5.  поняття  про саногенез

Здоров’я – це гармонія, внутрішньосистемний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре відчувати себе і оптимально виконувати біологічні й соціальні функції.

Саногенез - походження здоров’я – це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження і зміцнення здоров’я.

Механізми саногенезу забезпечують підтримку гомеостазу – стан динімічної рівноваги всередині  організму. Під впливом різних навантажень відбуваються коливання регуляторних параметрів. Чим ширший розмах цих коливань із поверненням до початкових величин, тим краща система. Це стосується як фізичного, так і психічного рівнів.

На соматичному рівні найбільш вивченими механізмами саногенезу є регенерація, фізіологічна адаптація й компенсація.  Пластичні прояви всіх цих механізмів (накопичення маси тканин, їх оновлення або відновлення цілісності після пошкодження, формування структурного сліду адаптації у вигляді гіпертрофії й  гіперплазії органів, які піддаються навантаженню, розвиток компенсаторної гіпертрофії) в основі своїй пов’язані з регенеративним потенціалом тканин. Потенціал цей залежить від віку і має різні величини  в різних тканинах.

Компенсація – це заміщення недостаючої, втраченої або ослабленої функції. В організмі більшість функцій багатократно підстраховані, тому недостатність однієї компенсується за рахунок розширення обсягу даної функції. Ця компенсація може бути на рівні збільшення кількості мітохондрій, гіпертрофії та гіперплазії клітин.

На психічному рівні теж спрацьовують компенсаторні реакції 

(витіснення психотравмуючої ситуації у підсвідомість, сублімація і регресія), які дозволяють людині залишатися адекватним до навколишнього середовища.

Завдання валеолога – зупинити патологічний процес на ранніх етапах його компенсації.

У зв’язку з цілісністю людини механізми саногенезу соматичного й психічного рівня взаємодіють, пов’язані, причому провідним є психічний план.

Механізм зв’язку – інформаційно-енергетичний, широко представлений у давніх медичних системах, але слабко розроблений у сучасній науці. Це так званий   поклик    життя,   воля   до   життя,  Ерос    (за

З. Фрейдом) підвищує функціональні резерви системи, їх стійкість, допомагає їх самоорганізації. Але в кожній людині закладені і саморуйнуючі тенденції, які з віком посилюються, це так званий поклик смерті – Танатос (за З. Фрейдом). Від співвідношення Ероса й Танатоса залежить неентропія системи, її здатність до збереження себе, свого здоров’я.

Активність механізмів здоров’я можна підтримувати, активізувати, спрямовувати й тренувати, створювати умови для їх прояву, у цьому суть роботи валеолога.

У даний час людство переживає підвищення інтересів до вивчення людини як феномена, її взаємостосунків із природою, розкриття тайн психічної діяльності. ХХ1 століття буде століттям психології, створення єдиної планетарної культури і  науки про здоров’я людини.