4.фізичні вправи та функціональні резерви організму

Здатність людини пристосовуватися до надзвичайних ситуацій базується на резервах і компенсаторних реакціях організму. Під фізіологічними резервами розуміють створену протягом еволюції здатність організму або його окремих органів значно підсилювати інтенсивність своєї діяль­ності порівняно зі станом спокою. Ці резерви зумовлені анатомо-фізіологічними та функціональними особливостями будови органів, а саме:

- наявністю парних органів;

       -  здатністю одних органів і систем частково вико­нувати функцію інших.

Резервні можливості дозволяють організму виживати певний час без пошкоджень, не зважаючи на те, що дія факторів середови­ща або патогенних чинників за своєю силою значно перевищує той рівень, який спостерігається у звичай­них умовах. Так, при гіпоксії треновані люди протягом більш тривалого часу зберігають працездатність. Нако­пичення кислих речовин у крові, тобто явище ацидозу (від асіdus — кислий), є дуже небезпечне для здорової, але нетренованої людини. Навіть при рН=7,1-7,2  у спорт­сменів рН крові може знижуватись на деякий час аж до 6,92.

Вивчення фізіологічних резервів організму, їхнє підвищення й використання мусить увійти до арсеналу методів оцінки та зміцнення здоров'я людини.

Існують особливості стану фізіологічних систем у людей залежно від їхньої тренованості (табл.1).

                                                                                                                         Таблиця 1.

Показники стану серцево-судинної та дихаль­ної систем у тренованих  і нетренованих людей одного віку

Слід зазначити, що систематичне виконання фізич­них вправ дозволяє зберігати фізіологічні резерви, а відповідно високий рівень здоров'я та працездатності у людей дуже похилого віку.

Фізично треновані особи не лише здатні без будь-яких негативних наслідків різко підвищувати функції органів і систем, але й витрачати на це менше енергії — як у стані спокою, так і при фізичному навантаженні. Наприклад, частота серцевих скорочень за 1 хв. у період спокою у тренованих людей — 50-60, у  лижників та марафонців — 40-50, а у нетренованих — 70-80. Таким чином, при меншій частоті скорочень серце довший час відпочиває, а тканини організму одержують із кров'ю достатньо по­живних речовин при менших витратах енергії. Це особливо має значення для кровообігу, який забезпечує його клітини киснем і поживни­ми речовинами та видаляє з них кінцеві продукти обміну речовин, що відбувається переважно в період загальної діастоли серця. Тривала діастола сприяє нормальному кровопостачанню  м'язових клітин у найглибших ша­рах лівого шлуночка, які знаходяться в більшому гіпоксичному стані, ніж інші.

Закон серця — уся кров, яка надійшла до його камер під час розслаблення, мусить вийти з них під час скоро­чення. Тому довше розслаблення тренованого серця за­безпечить надалі краще його скорочення.

Для хворих на ішемію серця фізична гігієнічна гімна­стика є методом вторинної профілактики, адже підви­щення рівня моторної активності знижує частоту серце­вих скорочень та зменшує діастолічний тиск.

Таким чином, хоч резерви організму і є показником індивідуальним,  систематичні фізичні вправи здатні їх значно збільшити у кожної людини.