2. категорії “здоров’я, хвороба, третій стан”, взаємозв’язок між ними

 Здоров’я - це результат взаємодії індивіда та навколишнього середовища – умов його існування, провідних мотивів його життєдіяльності та світосприйняття в цілому.

Абсолютна хвороба й абсолютне здоров’я неможливі. Між ними існують численні форми зв’язків і взаємних переходів. Чим вищий рівень здоров’я, тим менше можливості розвитку й маніфестації патологічного процесу. І навпаки, розвиток і прояв патологічного процесу можливий лише тоді, коли відбувається недостатність резервів здоров’я при їх ослабленні або сильній дії шкідливого чинника.

При зниженні резервів здоров’я навіть у звичайних умовах може формуватися патологічний процес з обмеженням соціальних  2 ступенів свободи.

            Між станами здоров’я і хворобою виділяють так званий третій стан “неповного” здоров’я.  При цьому людина відчуває підвищену втомлюваність, зниження працездатності, задуху при помірному фізичному навантаженні, неприємні відчуття в області серця, схильність до закрепів, болі в області спини, підвищену нервово-емоційну збудливість. Об’єктивно можна зареєструвати частий пульс, нестійкий рівень АТ, підвищення або зниження рівня глюкози в крові, похолодання кінцівок і т.п., тобто ці симптоми не вкладаються ні в одну конкретну нозологічну модель.

Третій стан поділять на два періоди: перший – передхвороба, а другий – період безсимптомної хвороби.

            Головною ознакою передхвороби  є можливість розвитку хвороби без зміни сили діючого фактора у зв’язку зі зниженням резервів здоров’я.     

            Початок хвороби - це поява маніфестації патологічного процесу, тобо момент втрати працездатності.

Отже, межі “третього стану” окреслені дуже чітко. Визначити межу між передхворобою і неманіфестованим патологічним процесом важко. Ця проблема на сьогодні не розв’язана.

            Показники норми дуже індивідуальні. Так, у 5\% здорових людей АТ нижче 100/60 мм рт.ст., але відхилень у самопочутті  й працездатності у них немає.