Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених - Матеріали науково-практичної конференції

ОкремІ питання застосування примусових заходІв виховного характеру до неповнолІтнІх, при вчиненнІ злочинІв у сферІ обІгу наркотичних засобІв, психотропних речовин, Їх аналогІв або прекурсорІв

Не завжди до особи, яка вчинила злочин, є об’єктивно необхідним застосування відповідних примусових заходів як реагування держави на вчинене. За певних умов, передбачених законом, вчинення злочину особою не може бути показником, який свідчитиме, що для її виправлення є доцільним відбування покарання. У таких випадках особа може звільнятися від кримінальної відповідальності, оскільки їх застосування, навіть у найлегшій формі, буде невиправдано суворим і непотрібним засобом впливу.

Особливим видом такого звільнення від кримінальної відповідальності, який застосовується тільки до неповнолітніх, є звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Чинний Кримінальний кодекс України (далі ККУ) в ст. 97 передбачає, що неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру. У ч. 2 ст. 97 ККУ зазначено, що такі ж заходи суд застосовує й до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною ККУ.

Отже, є слушною думка відомого французького юриста Жан Шазаля, дослідника проблем правосуддя для неповнолітніх, який зазначав, що суд покладаючи на неповнолітнього заходи примусового характеру чи кримінальну відповідальність, й визнаючи його таким, що діяв без розуміння, в результаті втрачають свій сенс та перетворюються на юридичну фікцію. На його думку, в таких випадках неповнолітній має бути захищений законом від примусових заходів впливу [1, с. 58-59].

Звільняючи неповнолітнього від кримінальної відповідальності, необхідні якісно інші заходи впливу, ніж в тому випадку, якщо б він притягується до неї, й зовсім інші заходи впливу мають застосовуватися до неповнолітніх, які вчинили суспільно-небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, а отже, взагалі перебувають поза сферою кримінально-правового впливу. В іншому разі грубо порушується принцип справедливості – законодавець використовує однакові заходи впливу в протилежних випадках.

Вважаємо, що у випадку звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на перше місце необхідно поставити вимогу про проведення з ним виховної роботи та забезпечити контроль за його поведінкою. Встановлення контролю, усунення шкідливих умов життя, забезпечення соціально-психологічної корекції особистості має бути покладено в основу роботи з такими неповнолітніми. Тому за таких умов буде логічним узгоджуватись назва ст. 97 ККУ з її змістом.

Отже, аналіз чинного ККУ дає підстави стверджувати, що український законодавець вирішив зберегти можливість застосування примусових заходів виховного характеру і у разі звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Встановлення такого виду звільнення під умовою треба розглядати як позитивне явище. У такому випадку є правові підстави для застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру, оскільки вони продовжують залишатися у сфері кримінально-правового впливу – їх звільнення є умовним.

Cт. 97 ККУ від 2001 р. передбачає як умову такого звільнення, вчинення вперше злочину невели­кої тяжкості. З таким положенням можна погодитись лише щодо безумовного звільнення без застосування примусових заходів виховного характеру.

У випадку умовного звільнення від кримінальної від­повідальності із застосуванням примусових заходів вихов­ного характеру видається недоцільним обмежувати таке звільнення випадками вчинення злочину тільки невели­кої тяжкості. Видається, що таке явище значно погіршує становище неповнолітніх у порівнянні з повнолітніми, оскільки до останніх закон передбачає значно більший перелік видів звільнення від кримінальної відповідальності й за злочини, що є не тільки нетяжкими, а й середньої тяжкості. Така позиція знайшла підтримку у доктрині права, так як на думку Кобзар І.О. може існувати розрив між суспільною небезпечністю вчиненого навіть тяжкого злочину та суспільною небезпечністю особи неповнолітнього [2, с. 220].

Проте таке умовне звільнення із застосуванням приму­сових заходів виховного характеру, щоб набути логічного завершення, вимагає прийняття цілої низки доповнень.

На сьогодні відповідно до ст. 97 КК, єдиною умовою скасування такого звільнення є ухилення від застосування примусових заходів виховного характеру. Проте поведін­ка неповнолітнього і під час належного відбуття примусових заходів виховного характеру може свідчити про його небажання виправитися. З огляду на це, треба зазна­чити, що протягом цього строку неповнолітній повинен довести своє виправлення не тільки належним відбуттям призначеного примусового заходу виховного характеру, а й законослухняною поведінкою в цілому. Таким чи­ном, в окремих випадках неповнолітній буде перебувати в режимі випробування і після відбуття примусового за­ходу виховного характеру.

Доцільно передбачити в законі певні заходи впливу на неповнолітнього, який порушує умови звільнення. На­приклад, встановити випадки, коли іспитовий строк мо­же бути продовжено або на неповнолітнього покладено додаткові примусові заходи виховного характеру. Тому, не­повнолітній буде протягом усього іспитового строку пам'ятати про загрозу притягнення його до кримінальної відповідальності. Така загроза стимулюватиме законо­слухняну поведінку неповнолітнього, оскільки саме по­зитивні характеристики потрібні для його остаточного звільнення.

У такому випадку такий вид звільнення отримає логіч­не завершення - суд, звільняючи від кримінальної відпо­відальності неповнолітнього, ставить його звільнення в залежність від можливості його виправлення без засто­сування покарання. Оскільки була передбачена певна умова звільнення, то дивно, що по закінченні іспитового строку ніхто не перевіряє, чи виконана вона.

Щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені Особливою частиною КК, до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, то КК взагалі не повинен містити положення про застосу­вання до таких неповнолітніх будь-яких заходів впливу.

Застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру повинно мати місце лише у випадку їх умовного звільнення від кримінальної відповідальнос­ті, оскільки в такому випадку вони залишаються в сфері кримінально-правового впливу. При цьому пропонується встановлення гнучкої системи заходів впливу на непов­нолітнього під час іспитового строку.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку кримінально-правової доктрини належить вести мову про цілі кримінальної відповідальності, а не покарання, оскільки мету повинно мати не лише покарання, а й інші форми реалізації кримінальної відповідальності. Такі цілі по суті повинні мати моральне підгрунтя.

 

Література: 1. Chazal J.L'Enfant de'liquant. P., Presse univerciate de France, 1964. – Р. 58-59 наводится по кн.: Мельникова Е.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учебное пособие. – М.: Дело, 2000. – 272 с. 2. Кобзарь И.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних по новому уголовному законодательству: Дисс. … канд. юрид. наук:12.00.08.- М., 1998.- 220 с. 3. Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України.- 1995.- №12.С.52-54 4. Про судову практику в справах про злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсотрів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 10-21 (вкладка). 5. Никифорчин І.О. Кримінальна відповідальність за незаконний оборот наркотичних засобів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Юридична академія України. — Х., 1994. — 20 с. 6. Наден О.В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів: Дис. ... канд. юрид. наук:12.00.08.- Х.: 2002. 7. Куц В.М. Теоретико прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник університету внутрішніх справ.-Х.: Університет внутрішніх справ, 1996.-Вип.1.-С.17-23. 8. Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація.- Київ: Юрінком Інтер, 2002. - 415 с.