ІсторІя мІлІцІЇ у першІ роки становлення радянськоЇ влади
За радянських часів міліція УСРР офіційно утворювалась згідно з Декретом Ради Народних Комісарів України «Про організацію міліції» від 5 лютого1919 року. Документ передбачав «організацію на території республіки робітничо-селянської радянської міліції», роботу по організації якої було покладено на Народний комісаріат внутрішніх справ України. Декрет наголошував на те, що міліція створювалась для охорони революційного порядку та особистої безпеки громадян, а також для боротьби з кримінальними злочинними елементами. У березні 1919 року НКВС України видав інструкцію щодо організації радянської робітничо-селянської міліції, яка встановлювала однаковий порядок застосування на місцях декрету Ради Народних Комісарів. Робітничо-селянська міліції розглядалась як «виконавчий орган робітничо-селянської центральної влади на місцях, що перебуває у безпосередньому віданні місцевих Рад та підпорядковується загальному керівництву Наркомвнусправ Української Республіки по підвідділу Управління радянської міліції. Умови, за яких відбувалась організація міліції в Україні, були надто важкі, але попри всі труднощі, робота по створенню радянської міліції не припинялась. На початку 1919 року органи міліції було створено у Харкові, Полтаві, Сумах, Катеринославі, Києві; у березні - у Вінниці, Херсоні, Миколаєві; у квітні – в Одесі, трохи повільніше відбувалась робота по організації міліції у повітах. Проголосивши головною метою захист інтересів трудящих, міліція з перших днів свого існування повела рішучу боротьбу з кримінальною злочинністю. Сформовані з особового складу міліції загони нічим було озброїти та обмундирувати, на відміну від добре облаштованих бандитських формувань. Але за важких складних умов, особливо у перші роки після закінчення громадянської війни, все-таки міліція вела рішучу боротьбу з бандитизмом. До кінця 1921 року майже всі значні банди в Україні були ліквідовані. Але замість банд озброєних гарматами та кулеметами, з’явилась велика кількість дрібних банд і груп грабіжників. Зі зміною характеру бандитизму змінювались і методи боротьби з ним. Замість операцій силами значних збройних з’єднань переважного значення набув карний розшук. Бандитів, які після вчинення злочину намагались сховатися, доводилось розшукувати, відловлювати. Так у грудні 1921 року міліція 12-го району міста Харкова вдалось вийти на слід злочинців, які скоювали збройні напади на громадян з метою пограбування. Банда налічувала десь двадцять осіб. У ході операції було заарештовано майже п’ятнадцять осіб. Лише за одну ніч 9 грудня від цієї банди постраждало чисельна кількість громадян. У першій половині 1922 року по Україні було зареєстровано 14725 випадків крадіжок, 3875 грабежів, 1452 вбивства, 529 випадків спекуляції мародерства тощо. Взагалі було зареєстровано52969 заяв про скоєні злочини, з них органами міліції розкрито 26095, тобто майже 50\%. До кінця 1925 року з бандитизмом в Україні було практично покінчено. Проте окремі бандитські групи кримінально – грабіжницького характеру, ще залишалися у деяких регіонах республіки. На всіх етапах своєї діяльності українська міліція вела нещадну боротьбу з розкраданням державної власності, спекуляцією, самогоноварінням, та іншими злочинами. Співробітники міліції систематично влаштовували перевірки на вокзалах, у поїздах, під час яких затримували та арештовували спекулянтів, вилучали у них скуплені для перепродажу продукти. Здійснювали нагляд за власниками магазинів, які приховували товар з метою підвищення цін, проводили масові обшуки інших спекулянтів. Боротьбу з самогоноваріння та пияцтвом робітники міліції організовували за допомогою різноманітних заходів: виявляли осередки самогоноваріння; проводили обшуки та рейди з вилученням самогону; дізнання у справах самогоноваріння; розкривали розкрадання спирту з державних сховищ і припиняли; незаконний продаж спирту та інших міцних напоїв; стежили за дотриманням правил торгівлі спиртними напоями. На допомогу міліції у боротьбу з цим злом були мобілізовані трудящі. У зверненні до населення, опублікованому 3 грудня 1922 року Головне управління міліції УРСР закликало усіх громадян на боротьбу з пияцтвом та самогоноварінням. «Лише шляхом дружньої і спільної роботи трудящого суспільства з міліцією це зло можна викорінити». Приділяючи виняткове значення діяльності міліції, громадські та адміністративні органи постійно піклувались про зміцнення її авторитету серед населення. Цьому сприяли спец заходи: - висвітлення роботи міліції завдяки наглядній агітації та СМІ; - виступи с доповідями на засіданнях, конференціях, з’їздах начальників міліції; - шляхом шефства міліцейських частин над господарськими та виробничими органами. Зростанню авторитету міліції сприяла також постанова ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. Щодо поширення на співробітників міліції права нагородження орденом Червоного Прапора та інші заходи. Величезну роботу міліція республіки проводила по охороні громадського порядку та громадської безпеки, по боротьбі з посяганнями на життя та здоров’я, законні права та інтереси громадян. У багатогранній діяльності міліції тих років також відводилось важливе місце боротьбі з дитячою безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю серед неповнолітніх. Саме в ті роки був закладений фундамент, що забезпечував надалі можливість ліквідації цих негативних явищ.
|
Читать: Виникнення держав: теоретико-правовий аналІз |
