Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

ПосттравматичнІ стресовІ розлади працІвникІв овс

 

Постстресові психоневротичні розлади, як показала практика, розвиваються доволі часто і поширені у жертв терористичних актів, але й і у осіб, які діють в надзвичайних умовах, учасників антитерористичних та бойових дій, осіб, які багато часу проводили в умовах підвищеної небезпеки. Це стосується і працівників МВС, які вже мали бойовий досвід, крім того, несення служби в міліції відноситься до категорії високого ризику, що в результаті викликає розвиток стресового стану.

Екстремальні умови діяльності, в яких часто приймають участь працівники ОВС, із психологічної точки зору, характеризується психотравматичною дією подій та обставин, які впливають на психіку працівників ОВС. Ця дія може бути сильною та одноразовою (використання зброї, затримання злочинця тощо), інтенсивною та багатократною, яка потребує періоду адаптації до постійно діючих джерел стресу (несення служби в екстремальних обставинах, масові безладдя, участь у бойових діях проти озброєних формувань). Згідно, проведених тестувань, найбільшого стресу працівникові ОВС завдає: смерть друга, використання вогнепальної зброї із загибеллю особи, страх перед смертю, участь у діях з масовою загибеллю, отриманням травм. Осіб, які пережили зазначені ситуації, прийнято відносити до групи підвищеного ризику виникнення психічних розладів тобто ПТСР.

Існування стресових факторів у міліцейському середовищі наносить не тільки моральну, але й матеріальну шкоду: затрати на лікування, реабілітацію, конфлікти в колективі з руйнацією, конфлікти в сім’ї, звільнення з ОВС, самогубство тощо. Психологи, які спостерігали за психічним станом працівників ОВС, визначили, що особи, які приймали участь у антитерористичних діях, 65\% з них зазнали психічного стресу, а 35\% з них, цього не визнали.

Відповідно до особливостей вияву і протікання ПТСР розрізняють чотири їх підвиди: гострий (який, до речі не слід плутати з гострим стресовим розладом), що розвивається в часі до трьох місяців; хронічний, який може тривати понад три місяці; відстрочений, коли розлад виник через шість місяців після травматизму; посттравматичний особистісний розлад – проявляється протягом особистого подальшого життя.

Про стресові ситуації, що створюються в самому міліцейському колективі, говорити в професійній обстановці не приємно, але вони не менш серйозні ніж поєдинок з озброєним злочинцем. Досліди показують, що джерелом стресових ситуацій в міліцейському колективі виступають: колеги – 44\%, керівництво – 37\%, керівництво і колеги – 10\%, підлеглі – 9\%. Щоб отримати стійкість до стресів необхідно: мати в підрозділах ОВС службового психоаналітика; в рамках службової підготовки систематично розбирати стресові фактори, з якими щоденно зустрічається працівник міліції; провести серію занять по психології спілкування з громадянами; систематично займатися фізичною культурою з відвідуванням спортивних секцій і басейнів; поділяти відпустку на дві частини; щороку проводити обстеження в лікарні, проводити ситуаційні тренування, запроваджувати методики емоційної реабілітації.

Отже, вважається, що найбільш діючими з методик подолання ПТСР є наступні рекомендації: покращення організації повсякденної роботи; підвищення рівня виховної роботи; чітке визначення виконання службових обов’язків; спільне обговорення життя колективу; розбирання конфліктних ситуацій в рамках службової підготовки, режим праці та відпочинку.

Протистояння стресовим факторам – це залог стійкості при виконані службових обов’язків і один з головних факторів забезпечення особистої безпеки. Таким чином, знаннями психотерапевтичних методик повинні володіти не тільки психотерапевти, але й кожен працівник ОВС, так як ці методики є глибокою профілактичною основою, нервово-психічного здоров’я людини через розуміння, гармонічне співпрацювання його свідомості і без свідомості, про які ми на сьогоднішній день найчастіше і не здогадуємося.

 

Ткачук Володимир Михайлович, курсант групи ІСД-05-6 ХНУВС

Науковий керівник доцент кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС канд.юрид.наук, доцент Перепелиця М.М.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ

Злочини, пов’язані з наркотичними речовинами вчиняють як наркомани, так і особи, які не вживають ці речовини.

Одним із основних мотивів вчинення названих злочинів наркоманами являється патологічний потяг до їх вживання, не рідко з’являються корисливі мотиви. В результаті вони починають виготовляти або ж скуповувати наркотичні речовини з метою не тільки вживання, але й збуту.

Основними мотивами вчинення даних злочинів особами, які не вживають наркотики, являється користь, прагнення до збагачення. Використовуючи, хворобливий стан наркоманів і збуваючи їм наркотичні речовини, ці злочинці наживають великі суми грошей.

Важливим напрямком профілактичної роботи являється своєчасне виявлення осіб, які вживають наркотики без призначення лікаря. З цією метою необхідно використовувати оперативно-розшукові сили, засоби і методи, перш за все в місцях концентрації споживачів наркотичних речовин.

Особливу увагу потрібно приділяти оперативно-розшуковим заходам по виявленню неповнолітніх, які вживають наркотики, а також дорослим, що втягують їх в скоєння злочинів. В кожному випадку виявлення споживача наркотичних речовин серед неповнолітніх встановлюються обставини при яких він почав не санкціоновано вживати наркотики, а також підбурювачів, з метою подальшого використання цих відомостей для встановлення інших осіб, які вживають наркотичні речовини.

Крім того, працівники правоохоронних органів проводять різні профілактичні заходи. В бесідах, лекціях, доповідях вони роз’яснюють населенню положення законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за схилення до вживання наркотиків; незаконне виготовлення, придбання, зберігання, збут і розкрадання наркотичних речовин;організацію або тримання притонів для вживання наркотиків і т.д.

Співробітники ВБНОН і кримінального розшуку ДСБЕЗ проводять роботу, направлену на виявлення і усунення умов та причин, які сприяють незаконному придбанню, виготовленню, збуту і вживання наркотичних речовин. Основними з них являються: недоліки в організації охорони маку і південних сортів коноплі; незадовільне забезпечення зберігання наркотиків в медичних і ветеринарних установах та на підприємствах; недостатньо ефективна боротьба з нелегальними посівами опійного маку і гашишної коноплі; несвоєчасне виявлення осіб, які незаконно виготовляють, придбають і збувають наркотичні речовини.

З метою забезпечення зберігання наркотичних речовин в аптеках, лікарнях, поліклініках, на заводах з переробки опію і виготовлення наркотичних лікарських препаратів оперативні працівники з’ясовують: чи не має засуджених серед матеріально-відповідальних осіб; стан охорони цих об’єктів;- порядок обліку наркотиків; який контроль здійснює адміністрація установи за діяльністю підлеглих їй співробітників.

Працівники ВБНОН кримінального розшуку і дільничні інспектори проводять також профілактичну роботу відносно осіб, від яких, судячи з достовірно встановлених фактів їх протиправної поведінки можна очікувати незаконне виготовлення, зберігання, придбання і збут наркотиків.

Оперативну зацікавленість становлять наступні категорії осіб: які відбули покарання за злочини, пов’язані з наркотичними речовинами; засуджені за ці ж злочини до заходів покарання не пов’язаних з позбавленням волі; які підтримують близькі стосунки з вище перерахованими особами; особи, які в силу своєї роботи пов’язані зі зберіганням, перевезенням, переробкою, виготовленням наркотичних ліків і їх видачею; особи, помічені у вживанні наркотичних речовин.

Перечисленні вище напрямки профілактичної роботи ОВС являються доволі актуальними і повинні істотно вплинути на зниження росту наркоманії в нашій країні.

 

Цуканов Владислав Юрійович, курсант групи ІСД-05-4 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС Вінцук В.В.

 

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

 

Попередження злочинів у сфері економіки є головним завданням, що стоїть перед усіма органами державної влади, правоохороними органами, серед яких особливе місце посідають органи внутрішніх справ, а саме державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ).

Для здійснення попередження економічних злочинів оперативні працівники ДСБЕЗ повинні знати й чітко виконувати вимоги законів і підзаконних нормативних актів, які дозволяють уникнути як порушень законності й прав об’єктів профілактики, так і невиконання оперативними працівниками дій передбачених відомчими нормативними актами.

Виявлення осіб та фактів, що становлять оперативний інтерес є однією із основних форм діяльності підрозділів ДСБЕЗ. Це вихідна база для подальшого проведення оперативно – розшукових заходів: тобто, попередження та розкриття злочинів у сфері економіки. В даний час склалася така ситуація, що попередження злочинів у сфері економіки не є актуальним серед оперативних працівників ОВС. Пояснюється це тим, що ними використовується лише один з етапів попередження злочинів – це розкриття вчинених злочинів з метою недопущення нових, а також те, що робота оперативного підрозділу, працівника оцінюється не за кількістю попереджених злочинів, які не скоювалися, а за кількістю виявлених й розкритих правопорушень. Тобто, злочини, які тільки готувалися і працівники ОВС запобігли їх вчиненню не враховується як результат їх праці.

Під запобіганням злочинам слід розуміти комплекс оперативно – розшукових заходів, спрямованих на виявлення осіб, які замислили і підготували злочини, і здійснення щодо них профілактичного впливу, а також припинення злочинних дій з метою недопущення реалізації кримінальних намірів.

Попередження злочинів у сфері економіки повинно здійснюватися не тільки одними підрозділами ДСБЕЗ, а всіма іншими оперативними підрозділами правоохоронних органів. Спільна взаємодія між різними підрозділами ОВС в профілактиці злочинів, що скоюються у сфері економіки є одним з резервів підвищення ефективності діяльності ОВС. А зараз, коли спостерігається підвищення організованості злочинців, їх поінформованості про тактику і методи здійснення ОРД, необхідність взаємодії набуває особливої актуальності.

Отже, на нашу думку, до того часу поки діяльність оперативних підрозділів не буде оцінюватися і за кількістю попереджених злочинів, які скоюються у сфері економіки, оперативно – розшукова профілактика матиме лише декларативний (формальний) характер. Тому потрібно також фіксувати і відносити до результатів оперативної діяльності співробітників ОВС дії, за допомогою яких було зупинено скоєння злочину ще на етапі його готування.

Також потрібно пам’ятати, що профілактична діяльність правоохороних органів при розслідуванні злочинів у сфері економіки дасть максимальний ефект тоді, коли буде добре налагоджена взаємодія всіх елементів правоохоронної системи України і суб’єктів ОРД.

Череучук Христина Вікторівна, курсант групи ІСД-05-2 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС Вінцук В.В.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РОЗКРИТТЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА

 

Серед злочинів, що складають особливу небезпеку для суспільства, є злочини, пов’язані із виготовленням та збутом підроблених грошей. У період існування СРСР питання, пов’язані з розслідуванням виготовлення та збуту підроблених грошей, а також із їх експертним дослідженням, протягом тривалого часу відносилися до секретних. За часи незалежності України кількість злочинів, пов’язаних з виготовленням та збутом підроблених грошей значно виросла. Все це було пов’язано із великою кількістю нових незахищених грошей, зміною фінансової системи, появою нового доступного широкому колу населення обладнання для оперативного друку, неготовність правоохоронних органів до боротьби з вказаними злочинами в умовах їх різкого зростання. З прийняттям нового Кримінального кодексу 2001 року в Україні виготовлення та збут підроблених грошей переходить із категорії державних злочинів у категорію злочинів у сфері господарської діяльності. У даному випадку закон все-таки враховує напрацювання слідчої практики з цього питання, оскільки здійсненню вчинення даного виду злочинної діяльності притаманна ознака організованості.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, передбачені ст. 199 Кримінальним кодексом України, визначаються збиральним терміном «фальшивомонетництво». Небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у разі підробки їх валюти. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо боротьби з підробкою грошових знаків, ратифікованою Урядом СРСР 3 травня 1931 р., держави- учасниці встановили відповідальність за підроблення не тільки власних грошей, а й тих, що знаходяться в обороті цих держав.

Ще в процесі перевірки вихідної інформації слідчий і оперативний працівник отримують відомості про деякі обставини злочину і особи злочинця. Обсяг цих відомостей у кожному конкретному випадку різний, але здебільшого їх недостатньо для відповіді на запитання, хто конкретно виготовив купюри, яке обладнання він при цьому використовував, хто йому допомагав у здійсненні злочинних задумів, де і в яких розмірах провадився збут підроблених грошей та ін.

Слідчий, ведучи розслідування, отримує інформацію із різних джерел. Немаловажне значення має також оперативно-розшукова інформація, розкриття та розслідування цих злочинів немислиме без чіткої, добре налагодженої взаємодії між різними службами та підрозділами ОВС, і насамперед з ДСБЕЗ та НДЕКЦ. Слідчий же повинен ясно уявляти сутність, завдання й значення оперативних комбінацій, щоб комплексно застосовувати ці засоби для встановлення об’єктивної істини при розслідуванні даної категорії злочинів.

Одним із ефективних шляхів одержання інформації про скоєний злочин і винну особу є залучення конфідентів, спрямоване на конспіративному отриманні (вивідуванні) відомостей шляхом безпосереднього спілкування конфідента чи оперативного працівника з розроблюваною особою з метою розв’язання завдань відвернення або розкриття злочину.

Головною метою захисту грошей є надання їм такої надійності, яка б складала умови розпізнання підробок не тільки спеціалістами та банківськими службовцями, але і звичайними громадянами. Позиція Інтерполу зводиться до визнання доцільності не тільки поліцейських методів боротьби зі злочинами пов’язаними з виготовленням та збутом підроблених грошей. Я вважаю, що населення, продавці, банківські службовці, касири повинні знати основні захисні властивості грошей. Лише за таких умов фальшивки не будуть знаходити жертв.

 

Шевчук Людмила Валеріївна, курсант групи ІСД-05-6 ХНУВС Науковий керівник: доцент кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС, канд.юрид.наук, доцент Перепелиця М.М.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ, ЯКІ ВЧИНЯТЬСЯ НЕПОВНОЛІТНІМИ

На сьогоднішній день злочинність неповнолітніх стрімко зростає. В силу економічних та соціально-політичних потрясінь, які відбуваються в нашому суспільстві – молодь є найбільш незахищеною верствою населення. Безпосередніми чинниками росту злочинності серед неповнолітніх виступають: відсутність державної програми виховання молоді; нестабільний стан речей в економіці та суспільстві; недостатній рівень психолого-педагогічної освіти батьків та вихователів; дегуманізація суспільства; соціальна незахищеність молоді в суспільстві та ін.

Для розуміння причин росту злочинності серед неповнолітніх необхідно перш за все з’ясувати в яких умовах виховувався підліток, які взаємовідносини в сім ї, чи не має джерела аморального впливу (п’янство, скандали, розбещення і ін.),які матеріально-побутові умови. Суттєве значення має оточення підлітка: коло його знайомих, друзів, наявність серед них осіб з кримінальним минулим, які ведуть аморальний спосіб життя, втягують дітей в азартні ігри, вживання спиртних напоїв, наркотиків, тощо.

Головна мета профілактичної роботи кримінальної міліції у справах дітей – це викорінення причин і умов, які сприяють скоєнню злочину або його рецидиву в майбутньому. Тому працівник КМСД повинен вміти наладити психологічний контакт з підлітком, увійти до нього в довіру, володіти педагогічними навичками спілкування з проблемними дітьми.

Характеризуючи злочинність серед неповнолітніх в цілому, можна зробити висновок, що домінують злочини проти власності, насильницько-корисні злочини, злочини з хуліганських мотивів. Головна роль працівників кримінальної міліції у справах дітей є саме профілактика злочинних дій підлітків. Найбільш типовими умовами, які сприяють формуванню та прояву у підлітків антисуспільної та злочинної поведінки є: безвідповідальне відношення сім ї (опікуна, піклувальника, виховного закладу) до виховання неповнолітнього, відсутність певної виховної роботи в школі, на виробництві; негативний вплив середовища, в якому знаходиться підліток (сім’я, школа, виробництво, інтернат); пряме підбурювання до вчинення злочину зі сторони дорослих чи старших за віком підлітків; недоліки в роботі органів, котрі здійснюють профілактичну роботу серед підлітків.

Для розробки профілактичних рекомендацій працівник КМСД повинен визначити коло осіб, винних в неналежному вихованні, що впливають негативно на підлітка, та установити обставини, які б заважали йому вчинити злочин.

Важливим профілактичним заходом може стати працевлаштування неповнолітнього, повернення його в загальноосвітній чи спеціальний виховний заклад. Якщо ж причиною впливу на підлітка є вплив оточуючого середовища, то заходи повинні бути направленні на його нейтралізацію чи зміни. В наш час такі можливості суттєво звужені, однак не виключені і можуть бути реалізовані за допомогою педагогів, суспільних об’єднань, за місцем проживання, спортивних та спортивно-оздоровчих колективів, КМСД, дільничних інспекторів міліції, тощо.

З метою правового виховання та профілактики злочинів неповнолітніх можуть бути використані і заходи масової інформації. Профілактична робота повинна проводитись і в тих випадках, коли кримінальна справа по відношенню до неповнолітнього припинена із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо справа припинена у зв’язку з недосягненням віку, з якого настає кримінальна відповідальність, то працівники КМСД також повинні прийняти заходи по роз’ясненню всім зацікавленим особам, що звільнення від кримінальної відповідальності не значить безкарність. Особливу увагу приділяють на групи підлітків, в середовищі яких знаходиться такий неповнолітній.

Проблема росту злочинності неповнолітніх потребує негайного вирішення, і це можливо зробити тільки загальними зусиллями, суспільства, держави і правоохоронних органів.

Шульга Олександр Миколайович, курсант групи ІСД-05-10 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС Федосова О.В.

 

ДЕЯКІ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ УКРБЮРО (НЦБ) ІНТЕРПОЛУ

Значення цієї теми полягає в тому, що зі вступом України до Інтерполу необхідно було налагодити співробітництво Укрбюро Інтерполу з НЦБ інших країн-членів згаданої організації, але як показує практика, в цій діяльності перед Укрбюро постає багато складних правових проблем, які унеможливлюють відповідно функціонувати дану організацію.

Проблеми діяльності Укрбюро Інтерполу досліджували такі науковці як В.Л. Пасічник, В.Л. Чубарєв. Необхідно зазначити, що діяльність Інтерполу здійснюється з метою забезпечення та розвитку взаємного співробітництва всіх установ кримінальної поліції в межах існуючого законодавства країн та відповідно до Загальної декларації прав людини, створення та розвиток установ, які можуть плідно працювати в галузі попередження та боротьби зі злочинністю та координації діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, яка носить транснаціональний характер, або такою що виходить за межі однієї держави.

Повсякденна робота Укрбюро реалізується у напрямках боротьби зі злочинами у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, тероризму, злочинів проти особи та її власності, фальшивомонетництва, підробки документів та інших цінних паперів, крадіжок автомобільного транспорту та інших транспортних засобів, злочинів проти дітей та молоді, контрабанди людьми та порушення міграційних правил та інші.

Перелічені вище напрями діяльності не здійснюється в повному обсязі у зв’язку з тим, що існують істотні проблеми. Головна полягає в тому, що Україна не ратифікувала ряд правових актів, які регулюють головні напрямки діяльності Інтерполу в сфері боротьби з підробленням грошей та цінних паперів та багато інших. В такому випадку співробітництво з ОВС в даному напрямку навряд чи можливе до усунення правових перешкод.

Не менш важливим напрямком у діяльності Інтерполу є боротьба з работоргівлею, або такою діяльністю, котра визнається своєрідним використанням тих чи інших форм рабства. Між тим діюче кримінальне законодавство України не містить відповідних норм, що ускладнює діяльність щодо попередження та розкриття відповідних протиправних дій. Аналогічна ситуація склалася з піратством, геноцидом та багатьма іншими протиправними проявами, щодо яких існують спеціальні міжнародно-правові угоди. Згідно з положенням про Укрбюро Інтерполу діяльність даної організації відповідає чинному законодавству лише у разі, коли вона виконується в межах оперативно-розшукової діяльності (ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Але як тільки йде мова про кримінально–процесуальний рівень відносин, вказана діяльність органів МВС України стає неможливою.

Підсумовуючи викладене, можна зроби висновок, що проаналізовані вище напрямки функціонування Укрбюро Інтерполу, як вони викладені у Положенні про нього, не можуть бути реалізовані у повному обсязі.

 

Інформаційні технології в діяльності ОВС. Створення засобів та комплексів технічного захисту інформації

 

Абрамов Юрій Викторович, студент групи ЗІдср-04-1 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри захисту інформації ННІПЕС ХНУВС Кільмаєв С. Ю.

 

АНАЛІЗ МЕТОДІВ З’ЙОМУ ІНФОРМАЦІЇ З ПРОВОДОВИХ ЛІНІЙ ЗВ’ЯЗКУ

 

Зараз в Україні, якщо ця комерційна інформація не пов’язана з державними таємницями, проблема захисту комерційної інформації є турботою самих підприємців, керівників банків, різних фірм і інших комерційних структур. Доводиться констатувати той факт, що багато бізнесменів, керівників комерційних структур неналежним чином уділяють цьому важливому питанню постійної уваги і починають турбуватися тільки тоді, коли вже виявлений виток інформації у вигляді випадкового знаходження місця підключення апаратури конкурентів до проводової лінії зв’язку фірми.

Часто трапляється так, що тільки після банкрутства володар взнає, що його конкуренти постійно використовували проти його фірми апаратуру перехоплення інформації з ліній зв'язку. За даними західних фахівців витік 20\% конфіденційної інформації з комерційної структури приводить в 60\% випадків до її банкрутства.

Тому вивчення процесів перехоплення інформації та надання користувачам рекомендацій щодо протидії цьому негативному явищу є актуальною задачею. Метою дослідження було визначення методів та місць несанкціонованого з’йому інформації з ліній зв’язку для розробки рекомендацій користувачам щодо протидії. У процесі роботи використано декілька десятків джерел, увага була зосереджена на каналах витоку з проводових ліній зв'язку. В результаті досліджень процесів витоку інформації розроблені рекомендації щодо попередження з’йому інформації.

Ретельний аналіз методів та місць втручання спеціалістів технічної розвідки конкурентів з метою перехоплення інформації з ліній зв’язку дозволив розробити схему методів та способів втручання у лінії зв’язку (рисунок 1).

Рисунок 1. Методи з’йому та способи втручання у проводові лінії

Схема дозволяє розробити політику безпеки у фірмі та при складанні моделі порушника та коректно врахувати всі можливі варіанти негативного впливу з визначенням місць підключення апаратури розвідки конкурента. До моменту розроблення цієї схеми матеріали щодо різних каналів витоку інформації надавалися у рекомендаціях розрізнено: на окремих сторінках або в окремих джерелах. Тому володарі інформації не мали можливості побачити взагалі всю сукупність та зв’язки існуючої загрози і тому не завжди приділяли уваги рішенню існуючої проблеми. Розроблена схема усунула цей недолік, систематизував інформацію щодо з’йому інформації з проводових ліній зв’язку.

 

Василенко Дмитро Миколайович, студент групи ЗІ дср–04–1 ХНУВС Науковий керівник: професор кафедри захисту інформації ННІПЕС ХНУВС, канд.тех.наук Громико І.О.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПЕРЕХОПЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ У БАНКАХ

 

На сьогоднішній день кількість послуг, які надаються клієнтам в комерційних банках, неймовірно зросло. В той же час зросли і спроби незаконного вилучення грошових активів. Особливо «цікавими» для зловмисників є використання інформаційних потоків, які циркулюють в банківській системі. Тому метою даної роботи є дослідження найбільш поширених інформаційних потоків для того, щоб розробити практичні рекомендації щодо протидії метода перехоплення інформації.

Кожна банківська установа використовує комп’ютерні інформаційні технології. Це зумовлене тим, що в організації присутній великий документообіг, а її підрозділи знаходяться в більшості випадків за межами одного міста. Використання інтерактивного режиму, робота з базами даних, безпаперова обробка документів, колективна обробка даних та поповнення баз даних – необхідні складові роботи більшості організацій.

Серед інформаційних потоків, які використовуються фінансовими організаціями, а конкретно банківськими структурами, можна виділити такі найбільш значущі, як: робота з клієнтами – безпосереднє спілкування робітників банку з клієнтом (реальним і потенційним), в силу їх службових обов’язків; стан клієнтських рахунків – це прерогатива відділу клієнтських рахунків, який відповідає за стан баз даних рахунків кожного клієнта; операції на ринку цінних паперів – за цей вид операцій відповідають трейдери; інформація щодо відкритих позицій по грошовим засобам клієнтів і відповідних засобів фірми – займається цим питанням відділ кореспондентських відносин; загальний рух грошових засобів і цінних паперів – контролюється керівниками банку; обмін інформацією між функціонально пов’язаними підрозділами – зв'язок між банком та його філіями.

Для вилучення корисної для себе інформації зловмисник використовує наступні канали вилучення інформації:

Електричні канали – ланки електроживлення, заземлення і лінії зв’язку.

Електромагнітний канал – побічні електромагнітні випромінювання

Оптичний канал – використання лазерного променю та фото приладів

Акустичний канал - акустичні коливання в пружних середовищах.

В залежності від потоку – зловмисник використовує наступні методи перехоплення:

На базі засобів пасивного технічного перехоплення:

Інформативні побічні електромагнітні випромінювання і наведення;

Електроакустичні перетворення;

Спеціальні та вузьконаправлені мікрофони;

Апаратура фотографування;

Пряма реєстрація інформаційних сигналів.

На базі засобів активного технічного перехоплення:

Технічні заставні пристрої;

Лазерні підслуховуючи пристрої;

Пряма реєстрація інформаційних сигналів з подальшою передачею;

Подача низькочастотних сигналів по технічним каналам.

Можна стверджувати, що найбільш ефективними засобами по протидії перехопленню інформації являються: криптологічне перетворення, контроль трактів розповсюдження сигналів та системи просторового або лінійного зашумлення, які потребують ретельного вивчення.

 

Гладкова Ганна Володимирівна, студентка групи ЗІдср-04-1 ХНУВС

Науковий керівник: професор кафедри захисту інформації ННІПЕС ХНУВС, канд.тех.наук Громико І.О.

 

ПРОТИДІЯ НЕЗАКОННИМ ОПЕРАЦІЯМ В БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ З ДОПОМОГОЮ МЕРЕЖЕВОГО АНАЛІЗУ ЗЛОЧИННИХ ОПЕРАЦІЙ

Безсумнівним показником актуальності є наявність проблеми в даній галузі дослідження. Злочини, що скоюються в банківській сфері або з її використанням можна віднести до одних з найбільш небезпечних економічних злочинів. Їх негативний вплив відображається не тільки на самому банку, але й на багатьох інших суб'єктах економічної діяльності і фінансовій системи держави в цілому. За розрахунками вчених понад 75\% збитків, заподіяних економічною злочинністю в країнах СНД, пов’язані з діяльністю комерційних банків.

Такий стан справ у банківській системі характеризується низкою чинників. Основними з них є: зростання тіньової економіки, корупція, нестабільність та недосконалість банківського, податкового і господарського законодавства, відсутність належного контролю за діяльністю комерційних банків з боку Національного банку України, відсутність кваліфікованої ідентифікації клієнтів банків (фізичних чи юридичних осіб) і чіткої регламентації порядку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, відсутність контролю за зовнішньоекономічною діяльністю.

Проблема розкриття злочинів в банківський сфері полягає в тому, що, на перший погляд, їх інформаційний окрас не виглядає як шахрайство. Тому їх досить важко розпізнати та вжити відповідні заходи на відповідному етапі.

Якщо механізм таких незаконних операцій аналізувати математичними методами, то можна знайти в них критичні шляхи, порушення яких привертає увагу правоохоронних органів до злочинців.

Як приклад, розглянемо механізм розкрадання кредитів, які надаються невеликим комерційним структурам або приватним особам. Для розкрадання кредитних ресурсів часто створюються псевдопідприємства. Розкрадачі з числа банківських працівників надають їм допомогу в одержанні кредитів та перетворенні їх у готівку. Після розподілу одержаних коштів, при першій появі з перевіркою співробітників правоохоронних органів, «боржник» «кидає» своє підприємство і зникає. У таких випадках посадові особи банків є організаторами розкрадання довірених їм коштів. Особливо увагу правоохоронним органам тут треба звернути на те, що зацікавлений банківський працівник намагається, наскільки це можливо, переносити строк повернення такого кредиту щонайменше до офіційної перевірки. Перенесення строку може відбуватися шляхом протекції такому «боржнику» і укладання з ним відповідних додаткових угод щодо пролонгації строків повернення кредиту або простим виправленням контрольних строків в облікових документах.

У кожної операції є критичний шлях, який вираховується шляхом складання усіх найдовших за терміном складових цієї операції. На конкретному етапі існує свій критичний показник строку, перебільшення якого, або наближення до якого повинно визвати підозру правоохоронних органів. В конкретному наведеному прикладі, слабким місцем є процедура пролонгації строку повернення кредиту (більш встановлених термінів).

Метою роботи є дослідження незаконних операцій, які скоюються безпосередньо у банківській системі та незаконні операції якими користуються підприємницькі структури з використанням банківських установ для визначення критичних ланцюгів незаконних операцій, що підпадають під контроль правоохоронних органів у випадках порушення їх критичності.

З математичної точки зору схема механізм розкрадання кредитів має наступний вигляд (рисунок 1).

Рисунок 1. Загальна схема розкрадання кредитів

Де: 1, 2, …, 5 – операції; t12…tmn- тривалість операції; 1 - початок циклу робіт, пов'язаний з розкраданням кредиту; 2 - видача кредиту банком робітнику псевдо-підприємства; 3 - зникнення боржника, самоліквідація, ініціативне банкрутство; 4 - відкладення строку повернення кредиту; 5 - процедура офіційної перевірки. Подвійною лінією визначений критичний шлях, тобто операція, яка найбільш критична з точки зору привернення особливої уваги з боку правоохоронних органів.

(Примітка: тривалість операції приблизно визначена на власний розсуд у зв’язку з чиновницьким обмеженням доступу студентів і викладачів ННІПЕС до спеціальної бібліотеки Харківського національного університету внутрішніх справ - професор І. Громико.)

 

З вищезазначеного слідує, що критичність є основним показником, який визначається граничним терміном, котрий, у свою чергу, визначається двома факторами: нормативно-правовою базою (законами України, іншими підзаконними актами, положеннями, інструкціями та ін.) та досвідом злочинців.

Якщо ми не можемо змінити нормативно-правову базу у банку, то можна для зменшення досвіду потенційних злочинців впровадити ротацію кадрів. Це дозволить суттєво зменшити відсоток порушень, які вчиняють самі службовці, що потенційно можуть мати доступ до злочинних операцій.

Існують і такі способи для запобігання порушень, як відповідна підготовка робітників правоохоронних органів для ретельного вивчення критичних шляхів, підбір і системні перевірки персоналу.

Тільки у випадку об'єднання цих заходів з'являється можливість не виправляти порушення і не розслідувати злочини, а запобігати причин їх виникнення.

Губанов Дмитро Олександрович, Сілін Ігор Сергійович,

студенти групи ЗІдср-03-1 ХНУВС

 Науковій керівник: ст. викладач кафедри захисту інформації ННІПЕС ХНУВС Борзов М.М.

ПРОБЛЕМА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ ЗБИТКІВ

ВІД ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ

 

У ході вивчення предмета «Організація технічного захисту інформації», при побудові моделі системи об'єктів захисту, необхідно розраховувати доцільність використання засобів захисту інформації з обліком відношення вартості засобів захисту й можливих втрат внаслідок реалізації загроз. При цьому виникає проблема практичного розрахунку ризиків і можливих втрат. На сьогоднішній день проблема аналізу ризиків не досить розкрита. Дана ситуація пов'язана з відсутністю державної нормативної бази, що дозволяє визначити аспект ризиків і доступність прийняття певного рівня ризиків.

Аналізуючи дослідження в галузі розробки методики побудови об'єктів захисту нас зацікавила модель системи об'єктів захисту. Представлена у вигляді чотиридольного графа матриць, що на відміну від інших методик розглянута не як сукупність окремих елементів множини, а у вигляді взаємозалежної структури, де вага кожного об'єкта визначається особливостями конкретної інформаційної системи. Це дозволяє відійти від базової математичної моделі системи з повним перекриттям загроз у вигляді тріади «Засобу захисту інформації загрози об'єкти захисту» розробленої ще в 70-х роках минулого століття.

При більш глибокому вивченні цієї проблеми та матеріалів статей присвячених комплексної захищеності інформаційної системи й збитків від реалізації загроз безпеки неможливо розрахувати ваги (вартість, цінність) об'єктів моделі системи захисту у конкретному вигляді. Дослідження роботи присвяченої методам аналізу ризиків порушило питання використання методики оцінювання показників ризику, стосовно до конкретної моделі й методу ранжирування загроз за значенням їхнього фактора ризику.

Виходячи з цього був зроблений висновок, що запропонована математична модель комплексної захищеності інформаційної системи й збитків від загроз безпеки дуже складна та трудомістка для навчального процесу через великий об’єм важких математичних розрахунків.

Для полегшення підрахунків витрат на створення комплексу захисту інформаційної системи існує ряд програмних продуктів, що базуються на різних методах аналізу загроз, розрахунку можливих втрат і вартості засобів захисту. Це дозволяє вибрати відповідні програмні продукти з урахуванням конкретної специфіки організації. При цьому також варто враховувати досить велику вартість програмних засобів.

Виходячи з вище сказаного пропонуємо використовувати в навчальному процесі спрощену модель аналізу ризиків у вигляді таблиць (матриць), які відображають: рівень (ранг) загроз, цінність ресурсу, показник негативного впливу, вірогідність реалізації загроз та частоту виникнення загроз. Це дозволить найбільш адекватно оцінити необхідність використання засобів захисту стосовно вартості ресурсу або вартості його відновлення.

 

Дейнека Катерина Іванівна, курсант групи ІГБ-06-3 ХНУВС Науковий керівник: викладач кафедри інформаційної безпеки ННІПМІТ ХНУВС Світличний В.А.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ У МОБІЛЬНОМУ ЗВ’ЯЗКУ ОВС УКРАЇНИ

Для багатьох працівників правоохоронних органів та взагалі такої системи, як ОВС, мобільний телефон уже давно став необхідним атрибутом, саме за допомогою нього відбувається обмін інформацією при виконанні різних завдань. Але, як ми знаємо, для цих систем одним із головних елементів є питання забезпечення конфіденційності передачі інформації, тому розгляд цього питання є досить актуальним та важливим при використанні стільникового зв’язку в підрозділах ОВС України.

Щодо нормативної бази, то саме закон України «Про телекомунікацію» регулює інформаційну безпеку телекомунікаційних, в тому числі, мобільних мереж:

Стаття 9. Охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, безпека телекомунікації.

Стаття 34. Захист інформації про споживача.

Стільниковий радіотелефонний зв’язок в якості службового зв’язку використовується керівним складом ОВС України згідно з наказом МВС України від 18.09.2006 № 922 «Про затвердження належності міських відомчих та мобільних телефонів, з’єднувальних ліній та нормативів витрат на користування телефонним зв’язком», а також наказу МВС України від 21.02.2007 № 53 «Про внесення змін до наказу МВС України від 18.09.2006 № 922».

Захист інформації, яка передається у стільникових мережах зв’язку, може забезпечуватися на рівні операторів та на рівні користувачів стільникового зв’язку.

Оператори стільникових мереж можуть реалізувати замкнені корпоративні мережі зв’язку, що розраховані на єдину групу абонентів, які, здебільшого, взаємодіють лише між собою, але можуть зв’язуватися з абонентами загальної мережі. У виділених мережах діють свої тарифи, пріоритети доступу, є можливість використання коротких номерів, що підвищить оперативність та конфіденційність зв’язку.

Користувачі можуть захистити власний зв’язок від прослухування декількома різними технологіями захисту інформації.

По-перше, використовувати скремблер – прилад, який здійснює кодування інформації по каналам мовного зв’язку. Він приєднується до телефону та приймає всі сигнали, які надходять від мікрофону, кодує їх і тільки потім відсилає.

По-друге, використовувати замість звичайних апаратів криптофони, що представляють собою смартфони зі спеціалізованим програмним забезпеченням.

По-третє, застосовуючи маскіратори мови.

Однак впровадження технологій захисту інформації вимагає досить значних фінансових витрат.

Крім того, сучасні темпи розвитку інформаційних технологій дозволяють казати про те, що у майбутньому потрібно шукати нових удосконалень у сфері безпеки передавання інформації за допомогою мобільних телефонів в ОВС.

 

Кизим Роман Вікторович, студент Сумської філії ХНУВС

Науковий керівник: старший викладач Чередниченко В.Б.

 

СУБ'ЄКТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ

Розвиток в Україні інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя, діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є одним із пріоритетних напрямів. Тому впровадження систем електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису є актуальним.

Суб’єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003р. є: підписувач, користувач, центр сертифікації ключів, акредитований центр сертифікації ключів, центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу (далі – засвідчувальний центр), контролюючий орган.

Підписувач – це особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та накладає ЕЦП під час створення електронного документа. Підписувач має право: вимагати скасування, блокування або поновлення свого сертифіката ключа. Підписувач зобов’язаний зберігати особистий ключ у таємниці, надавати центру сертифікації ключів дані для засвідчення чинності відкритого ключа, інформацію про зміну цих даних.

Центр сертифікації ключів (далі – ЦСК) здійснює послуги ЕЦП. Функції ЦСК може виконувати юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі. ЦСК має право: надавати послуги ЕЦП та обслуговувати сертифікати ключів; отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування сертифіката ключа. ЦСК зобов’язаний: забезпечу-вати захист інформації в автоматизованих системах та персональних даних, отриманих від підписувача; встановлювати належність відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу; своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати ключів; цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів; вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів.

Центральний засвідчувальний орган (далі – ЦЗО) формує і видає посилені сертифікати ключів; проводить реєстрацію засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів; здійснює акредитацію центрів; зберігає сертифікати ключів центрів та інші. ЦЗО має право: одержувати від центрів інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити переговори з іноземними органі-заціями, що надають послуги ЕЦП, укладати з ними відповідні договори.

Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги ЕЦП цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям. Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів сертифікації ключів має ті ж функції, що й центральний засвідчувальний орган стосовно центрів сертифікації ключів.

Функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації. Відповідно до Постанови КМУ від 13.07.04р. «Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів» контролюючий орган – Адміністрація Держспецзв'язку. Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог законів ЦЗО, засвідчувальними центрами та ЦСК.

 

Кисельова Ірина Сергіївна курсант групи ІПТ-04-3 ХНУВС Науковий керівник: викладач кафедри інформаційної безпеки ННІПМІТ ХНУВС Рвачов О.М.

 

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМАХ

 

В сучасному світі важливим є вирішення проблеми різкого підвищення уразливості інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах. З однієї сторони це пов’язано з спроможностями сучасного обладнання здійснювати дистанційний доступ до інформаційних та технічних ресурсів без обмежень технічного, часового та територіального характеру, з іншої – з труднощами вивчення обладнання зв’язку та обчислювальної техніки іноземного походження, що здебільшого впроваджується в Україні. Останнє не дозволяє своєчасно та в достатній мірі вживати заходи щодо технічного захисту інформації.

Елементами системи інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих системах від злочинних посягань виступають такі найважливіші чинники: суб’єкти – окремі люди, їх спільноти, різного роду організації, суспільство, держава, інші держави, їх союзи, світове співтовариство; відносини між суб’єктами (суспільні відносини), що визначаються за певними об’єктивно існуючими критеріями; об’єкт суспільних відносин – інформація в автоматизованих (комп’ютерних) системах.

На загальнотеоретичному рівні можна визначити такі основні проблеми інформаційної безпеки стосовно організаційного захисту інформації в автоматизованих системах.

1) доступу до інформації;

2) забезпечення цілісності інформації щодо загроз її порушення;

3) комплексного контролю за інформаційними ресурсами у певному середовищі їх функціонування відповідно до матеріальних носіїв інформації – людських (соціальних), людино-машинних (людино-технічних) та технологічних;

4) сумісності систем захисту інформації в автоматизованих системах з іншими системами безпеки відповідної організаційної структури;

5) виявлення можливих каналів несанкціонованого витоку інформації;

6) блокування (протидії) несанкціонованого витоку інформації;

7) виявлення, кваліфікації, документування, порушення стану інформаційної безпеки, визначення санкцій і притягнення винних до відповідальності.

Виділяють три групи заходів організації інформаційної безпеки: активні засоби захисту (наприклад, розвідка, дезінформація, зашумлення тощо); пасивні засоби захисту (встановлення екранів несанкціонованого витоку інформації); комплекс засобів захисту (органічне поєднання вищевказаних груп).

Стосовно організації захисту інформації в автоматизованих системах, то слід враховувати, що хоч в основі автоматизованої системи знаходиться технічний пристрій, який обробляє інформацію, але при його використанні так чи інакше присутній людський фактор. При цьому людина виступає безпосередньо як користувач автоматизованої системи, або опосередковано як розробник такої системи.

 

Коссе Артур Володимирович курсант групи ІКМ-06-2 ХНУВС Науковий керівник: викладач кафедри інформаційної безпеки ННІПМІТ ХНУВС Онищенко Ю.М

 

ВИКОРИСТАННЯ ПРИЛАДІВ НІЧНОГО БАЧЕННЯ В ОВС

 

Прилади нічного бачення (ПНБ) займають особливе місце в арсеналі спецзасобів правоохоронних органів і служб безпеки кожної країни. В ході оперативних заходів, а також при охороні режимних об’єктів візуальне спостереження іноді відіграє вирішальну роль, особливо в умовах нічної темряви або поганого освітлення.

Відомо що здоровий апарат людини забезпечує близько 80\% інформації. Жоден з органів чуття не здатен на це, адже не дарма кажуть, що «краще раз побачити, ніж…» і т.д. Але що робити, якщо оточуючі умови складаються не кращим чином при проведенні оперативних заходів, а саме спостереження. При всій досконалості, людське око обмежене в своїх можливостях, як по спектральному діапазону, так і по порогу чуттєвості, а до того ж якщо об’єкт спостереження віддалений на значну відстань, то без спеціальних електронних приладів ніяк не обійтись. Справа в тому, що звичайні зорові труби та біноклі особливо з великою кратністю збільшення (12-20Х) не рятують положення.

Нерідко в практиці оперативно-розшукової діяльності ОВС виникає необхідність проведення фотовідеозйомки в зазначених умовах, оскільки без відповідного документування візуальне спостереження втрачає доказову базу, яка інколи є необхідною при розгляді справи в суді.

В даному випадку не може врятувати навіть високочутлива плівка зі світлосильною оптикою, що стосується потужних професійних телеоб’єктивів з фокусною відстанню більше 300мм.

Основним елементом ПНБ є електронно-оптичний перетворювач (ЕОП). На даний час на ринку мається значна кількість ПНБ, що виробляються на підприємствах країн пострадянського простору та ближнього зарубіжжя, однак, більшість з них призначені для непрофесійного використання. В них встановлені ЕОП першого покоління, для яких характерні невисоке посилення яскравості та різке погіршення якості зображення по краях полів.

Очевидно, що для професійного використання правоохоронними органами та іншими силовими структурами така апаратура не підходить. В цьому випадку необхідні більш сучасні прилади на основі ЕОП з мікроканальною пластиною II, III, ІV покоління. Вони забезпечують високе посилення яскравості в 20-50 тис. разів, низьку дисторсію і рівномірну дозволяючу здатність по полю зображення. Ці прилади відрізняються стійкістю до яскравих джерел світла, наприклад, від автомобільних фар, а також мають невеликі розміри.

Таким чином ПНБ є актуальними та необхідними спецзасобами, що використовуються в багатьох напрямках діяльності ОВС.

 

Куценко Олександр Юрійович, студент групи ЗІдср-03-1 ХНУВС Науковий керівник: професор кафедри захисту інформації ННІПЕС ХНУВС, канд.тех.наук Громико І.О.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ШАХРАЙСТВА З ПЛАСТИКОВИМИ КАРТКАМИ ТА РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО

ЇХ ЗАПОБІГАННЮ

Сьогодні безготівковий розрахунок стає дедалі популярним видом сплати в Україні за різні товари та послуги. Банківські пластикові картки, як усякий високоприбутковий бізнес, давно став мішенню для протиправних дій. Чому цей вид злочину стає таким популярним? По-перше, жага злодія отримати великі кошти за дуже короткий термін. По-друге, злодія не знають в обличчя, що дає можливість діяти йому анонімно.

На цей час задіяні наступні способи захисту банківських пластикових карток: використовується юридична база захисту інформації в пластикових картках; розроблені рекомендації для клієнтів банків по безпечному використанню пластикових карток; впроваджені різні види захисту пластикових карток, як на програмному так і на апаратному рівнях. Сюди можна віднести: покриття карток; пристрої що обслуговують картки; програми, що задіяні в роботі з картками в Інтернеті.

При цьому розробники не враховують адаптацію злочинців до нових видів захисту пластикових карток, котрі знаходять в цих системах «дірки» та використовують їх для здійснення неправомірних дій. Злочинці діють на довірі власників карток. Не досить жорсткі закони в нашій державі дають змогу розвиватись та процвітати такому виду злочину. Не задіяна співпраця робітників правоохоронних органів та служб безпеки банків. Це дало б змогу розкривати злочинні дії швидше та на більшій території. Нечітке дотримання персональних рекомендацій по використанню пластикових карток, розроблених банками.<