Валеологія з методикою викладання - Конспект лекцій (Г. І. Мардар)

3. передумови розвитку патологічних змін у хребті

Передумовами розвитку патологічних процесів у хребті дегенеративно-дистрофічної природи є деякі його особливості:

1. МХД і суглоби до 12 — 16-літнього віку втрачають власні джерела кровопостачання, а їх пластичне забезпечення разом із видаленням продуктів обміну відбувається винятково за рахунок дифузійних процесів у ділянці крайових замикаючих пластинок тіл хребців і кісткових структур суглобових поверхонь. Дифузійні процеси значно вразливіші, особливо в умовах хронічної компресії, недостатнього об’єму рухової активності в хребті, порушення загального гомеостазу за рахунок незадовільної функції видільних систем організму (кишечник, печінка, нирки, шкіра).

2. Особливістю кісткових структур хребта є схильність до надлишкового росту у випадку мікротравми (гострої або хронічної), а також при неадекватному навантаженні. Так, унковертебральний деформуючий артроз у нижньошийному відділі хребта виникає на тлі вимушеного виконання ротаційних рухів у даній ділянці. М’якотканинні утворення в умовах мікротравматизації ущільнюються, проростають фіброзною тканиною.

Нерідко в них   виявляють    нейродистрофічні    вузлики.    Міофасціальні    трансформації    можуть тривалий час не виявляються  клінічно.

3. Компенсаторно-пристосувальні можливості хребта не безмежні. У випадку невідповідності навантаження (побутового, трудового) за величиною, об’ємом, амплітудою рухів, функціональними можливостями хребта й навколишніх його утворень виникає гостра або, найчастїше, хронічна перенапруга тканин. Невідповідність виникає стосовно силових еластичних можливостей тіла. Синдром тканинної перенапруги виявляється в компенсаторному ущільненні, спаяності, фіброзуванні м’ягконтканних структур, вегетотрофічних змін у них.

4. У ряді випадків окремим МХД «доводиться» збільшувати свою рухливість вище фізіологічних меж для збереження нормальної рухливості хребта в цілому. Тоді утвориться гіпермобільність МХД, для якої властиво перерозтягування капсульно-зв'язкових структур, аж до зриву компенсації.

Вищенаведені особливості роблять хребет уразливим у цілому ряді випадків.