1. організм людини – цілісна система, тобто внутрішньо єдина.2. Як відкрита система, людина постійно обмінюється інформацією з навколишным середовищем, а також енергією і речовиною; людина єдина з цим простором. Отже, людина цілісна всередині себе і з навколишним середовищем. Існує внутрішній функціональний взаємозв’язок органів і систем між собою і в процесі реагування організму як цілісної системи (єдність місцевого і загального); психіки і тіла. А основною метою валеолога є психосоматична гармонізація. Управління здоров’ям – це управління механізмами самоорганізації живої системи, які забезпечують її динамічну стійкість. Збереження здоров’я передбачає дотримування здорового способу життя і оздоровлення, зміцнення шляхом тренування, яке досягається фізичним, гіпоксичним тренуванням та загартуванням. Валеологи користуються природними, немедикаментозними методами: очищення організму; оздоровче харчування, загартування, рухове й гіпоксичне тренування, психорозвантаження, мануальний вплив. Оздоровлення – це повернення здоров’я на безпечний рівень шляхом активації його механізмів, що може відбуватися при любому вихідному рівні здоров’я, але діяльність валеолога включає діапазон « перед хвороба –здоров’я». Першим етапом оздоровлення є гармонізація відносин організму з навколишнім середовищем і пошук адекватних форм життєдіяльності з урахуванням конституції людини: це оцінка регіону проживання, його екології, можливостей збереження здоров’я конкретної людини в даному місці, досл-ідження екології малого життєвого простору (житла, місця роботи, одягу, харчування) і корекція негативних моментів (біопатогенні зони, шум, забруднення середовища та ін.). А також аналіз і корекція психо- і біоенергоінформаційних аспектів середовища проживання, оцінка психосоматичної конституції людини і підбір оптимальних для неї в даних умовах форм обміну з навколишнім середовищем (характеру, харчування, рухової активності, відпочинку, спілкування та ін.). До процесу оздоровлення належать і організація життя людини згідно з біологічними ритмами і корекція цих ритмів, якщо їх структура порушена. У природі все знаходиться в ритмічно організованому русі. Біоритми – це тимчасова організація життя. Порушення біоритмів свідчить про передхворобу або хворобу. Наступний аспект оздоровлення – це внутрішня гармонізація людини, що забезпечує перехід здоров’я в “безпечну зону”. Психіка і тіло взаємопов’язані, що ілюструється “хворобами адаптації” (за Сельє), за дії тривалого психічного стресу або негативного впливу психокомплексів порушується поведінкова адаптація і життєвий тонус, формуються локальні м’язові напруги (“блоки”), які гальмують енергозабезпечення тканин і ведуть до патології. Впливаючи на інтелект, емоції, на тіло, можна отримати вторинний психооздоровчий ефект. Відбувається психосоматична гармонізація: очищення органів і систем, нормалізація діяльності травної системи, сну; відновлення ерготропної функції (оздоровче фізичне і гіпоксичне тренування, загартування). Важливою є просвітницька робота і формування активної позиції. Медичні аспекти здорового способу життя – це задоволення потреб в інформації, енергії та речовині, що поступають із навколишньго середовища. Це харчування, дихання, обмін емоціями й думками, біоенергоінформаційний обмін, стосунки чоловіка й жінки. Усе це повинно відповідати вимогам і режиму, які забезпечують збереження здоров’я на безпечному рівні – це і є здоровий спосіб життя. |
| Оглавление| |