4. соціальна ситуація у созалежній сім’ї

Для того, щоб вижити в сім’ї алкоголіків, дитина повинна відпрацювати відповідні установки й форми поведінки. Частота алкоголізму в дітей алкоголіків висока. Так, у хлопців  вона становить 86,7 \%, а у дівчат – 25\%.  Окрім того, зустрічаються психопатії, алкогольні порушення, органічні психічні розлади, відхилення в особистому розвитку й девіантна поведінка.  Частково це вплив генетичних чинників, а частково – системи виховання у сім’ї. Діти рано починають розуміти, що пияцтво – це сором, що люди сміються над ними, ставляться з презирством. Тому вони намагаються приховати, що батьки п’ють. Батьки б’ються, а дитина відчуває безвихідність. Конфлікти, насильство в сім’ї – теж таємниця. Дитина постійно переживає негативні емоції. Виникає емоційна тупість, душа стає жорстокою, не може співчувати й переживати.

Розмитість, нечіткість меж, які визначають поведінку дітей у сім’ї, незахищеність, неуважність до себе, сором – усе це створює умови для формування заниженої самооцінки, неприйняття образу «Я».

На цій основі формуються важковиховані, проблемні діти.  Вони недисципліновані, брудні, жорстокі й зухвалі.  Реакцію цих дітей на алкогольну ситуацію в сім’ї можна коротко охарактеризувати як бунт, протест проти нестерпних умов життя. Дитина може приховувати свої почуття страху й сорому під маскою хуліганської, зухвалої поведінки. Діти навмисно скоюють проступки, щоб звернути увагу батьків на себе або примирити їх. Під масками «клоуна», «любимця сім’ї» приховані  важкі почуття, біль, тривога, гнів,  сором, страх бути викритим.

Інколи такі діти видаються спокійними і непомітними.  Вони намагаються бути поступливими, допомагати, приносити в жертву свої інтереси заради інтересів інших, більш значних людей, ніж вони. Штучним способом  захисту для них є паління, наркотики, алкоголь, самогубство.

Інша категорія – «відповідальна дитина» або «герой сім’ї» — це серйозні, акуратні, підтягнуті, гарно вчаться, приховують поведінку батьків, намагаються порадувати їх. Але дуже скоро вони відчувають свою неспроможність, вони не вміють радіти, напружені, тривожні, дуже серйозні. У них складається важке особисте життя. Емоційна недоступність, скованість, комплекс неповноцінності – усе це заважає встановленню близьких, щирих стосунків у сім’ї.