Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

ВзаЄмовІдносини нато – украЇна на фонІ сучасних геополІтичних суперечок

 

Зміни воєнно–політичної обстановки в Европі у зв'язку з розширенням НАТО актуалізували питання воєнної безпеки для України. Українські доктринальні настанови містять мету вступу держави до НАТО. Існує думка, що скорочення Збройних Сил України відбувається з урахуванням саме такої перспективи.

НАТО існує із 1949 року і до сьогодні його роль у міжнародному співтоваристві є безсумнівно вагомою, оскільки НАТО має реальні інструменти для силового впливу та примусу, на відміну від ООН та ОБСЄ. Проте з середини 1990 – х років у Європі розпочалися спроби створити організацію системи безпеки самостійно від НАТО. Однак розриву ЕС з НАТО не сталося – на саміті ЄС у Ніцці 7 грудня 2000 року було ухвалене рішення, що Альянс збереже контроль над військовим плануванням, коли нові сили швидкого реагування ЄС виконуватимуть миротворчі місії на кшталт тих, що проводилися НАТО на Балканах. Також 13 грудня 2002 року було підписано Декларацію з європейської політики в галузі безпеки та оборони, відповідно до якої оборонна політика ЄС перебуває повністю у фарватері НАТО.

На Заході найчастіше розглядають НАТО і ЄС як дві складові частини європейської економіко – політичної системи, де ЄС відповідає за економічну інтеграцію, а НАТО – за питання безпеки, обопільно доповнюючи одне одного. Той факт, що ЄС досі не визначився з наданням Україні навіть статусу асоційованого члена, а найбільш прихильні до України політики з держав ЄС вважають, що членство України в цій організації не може відбутися раніше 2015 року, свідчить про нездатність Європейського Союзу самостійно, без США і НАТО, сприяти інтеграції України до Європи.

Окрім того, наше ймовірне членство не може не влучити бумерангом по відносинах із Росією. Слід наголосити, що ЄС є утворенням, істотно залежним від Москви у сфері енергетики. Трохи менше 40 \% нафти й газу, що споживається в Європі, надходять з Росії. Та про це потрібно розмірковувати коли станемо країною – членом НАТО.

7 лютого 2007 року 14 сенаторів внесли до сенату США законопроект про необхідність вступу до НАТО України та Грузії, а також про фінансову підтримку цих країн, спрямовану на підготовку до інтеграції в Північноатлантичний альянс. Проте на мою думку навіть виділення великих коштів, не допоможе створенню консенсусу в суспільстві стосовно інтеграції в НАТО. Для цього потрібна консолідація еліти, яка б хотіла приєднатися до блоку, і консолідація суспільства, члени якого також воліли б туди потрапити. Однак на сьогоднішній день її не існує.

Цілком має можливим те, що на даний момент Україна стала об'єктом глобальної інформаційної війни, яка сьогодні розкручується з одного боку – російською стороною, з іншого – із Заходу. На жаль, в нашій країні мало проводиться інформаційної роз'яснювальної роботи серед простого населення, що собою являє Північноатлантичний альянс. Не всі знають, що країни Альянсу найбезпечніші та найбагатші країни, в яких виробляють 60 \% світового ВВП. Проте не треба забувати, що ця організація, окрім гарантованого права на безпеку, також потребує виконання обов'язків, які ми повинні будемо виконувати, використовуючи власні ресурси, власні гроші – хочеться нам цього чи ні.