Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених - Матеріали науково-практичної конференції

Шантаж як спосІб вчинення злочину

З набранням чинності нового Кримінального кодексу України (далі -КК) в термінологію були введені нові терміни, поняття та термінологічні звороти. Серед них зустрічаємо термін «шантаж», який використовується законодавцем у диспозиціях злочинів передбачених ст.ст. 120, 149, 258-1 та 303 КК. Так, КК вказує, що особа може нести відповідальність за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком шантажу (ч. 1 ст. 120), за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням шантажу (ч. 1 ст.149), за втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням шантажу (ч. 1 ст. 258-1), за втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням шантажу (ч. 1 ст. 303). Проте вводячи шантаж у КК, визначення його законодавець не дає.

Шантаж як кримінально-правове поняття розглядалося у працях таких вчених як Баженов М. І., Дьоменко С.В., Жданухін Д.Ю., Зак Г.Я., Клименко В.А., Мельник М.І., Панов Н.І., Плец М.М., Тростюк З.А., Уфалов А.Г.

Ця стаття присвячена визначенню поняття «шантаж», з’ясування шантажу як способу вчинення злочинів та встановлення його місця поряд з іншими способами вчинення злочинів.

Сучасні тлумачні словники, як і наука кримінального права розглядають шантаж, загалом, як погрозу розголошенням компрометуючих або інших відомостей, які потерпілий або його близькі родичі бажають зберегти у таємниці [2, с. 813; 7, с. 907; 3, с. 465; 4, с. 405].

Основними ознаками шантажу традиційно вважаються погроза, зміст даної погрози, адресати погрози.

Погроза визначається у кримінальному праві як психічний вплив на особу [10, с. 31; 11, с. 42].

Зміст погрози при шантажі складають відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. У літературі під такими відомостями розуміють будь-які факти з минулого або сьогочасного життя потерпілого або його близьких родичів (навіть уже померлих), розголошення яких може спричинити шкоду їхній честі та гідності. Такі відомості можуть стосуватися як поведінки самого потерпілого чи його родичів, так і інших життєвих обставин, до яких хтось із них був причетний [9, с. 4].

Адресатами погрози при шантажі є потерпілий та його близькі родичі [3, с. 363; 12, с. 72].

Слід вказати, що, диспозиції злочинів передбачених ст. ст. ч.2 ст.154 КК, ч.1 ст.189 КК та ч.1 ст.386 КК сформульовані з використанням ознак, які притаманні шантажу. У ч. 2 ст. 154 КК злочинне діяння може бути вчинене під погрозою розголошення відомостей, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її (його) близьких родичів, у ч. 1 ст. 189 КК – з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, а в ч. 1 ст. 386 КК – шляхом погрози розголошення відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів.

Розглядаючи шантаж як спосіб вчинення злочинів, виникає необхідність визначення самого поняття «спосіб вчинення злочину» та його основних ознак.

Спосіб в науці кримінального права визначається як «сукупність (система) прийомів і методів, що використовуються при вчиненні злочину» [5, с. 108]. Спосіб скоєння злочину характеризує фізичний, операційний (динамічний) процес здійснення злочинного діяння. Він свідчить про те, як, яким чином, за яких умов, за допомогою використання яких сил та засобів було скоєно злочинне діяння. Спосіб, так само як і місце, час та обставини скоєння злочину, імманентні кожному діянню, є присутнім при скоєнні кожного злочину [6, с. 21]. Саме цьому ст. 64 КПК України встановлено, що спосіб вчинення злочину, як і місце, час і обставини, потребують доказуванню по кожній кримінальній справі [13, с.268, 269].

Спосіб виступає як обов’язкова ознака злочину, коли він прямо зазначений у законі або однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої міститься в диспозиції статті [5, с. 127-128]. В усіх статтях КК, в основі яких лежать словосполучення, терміни «шляхом», «пов’язані з…», «з використанням…», «поєднані з…» тощо, законодавець описує конкретні способи вчинення злочинів [6, с. 90]. У зв’язку з цим можливо зробити висновок, що шантаж та ознаки, які притаманні шантажу, в ч. 1 ст. 120 КК, ч.1 149 КК, ч. 2 ст. 154 КК, ч. 1 ст. 189 КК, ч. 1 ст. 258-1 КК, ч. 1 ст. 303 КК та ч. 1 ст. 386 КК передбачаються законодавцем саме як спосіб вчинення даних злочинів, оскільки це прямо передбачається у законі і зв’язується у диспозиції за допомогою спеціальних термінів та словосполучень.

Слід зазначити, що шантаж при вчиненні вказаних злочинів є альтернативним іншим зазначеним у статтях способам.

Так, у ст. 120 КК при доведенні особи до самогубства шантаж є альтернативним жорстокому з нею поводженню, примусу до протиправних дій або систематичного приниження людської гідності.

В ч. 1 ст. 149 КК шантаж розміщений поряд з такими способами скоєння як обман та уразливий стан потерпілої особи. Статі 258-1 та 303 КК поряд з даними способами містять ще такі, як насильство та погроза застосування насильства. На відміну від даних статей в ст. 149 КК законодавець відніс насильство та погрозу застосування насильства як кваліфікуючу ознаку.

В ч. 2 ст. 154 КК шантаж виступає як кваліфікуюча ознака, особливий різновид примушування, поряд з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна.

В ст. 189 та 386 КК шантаж є способом скоєння злочину, альтернативним погрозі насильством, пошкодженню або знищенню майна. Додатково в диспозиції ст. 189 КК альтернативним шантажу є погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів, а в ст. 386 КК – погроза вбивством. При цьому шантаж указується в кінці диспозиції, що дозволяє зробити висновок про те, що він є найменш суспільно небезпечним способом скоєння даних злочинів. Таку оцінку шантажу можна піддати критиці, оскільки при реалізації погрози знищенням або пошкодженням майна, збиток цілком може бути відшкодований, тоді як збиток, заподіяний наклепом або дифамацією, практично не відшкодовується.

Отже, визначивши поняття «шантаж» та його основні ознаки, проаналізувавши основні ознаки способу вчинення злочину та місце шантажу як альтернативного способу вчинення злочинів у статтях КК поряд з іншими способами, можливо зробити наступні висновки:

1) шантаж розглядається як погроза розголошення компрометуючих або інших відомостей, які потерпілий або його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, і основними ознаками його є погроза, зміст даної погрози та адресати погрози;

2) в статтях 120, 149, 154, 189, 258-1, 303 та 386 КК законодавець розглядає шантаж як альтернативний спосіб вчинення даних злочинів;

3) шантаж як альтернативний спосіб вчинення злочинів включається у диспозиції норм разом з різними іншими способами і може бути способом вчинення злочину, що характеризує кваліфікований склад (ч. 2 ст. 154 КК).

 

Література: 1. Плец М.М. // Журнал Министерства юстиции. СПб, - 1905. - № 6. – С. 195 – 207. 2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1183 с. 3. Тростюк З. Про необхідність тлумачення поняття «шантаж» у Кримінальному кодексі України //Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», 13-14 лют. 2003 р. - Львів, 2003. - С.463 – 464. 4. Словник української мови. – К.: Вид-во «Наукова думка», 1980, Т.11. – 699 с. 5. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 414 с. 6. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. Х.: Вища школа.- 1982. – 170 с. 7. Новейший словарь иностранных слов и выражений. – М.: Современный литератор, 2003. – 976 с. 8. Жданухин Д.Ю. Уголовно-правовая характеристика шантажа. Автореф. дис...канд. юрид. наук. Саратов. 2003. – 19 с. 9. Зінченко І.О., Самощенко І.В. Про поняття шантажу в кримінальному праві // Кримінальне право України. - 2006. - № 9. - С. 3-8. 10. Иванова В.В. Преступное насилие: Учебное пособие для ВУЗов. - М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с. 11. Сердюк Л.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследо­вание. - М: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2002. – 384 с. 12. Дьоменко С. В. Поняття вимагання за кримінальним кодексом України та його відміннсть від чинного раніше законодавства // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №6. - Київ. - С.71-74. 13. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2007. – 1057 с. – (Нормативні документи та коментарі).