КласифІкацІя юридичних фактІв
Погляди вчених на окремі питання науки теорії держави та права, як і все в світі зазнають змін. Дані зміни обов’язково слід враховувати студентам вищих навчальних закладів, які лише починають опановувати основи юридичної науки. Категорія «юридичний факт» завжди була однією з базових в теорії держави та права. Тому для осмислення та вивчення юридичних фактів слід звернутися до фундаментальних засад теоретичної юриспруденції. Законодавство не містить загального визначення юридичного факту, а тому законодавець користується, як правило, казуальним способом нормативного визначення юридичного факту. Так, в одному випадку використовується поняття «факти, що мають юридичне значення» (ст.273 Цивільного процесуального кодексу України) і наводиться перелік справ про встановлення відповідних фактів, що мають юридичне значення для суду. В іншому випадку використовується поняття «підстави виникнення цивільних прав та обов’язків» (ст. 11 Цивільного кодексу України). Однак, з-поміж усіх цих тверджень, які містяться в різних нормативних актах, існує більш-менш стале визначення юридичного факту, яке дає фундаментальна юридична наука – теорія держави і права. Узагальнено, юридичні факти – це такі фактичні життєві обставини, з якими право пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. В юридичній науці й практиці під юридичними фактами розуміють конкретні соціальні обставини (події, стан, дії), що виникають згідно з нормами права, настання відповідних правових наслідків, які, закріплені в гіпотезах правових норм. Поняття юридичного факту поєднує два суперечливих, але нерозривно пов’язаних елементи: це явище дійсності – подія або дія (матеріальний момент), що породжує в силу вказівки норм права відповідні правові наслідки (юридичний момент). Класифікація юридичних фактів є необхідним засобом вивчення правовідносин, як пов’язаної з юридичним правовим явищем. У цій якості вона широко використовується в науці, практиці, у юридичній освіті. Класифікацію юридичних фактів можна поділити на три взаємозалежних принципи: За першим принципом – «вольовий» критерій, за яким всі юридичні факти поділяються на події, дії і стан. Дії – вчинки людини, акти державних органів тощо. Події – явища природи, виникнення і розвиток яких не залежить від волі та свідомості людини. Стани – складні юридичні факти, які характеризуються відносною стабільністю, тривалістю впливу на правовідносини, входженням (разом з іншими фактами) до фактичного складу правовідносин, регістра цією в державних органах (знаходженням на військовій службі, в шлюбі, в родинних стосунках, в розшуку, в недієздатності, членство в громадській організації). За другим принципом дії поділяються на правомірні та неправомірні. Перші відповідають імперативам юридичних норм, у них виражена правомірна поведінка. Неправомірні – суперечать розпорядженням, завдають шкоду інтересам особи, суспільства і держави. Значення цього розподілу полягає в тому, що воно охоплює дві певною мірою протилежні сфери правової дійсності. З одного боку – договори, дії, адміністративні акти, пов’язані з «нормальними» правовими відносинами, а з іншого боку – проступки, злочини, що викликають виникнення охоронних правовідносин. Відповідно до третього принципу - правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їх правове значення, бажав чи не бажав їх настання. Значна части на правомірних дій породжується матеріально-предметною діяльністю людей (виробництвом і споживанням матеріальних благ, створенням творів літератури, мистецтва, відкриттів і винаходів). Юридичні акти – це дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату. Проводячи юридичні акти, громадяни, державні органи і інші суб’єкти цілеспрямовано створюють, змінюють, припиняють правовідносини для себе або для інших суб’єктів. В свою чергу, дії підрозділяються на однобічні і багатобічні, позитивні і негативні, а правопорушення – на навмисні, необережні і випадкові. У числі дій особливо виділяють – юридичні факти-стани, результативні дії, юридичні факти-події, які розмежовуються на абсолютні і відносні. Юридичні факти-події можна класифікувати за різними ознаками: за походженням – природні (стихійні) і залежні у своєму походженні від людини; залежно від повторюваності події – унікальні і повторювальні (періодичні). Оскільки діяльність людини і суспільства проходить в просторі і часі, часова протяжність є найважливішою характеристикою соціальних явищ і процесів. Ось чому строки – досить важлива складова при проведенні диференціації юридичних фактів. Розглянуті класифікації юридичних фактів варто відмежовувати також від розподілу на правоутворюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі. Головне завдання, що виконується юридичними фактами в правовому регулюванні, – забезпечення виникнення, зміни і припинення правовідносин. Отже, вивчення класифікації юридичних фактів є запорукою підвищення рівня юридичної обізнаності студентів, що є складовою їх кваліфікаційної підготовки. Актуальні проблеми цивільного та трудового права в контексті правоохоронної діяльності ОВС. Правові основи підприємницької діяльності. Фінансове право. Екологічне та аграрне право
|
Читать: Виникнення держав: теоретико-правовий аналІз |
