1. організм людини – цілісна система, тобто внутрішньо єдина.

      2. Як відкрита система, людина постійно обмінюється інформацією з навколишным середовищем, а також енергією і речовиною;  людина єдина з цим простором.

Отже, людина цілісна всередині себе і з навколишним середовищем.  Існує внутрішній функціональний взаємозв’язок органів і систем між собою і в процесі реагування організму як цілісної системи (єдність місцевого і загального); психіки і тіла. А основною метою валеолога є психосоматична гармонізація.

     Управління здоров’ям – це управління механізмами самоорганізації живої системи, які забезпечують її динамічну стійкість.

      Збереження здоров’я передбачає  дотримування здорового способу життя і оздоровлення, зміцнення шляхом тренування, яке досягається фізичним, гіпоксичним тренуванням та загартуванням.

        Валеологи користуються природними, немедикаментозними методами: очищення організму; оздоровче харчування, загартування, рухове й гіпоксичне тренування, психорозвантаження, мануальний вплив.

Оздоровлення –  це повернення здоров’я на безпечний рівень шляхом активації його механізмів, що може відбуватися при любому вихідному рівні здоров’я, але діяльність валеолога включає діапазон « перед хвороба –здоров’я».

Першим етапом оздоровлення є гармонізація відносин організму з навколишнім середовищем і пошук адекватних форм життєдіяльності з урахуванням конституції людини: це оцінка регіону проживання, його екології, можливостей збереження здоров’я конкретної людини в даному місці, досл-ідження екології малого життєвого простору (житла,  місця роботи, одягу, харчування) і корекція негативних моментів (біопатогенні зони, шум, забруднення середовища та ін.). А також аналіз і корекція психо- і біоенергоінформаційних аспектів середовища проживання, оцінка психосоматичної конституції людини і підбір оптимальних для неї в даних умовах форм обміну з навколишнім середовищем (характеру, харчування, рухової активності, відпочинку, спілкування та ін.).

До процесу оздоровлення належать і організація життя людини згідно з біологічними ритмами і корекція цих ритмів, якщо їх структура порушена.  У природі все знаходиться в ритмічно організованому русі. Біоритми – це тимчасова організація життя. Порушення біоритмів свідчить про передхворобу або хворобу.

Наступний аспект оздоровлення – це внутрішня гармонізація людини, що забезпечує перехід здоров’я в “безпечну зону”.

Психіка і тіло взаємопов’язані, що ілюструється “хворобами адаптації” (за Сельє), за дії тривалого психічного стресу або негативного впливу психокомплексів порушується поведінкова адаптація і життєвий тонус, формуються локальні м’язові напруги (“блоки”), які гальмують енергозабезпечення тканин і ведуть до патології. Впливаючи на інтелект, емоції, на тіло, можна отримати вторинний психооздоровчий ефект. Відбувається психосоматична гармонізація: очищення органів і систем, нормалізація діяльності травної системи, сну; відновлення ерготропної функції (оздоровче фізичне і гіпоксичне тренування, загартування).

Важливою є просвітницька робота і формування активної позиції.

Медичні аспекти здорового способу життя – це задоволення потреб в інформації, енергії та речовині, що поступають із навколишньго середовища. Це харчування, дихання, обмін емоціями й думками, біоенергоінформаційний обмін, стосунки чоловіка й жінки. Усе це повинно відповідати вимогам і режиму, які забезпечують збереження здоров’я на безпечному рівні – це і є здоровий спосіб життя.