ставлять нові вимоги до особистості, як суб’єкту цих змін, основної рушійної сили. Саме ці процеси вимагають оновлених підходів до оцінки результатів соціалізації курсантської молоді – майбутніх правоохоронців. Це зумовлено тим, що курсантська молодь, маючи найбільший потенціал, уже найближчим часом реалізовуватиме правову стратегію в Україні. Успіх реформування напряму залежить від позитивного рівня довіри суспільства міліції, який в загальному сенсі складається з індивідуального досвіду взаємодії населення і міліції. Позитивний рівень взаємодії може бути лише при наявності відповідних соціально орієнтованих особистих якостей правоохоронця, інтегральною характеристикою яких і виступає соціальна компетентність.

Весь педагогічний процес від навчання до виховання має на меті розвиток особистості і тому може бути зведеним до цього завдання. Необхідно визначити які риси особистості необхідні для формування соціальної компетентності, визначити критерії соціальної компетентності особистості для того, щоб шляхом тренінгів розвити у курсантів необхідні риси, які б дозволили їм свідомо підвищити швидкість соціальної і професійної адаптації в суспільстві протягом всього життя. Необхідно розвинути і підготувати курсанта настільки різносторонньо, наскільки це продиктовано багатогранністю розвитку суспільства, розуміючи, що соціальна компетентність визначається рівнем відсутності невідповідності між вимогами умов суспільства з одного боку і очікуваннями і можливостями суб’єкта з іншого. Процес розвитку особистості безпосередньо пов'язаний із здатністю особистості до соціальної адаптації в нових умовах. Цей процес напряму залежить від рівню розвитку соціальної компетентності конкретного курсанта. У виховній діяльності визначну роль відіграють соціально-педагогічні особливості процесу формування соціальної компетентності у курсантів, що дозволить їм найшвидше досягти необхідного рівня для успішного адаптування в соціумі не тільки в процесі навчання чи виконання службових обов’язків, а й протягом всього життя. Одне з завдань виховної роботи з перемінним складом є цілеспрямоване формування знань, вмінь та навичок, що впливають на рівень соціалізації, особистих якостей майбутнього працівника ОВС. Саме всебічно розвинута особистість в змозі повністю реалізуватися в суспільстві та уникнути почуття дезадаптованості у соціумі по завершенню навчання.

Загальна культура та особисті якості складають основу поняття особистість. Від якості наповнення її складових залежить і рівень розвитку соціальної компетентності курсанта, що відповідає соціальному попитові і дає змогу особистості легко адаптуватися до його умов. В термін загальна культура входять загальнолюдські морально-етичні норми, відповідний рівень духовної культури. Формування загальної культури необхідно здійснювати на основі принципів гуманізації та здатності до самореалізації: через приоритетні ідеї прав і свобод людини, творчого розвитку особистості, розуміння її значущості. До особистих якостей ми відносимо: колективізм, професіоналізм, доброзичливість, організованість, скромність, кмітливість, активність, самовладання, вимогливість до себе, стенічність емоцій, прагнення до спілкування. Ці якості мають бути розвинуті в наступні властивості особистості:

гностичну здатність – вміння вислухати та розуміти інших людей; експресивну здатність – вміння самовираження; інтеракційну здатність – вміння активно впливати на партнерів по спілкуванню та організовувати сумісну діяльність, що складає поняття комунікативної компетентності;

відповідальність та дисциплінованість;

свідоме прагнення до саморозвитку та самовиховання;

здатність діяти та приймати правильні рішення в ситуаціях високого емоційного та фізичного навантаження.

Сьогодні в педагогіці домінує ідея неможливості підготовки повноцінного фахівця в рамках лише навчального процесу. Усе більшого значення набувають дослідження соціалізаційних механізмів, що функціонують у позанавчальній діяльності, яка забезпечує формування моральних, етичних, соціокультурних основ особистості майбутнього фахівця і складає основу соціальної компетентності особистості. У вищому навчальному закладі така діяльність представлена в рамках виховного процесу, при цьому важливо, щоб курсант був активним суб’єктом його планування, організації, участі й оцінки.

Сьогодні є всі підстави стверджувати, що в системі вищої освіти МВС України оформилось серйозне протиріччя між потребою суспільства у фахівцях, які поєднують у собі професійні якості з відповідним рівнем соціалізації у суспільстві, і недостатньою теоретичною й технологічною розробленістю цієї проблеми в педагогічній науці. Виходом із ситуації є організація виховного процесу, максимально наближеного до суспільної дійсності, коли курсант у процесі активної участі в різноманітних формах виховної роботи здобуває особисті (суб’єктні) суспільно-корисні навички. Таким чином, виховний процес набуває нового статусу, піднімаючись до смислоутворюючого рівня формування соціальної компетентності у майбутнього правоохоронця в системі вищої освіти МВС.

Пріоритетні напрямки педагогічної діяльності в системі вищого навчального закладу МВС полягають в створенні максимально сприятливих умов для розвитку особистості, реалізації її сил і властивостей, духовного збагачення кожного курсанта, оволодіння ними професійною етикою, навичками культури поведінки та спілкування з громадянами, стимулювання внутрішніх зусиль до саморозвитку і самовиховання. Без ціленаправленої соціалізації і створення відповідних педагогічних умов неможливо забезпечити позитивне формування соціальної компетентності курсанта.

Лелюк Алла Анатоліївна, заступник начальника курсу з виховної та соціальної роботи ННІПСІТ ХНУВС

Заклад системи МВС – ключова фігура в системі відомчого виховання

Сьогодні, коли якість навчального процесу знайшла свої чисельні підтвердження і у призначенні випускників на досить високі для їх віку посади, і у здобутті ними наукових ступенів та наукових звань, перед персоналом відомчих закладів освіти постала нагальна проблема підвищення якості другої невід'ємної складової навчально-виховного процесу – виховання майбутніх працівників органів внутрішніх справ, особистісні якості яких відповідали б тим високим вимогам, які ставить держава перед своїми правоохоронцями. Проблемі виховання майбутніх правоохоронців, підвищення рівня їх правосвідомості, загальної та професійної культури на сьогодні приділяється велика увага не тільки на державному, а й на відомчому рівні. Про це свідчать численні укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази МВС України.

Навчальні заклади системи МВС є ключовою фігурою в системі відомчого виховання. Саме в їх стінах відбувається підготовка більшості персоналу органів внутрішніх справ. Час навчання курсанта у вузі не лише можливість набуття ним знань, умінь, навичок щодо подальшої професійної діяльності, але й період становлення його особистості як майбутнього професіонала-правоохоронця, тобто період соціально-професійної самоідентифікації. Вузи повинні виховати висококваліфікованих, морально загартованих, дисциплінованих, мужніх працівників, які будуть в змозі стійко переносити високі фізичні, моральні та психологічні навантаження, долати труднощі служби. Саме таку ціль має виховна робота в Харківському національно­му університеті внутрішніх справ, а отже і в структурних одиницях університету.

Система виховної роботи в навчальних підрозділах ХНУВС реалізується комплексно центром соціально-гуманітарної роботи і дозвілля, курсовою ланкою, професорсько-викладацьким складом та громадськими організа­ціями курсів, інститутів і традиційно проводять роботу у таких формах:

- індивідуально-виховна робота з курсантами;

- гуманітарна підготовка особового складу;

- ознайомлення курсантів з питаннями: внутрішньої і зовнішньої політики, проведення лекцій, семінарських занять з приводу міжнародного становища, історії і культури українського народу, міжконфесійних проблем тощо;

- організація та проведення зустрічей з представниками депутатського корпусу різних рівнів, держадміністрації, з політологами, економістами, вченими, представниками творчої інтелігенції, а також з ветеранами як Великої Вітчизняної Війни, так і органів внутрішніх справ, з членами сімей загиблих працівників внутрішніх справ та пенсіонерами;

- організація роботи щодо розвитку художньої самодіяльності: фестивалі, концерти, огляди-конкурси колективів художньої самодіяльності;

- організація урочистих культурно-масових заходів на честь знаменитих дат і подій;

- робота в духовно-просвітницькій сфері;

- проведення бесід, лекцій, диспутів з питань професійної етики, культури поведінки та спілкування з громадянами;

- виховання засобами наочної агітації;

- забезпечення виховного впливу на особовий склад можливостями громадських угруповань, які створені та діють в органах і підрозділах внутрішніх справ відповідно до чинного законодавства;

- виховання особового складу за кращими традиціями органів внутрішніх справ, на конкретних прикладах сумлінного ставлення до роботи кращих керівників, працівників та ветеранів;

- цілеспрямоване використання виховного впливу засобів масової інформації(у першу чергу – відомчих);

- застосування єдиної системи заохочень та стягнень з метою стимулювання ефективної службової діяльності, дотримання працівників ОВС вимог чинного законодавства, наказів та статутів;

- пропаганда здорового способу життя;

- організації та проведення масових спортивних заходів.

Основними умовами реалізації систе­ми виховної роботи в інститутах Харківського національного університету внутрішніх справ є:

- підбір, підготовка і підвищення кваліфікації працівників, які здійснюють виховний процес;

- проведення науково-дослідницьких заходів, спрямованих на вдосконалення організаційно-методичних засад виховного процесу;

- комплексний підхід до вибору та застосування форм, засобів та методів виховної роботи;

- зміцнення матеріально-технічної бази: наявність приміщень для проведення виховних заходів (народознавчих світлиць, кімнати психологічного розвантаження та ін.), оснащення їх приладами та обладнанням, наочною агітацією, методичною та науковою літературою.

Щодо методів виховання, то слід зазначити, що управління виховним процесом в інститутах не повинно зводитись до "жорстокого" контролю, до спроб розглядати курсантів в якості об'єктів педагогічних впливів, у відповідь на які вони повинні поводити себе суворо визначеним чином. Сьогодні необхідний інший підхід, який задає нові цілі системі керування навчально-виховним процесом. Виховання самостійності, формування навичок вирішення проблем, прийняття рішення – одна із найсуттєвіших задач виховання у вузах, інститутах, зокрема і в нашому, проте, як бачимо, остаточно не вирішена. Її реалізація повинна забезпечуватись не шляхом "жорстокого" управління, що позбавляє курсанта самостійності та активності, а за рахунок самовиховання.