3. основні критичні періоди розвиткуа. Перший тиждень розвитку, який завершується імплантацією. б. Закладання органів і плаценти (3-12 тиждень). в. Пологи – стрес народження. Більшість вад розвитку формується в період великого органогенезу. Пізніше можуть виникати вади в тих органах і системах, в яких ще продовжується процес формування – це ЦНС, статева, серцево-судинна системи. Характер пошкодження плода визначається неспецифічністю шкідливої дії чинників, дія їх на тканини в принципі однотипна - токсична або гіпоксична. Усе визначається, на якій стадії розвитку вони діють. Порушується розвиток перш за все тих органів, які в момент пошкодження були в критичному періоді. Чим ближче до пологів, тим менше чутливість плода до пошкоджуючого впливу чинників. У залежності від сили впливу патогенного чинника плід реагує на нього по-різному: а) якщо сильнодіючий чинник – відбувається загальне гальмування розвитку, що приводить до загибелі плода або появи грубої патології; б) за дії чинників середньої сили – відбувається перезрівання функціональних систем плода, які компенсують навантаження й недорозвиненість інших; (фізіологічна незрілість ); в) при слабких впливах – “фізіологічний стрес”, відбувається тренування адаптаційних можливостей плода. Формування функціональної системи “мати – дитина”, завданням якої є створення оптимальних умов для розвитку організму. При цьому на розвиток впливає стан організму матері й плаценти. У межах цієї системи однорідні органи матері й плода доповнюють один одного, тобто знаходяться в реципрокних відносинах. Тому для збереження системних зв’язків між матір’ю і плодом треба, щоб мати хотіла мати дитину (домінанта вагітності) й уникала стресів. |
| Оглавление| |