6. основні принципи формування психічного здоров’япрофілактика «стресу народження»; здорова психоекологія в сім’ї, у школі, у колі ровесників; наявність розвиваючого середовища і конкретних наставників; особлива увага до психічного розвитку дитини в критичні періоди розвитку. Фактори формування здоров’я в дитячому і підлітковому віці До основних аспектів формування фізичного здоров’я дитини відносяться наступні: 1. Формування оптимальної гармонійної конституції з попередженням проявів патологічної конституції; 2. Формування фізичного здоров’я, нарощування енергетичного потенціалу та функціонального резерву шляхом тренування; 3. Профілактика захворювань. Формування природної соматичної конституції закінчується в 5-6- річному віці. Тому до цієї пори можна втручатися з метою корекції чи попередження розкриття небажаних властивостей. Наприклад, проводити корекцію постави тому, що “наше здоров’я в нашому хребті”. Так як порушення формування хребта є причиною великої кількості функціональних і дистрофічних порушень різних органів, больового синдрому. Вік 6 – 7 років – це критичний вік у житті дитини, коли закінчує своє становлення більшість фізіологічних функцій. Семирічна дитина уже має фізичні дані для навчання в школі. Від неї можна вимагати старанності, відповідальності, засвоєння інформації. У дитини починають проявлятися ознаки соціалізації. Саме в цей період інтенсивної перебудови вимагається уважне медичне спостереження. Другим важливим критичним періодом є період статевого дозрівання, формування статевої конституції. Підвищення рівня статевих гормонів в організмі може викликати тимчасову десинхронізацію, дисгармонію в роботі органів і систем. Організм як система знаходиться в нестійкому стані, вимагає бережної тактики. Особливо стрес може сповільнювати як ріст, так і статеве дозрівання. Тому у невротизованих гіпопластичних дітей часто спостерігається затримка росту. Однією із основних соматичних ознак пізнього статевого дозрівання є непропорційність між довгими кінцівками і легким, невеликим тілом, що обумовлено пізнім закриттям зон росту в метафізах кісток. Людина народжується незрілою, тому вимагає умов для розвитку: фізична захищеність, відсутність стресів, адекватне харчування і достатній сон. В ранньому віці особливо важлива роль йоду, заліза, кальцію; дівчаткам, які відстають в статевому дозріванні, потребується більше міді. В процесі росту і розвитку дитини необхідно проводити тренування, які підвищують функціональний резерв і є профілактикою різних соматичних захворювань. Рух активізує анаболічні процеси в системах, які забезпечують енерготропну систему організму, тобто стратегію напруги, активності. Це дає приріст пластичного й енергетичного матеріалу в різних м’язах за рахунок відновлення його з надлишком після функціонування. Іншими словами, рухова активність є фактором функціональної індукції надлишкового анаболізму в усіх системах, пов’язаних з функцією руху (це так зване енергетичне правило м’язів скелету І. А. Аршавського). Пластичний ефект (ріст, зростання маси м’язів, тканин), збільшення кількості мітохондрій в клітинах. Вважається, що для м’язів скелету – це вік відповідно до 7 і від 7 до 18 років. В цей період особливо ефективними є тренування. Недостатність рухової активності приводить до недостатнього фізичного розвитку, який важко поповнюється у зрілому віці. Поряд з моторною, активізується сенсорна ланка нервової системи, що допомагає розвитку психіки і загальної гармонізації організму. Після народження і в ранньому віці у дітей незріла симпатична нервова система, переважає парасимпатична, тому поступово формуються механізми адаптації. Фізична активність вважається універсальним адаптогеном, тому що вона тренує найбільшу кількість органів і систем. Після фізичної активності іде гіпоксія і загартування. Загартування холодом і теплом тренує сенсорні системи, гармонізує і стабілізує функції центральних нервових структур, зокрема центра терморегуляції. В 7 – річному віці особливо ефективне загартування. Основні принципи формування фізичного здоров’я дитини перекликаються з основними його напрямками. До них відносяться: забезпечення оптимальних умов життя; здоровий спосіб життя дитини; грамотне формування соматичної конституції; своєчасне і адекватне використання розвиваючих, гармонізуючих, тренуючих впливів, які забезпечують неухильне підвищення рівня здоров’я. Клініко - фізіологічні основи фізичного оздоровчого тренування Зниження фізичної працездатності нижче середнього рівня (мужчина за 12 хв проходить менше 2 км, а жінка – 1,5 км або показники велоергометрії нижче 1,5 – 1,0 Вт/ кг маси тіла), незадовільні результати функціональних проб у практично здорової людини формують стан, який характеризується задухою при помірному фізичному навантаженні, зниженням професійної працездатності і швидкої втомлюваності, неприємними відчуттями в області серця, похолодання ківцівок, схильністю до закрепів, біль в спині як наслідок функціональної недосттності “м’язово – зв’язкового корсету”, порушенням сну, зниження мконцентрації уваги, відносно ранніми ознаками старіння і т.п. В подальшому розвивається підвищення рівня АТ, концентрації ліпідів, цукру і чітких ознак захворювання. Захворювання, при яких протипоказані фізичні тренування : захворювання в гострій і підгострій стадії; важкі органічні захворювання цнс; злоякісні хвороби; хвороби ссс (аневризма аорти, ІХС з частими приступами стенокардії, недостатність кровообігу 2-3 ст., порушення ритму, АВ- блокада, гіпертонія 2-3 ст.); тяжкі хвороби органів дихання; хвороби печінки і нирок з недостатністю функції; ендокринні хвороби з вираженим порушенням функції; захворювання суглобів з вираженим больовим синдромом; тромбофлебіт; глаукома.
|
| Оглавление| |