Валеологія з методикою викладання - Конспект лекцій (Г. І. Мардар)

3. спокуса: алкоголь та інші токсиканти

Алкоголь загальнотоксичний, у першу чергу діє на молоді клітини, на статеві клітини. Тому в алкоголіків можуть народжуватися діти з нервово-психічними хворобами, з каліцтвами, з епілепсією, вони часто хворіють інфекційними хворобами.

Смертність в алкоголіків у 3-4 рази вища, тривалість життя різко скорочується.

Наркоманія й токсикоманія, як і алкоголізм, відрізняються трьома основними ознаками: психічною і фізичною залежністю від наркотичних  і токсичних речовин, а також звиканням до них. Це добровільне безумство.

Для гострої інтоксикації опієм характерні: вузькі зіниці, блідість і сухість шкірних покривів, зниження артеріального тиску, зменшення серцевого ритму, підвищення сухожильних рефлексів, пригнічення дихання, закрепи.  Настрій благодушний, прискорена мова, критика стосовно своєї поведінки й висказувань знижена.

Після вживанння конопель виникають розлади свідомості й поведінки (безупинний сміх, балакучість). При хронічному вживанні коноплі посилюється апатія, відхід від дійсності, бідність суджень, падіння ініціативи.

Дуже сильно реагує на токсичні речовини серцево-судинна система. Порушується ритм і частота серцевих скорочень. У цих умовах не може бути правильного формування як м'язового, так і нервового апарату серця, а це може хворобливо відгукнутися у майбутньому.

Іншою мішенню токсичних речовин в організмі підлітка є печінка. Відомо, що в ній відбувається знешкодження шкідливих речовин, що надійшли в організм, що приводить до руйнування клітин печінки. Дія отруйних речовин на печінку в підлітковому періоді ще більш руйнівна, тому що цей орган перебуває в стадії формування. Токсичне враження клітин печінки приводить також до порушення білкового й вуглеводного обміну, утворення вітамінів і ферментів.

Варто особливо підкреслити, що найбільші патологічні відхилення під дією токсичних речовин відбуваються в центральній нервовій системі підлітка. Така прицільна їхня вибірковість пов'язана з тим, що в нервових клітинах утримуються у великій кількості жирові утворення, так звані ліпіди, які легко руйнуються (розтоплюються) під дією бензину, ацетону та інших токсичних речовин.

Надходження отруйних речовин у ті або інші органи й тканини людини тим більше, чим розвинутіша їхня кровоносна мережа. Кровопостачання головного мозку в 16 разів краще, ніж кровопостачання кінцівок. От чому найбільша концентрація отруйних речовин, що надійшли до організму, накопичується в центральній нервовій системі.

Підраховано, що в результаті важкого алкогольного сп’яніння гине близько 20 тисяч нервових клітин. Так само згубно на центральну нервову систему діють токсичні речовини, у тому числі препарати побутової хімії.

Як відомо, для поліпшення якості бензину в нього додають тетраетилсвинець. Такий бензин називається етиловим і є надзвичайно сильною отрутою. Попадання в організм підлітка цього бензину небезпечне й тим, що тетраетилсвинець має виражену кумулятивну дію, тобто здатний накопичуватися й довго затримуватися в організмі.

Гостре отруєння етиловим бензином характеризується виникненням і бурхливим зростанням зорових, слухових і нюхових галюцинацій. У сильно збудженому стані іноді виникає розлад свідомості. Буває безладне скорочення м'язів усього тіла, рясний піт. Іноді потерпілий буйствує, нерідко вдається до самогубства.

Особливо чутливі до етилового бензину діти, підлітки, юнаки. Ознаки гострого отруєння в них більш виражені, перебіг хвилеподібний: періоди збудження, судорожні прояви часто змінюються  млявістю й апатією.

Зупинимося ще на одній речовині – бензолі. Він використовується в народному господарстві, застосовується винятково як розчинник лаків, фарб, мастил та  клею.  У високих концентраціях  може викликати втрату свідомості і смерть, у малих – сонливість, слабкість, тошноту, запаморочення, нудоту, блювоту, головні болі, іноді навіть втрату свідомості. Спостерігаються також судороги, кров’яний тиск знижується. Після важких отруєнь, якщо це не привело до смерті, буває тривалий розлад здоров'я. При багаторазовому використанні бензину, етилового бензину, бензолу наступає хронічне отруєння. У важких випадках за загальним нездужанням нерідко майже раптово розвиваються стійкі кровотечі зі слизової оболонки рота, ясен і носа. У подібних випадках у багатьох хворих результат буває смертельним, його причинами є вторинні інфекції: запалення окістя й кісткового мозку, некроз щелепи, важкі виразкові запалення ясен, загальний сепсис.

Надзвичайно сильними отрутами для людського організму є фосфорорганічні з'єднання, які широко використовуються у сільському господарстві й побуті як хімічні засоби боротьби зі шкідниками рослин, а також для боротьби з мухами, комарами, паразитами домашніх тварин і птахів.

При отруєнні фосфорорганічними токсичними препаратами спочатку відзначається занепокоєння, нудота, слюновиділення, блювота, біль у животі порушення зору. Потім розвиваються головний біль, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, порушення ходи, тремтіння рук, голови й інших частин тіла, дезорієнтація в просторі, судороги, набряк легень.  Смерть наступає від паралічу подиху.

Треба особливо зазначити, що в осіб, що вживають токсичні речовини, врешті-решт  наступає деградація особистоті, психічне й фізичне виснаження.

4. Здорові потреби й потреба у здоров’ї

У сьогоднішнім суспільстві можна нарахувати велику кількість хвороб, зумовлених невідповідністю реально існуючих потреб особистості її антропогенним потребам. Під антропогенними потребами розуміються потреби, що виникають із людської природи, сутності людини як біосоціального феномена. До антропогенних потреб не можуть бути віднесені потреби в тютюні, алкоголі, наркотиках. Суперечності між потребами, висунутими людиною в процесі життя, і тим, що йому необхідно й досить для життя й розвитку, найчастіше приводять до таких хвороб, як інфаркт, інсульт, гіпертензія, рак, хвороби легенів, СНІД та інші, які, за даними ВООЗ,  є причиною 70-80 \% випадків смерті в розвинених країнах. На відміну від інфекційних захворювань, де вірус, бактерія або паразит передають лише одне захворювання, одна "'екзальтована" потреба  веде до небезпечних наслідків для здоров'я в цілому.

Основною антропогенною потребою є потреба в житті. Підкреслюючи значення даної потреби для людини і його благополуччя, Л. Фейєрбах писав: "Як би не була злополучна й нещасна жива істота, поки вона ще живе й жити хоче, вона ще не остаточно, не радикально нещасна, ...навіть каліка вважає себе щасливою й вважає з повним правом, тому що, незважаючи на перенесені втрати, він усе ще радіє життю...». Тільки там і тільки те, що є межею життя, тільки там і тільки те є також і межею прагнення до щастя".

У системі потреб людини можна виділити три основні групи антропогенних потреб:

життєві (потреби "існування");

емоційні (потреби "задоволення");

раціональні (потреби "удосконалення").

Метою  задоволення життєвих потреб є виробництво й підтримка самого життя людини. Вони становлять перший щабель людського біосоціогенезу — "від небуття до буття". Над підсистемою життєвих у "піраміді потреб" розташовується група емоційних потреб, які у своїй реалізації приємні людському існуванню й утворюють наступний щабель піраміди — "від буття до задоволення". Раціональні потреби, що перебувають у вершині піраміди, є показником істинно людського у людині й утворюють ступінь — "від задоволення до досконалості".

Життєві потреби являють собою особливий стан організму людини, зумовлений порушенням внутрішньої метаболічної рівноваги гомеостазу при зміні констант внутрішнього середовища, а також порушенням біологічної урівноваженості із зовнішнім світом, відновлювання процесів людської життєдіяльності.

На соціальному рівні вони проявляються як потреби в житлі, одязі, родині. Сюди ж належать екологічні й санітарно-гігієнічні потреби. В ієрархії потреб група життєвих потреб є більшою порівняно з іншими групами. У людини, якій не вистачає їжі, світла, тепла, почуття голоду та  інші відповідні почуття домінують над іншими потребами, відсуваючи їх на задній план. Зрушення констант веде до зниження концентрації життєво важливих речовин в організмі (глюкози, солей, статевих гормонів) і суб'єктивно відчувається організмом як відсутність якоїсь складової організму, на яку спрямовується пошук. У цьому пошуку житєва потреба буде впливати на інтелект, пам'ять, сприйняття, звички, які, в остаточному підсумку, будуть перетворені в знаряддя для задоволення даної потреби. Багато інших антропогенних потреб будуть відкинуті людиною як зовсім марні й несуттєві. І так буде тривати доти, доки не буде задоволена вітальна потреба. Звичайно, таке положення буде справедливим лише в умовах екстремальної фізіологічної депривації.

Якщо розглядати лише одну вітальну потребу в їжі, можна виявити чимало зв'язків задоволення даної потреби зі здоров’ям людини. Порушення в задоволенні антропогенної потреби в їжі може стати причиною інфаркту, інсульту, гіпертензії, а також рака стравоходу, шлунка й молочної залози. Неможливість задовольнити потребу може бути пов'язана як із самою людиною — суб'єктом потреби — так і з об'єктом потреби — предметом або речовиною, на які спрямований пошук людини, що задовольняє свою потребу. При цьому важливо не тільки підібрати відповідний об'єкт, але й урахувати його стан, доступність, корисність, тобто наступні компоненти: матеріально-об'єктний, енергетичний, середовищний і інформаційний.  Неможливість задовольнити вітально-речовинну потребу у вітамінах А і С, що знаходяться в овочах і фруктах, сприяє розвитку хронічних хвороб легень і хронічного бронхіту. При відсутності в об'єктах харчової потреби в кальції, особливо в раціоні дівчаток-підлітків і жінок у постклімактеричному періоді, виникає небезпека   захворювання   остеопорозом, що   характеризується   крихкістю кісток.

Візьмемо іншу найважливішу вітальну потребу — потребу людини в активності. Неможливість задовольнити потребу організму у фізичній активності, малорухомий спосіб життя й праці може вести до  серцево-судинних захворювань, діабету, остеопорозу. Рак товстої кишки і молочної залози у жінок   зустрічається рідше, якщо вони фізично активні порівняно з  тими, в яких знижена ця активність.

Захворювання остеопорозом рідко зустрічається в людей, що постійно займаються фізичними вправами,  тому що  останні сприяють поліпшенню здоров'я.

 Ведучи  мову про антропогенні потреби, ми залишаємо за рамками проблеми, які випробовують і задовольняють щодня мільйони громадян, але які не є антропогенними, а суперечать людській природі, наносять людині шкоду. Тільки від паління у світі щорічно вмирає від 2,5 до 3 млн. людей або 1 людина кожні 10 секунд.

Серцево-судинні захворювання щорічно заберають до 12 млн. життів у світі, і їхніми жертвами, як свідчить практика, найчастіше стають люди у працездатному віці. ВООЗ вважає, що оптимізація потреб і приведення у відповідність із людською природою  дозволить скоротити смертність від цих хвороб удвічі. У США витрати на лікування серцево-судинних захворювань ще в 1988 році становили 88 млн. доларів. Наша держава й сьогодні не в змозі дати медицині такі кошти.

Емоційні потреби являють собою певний стан психіки, викликаний незадоволеним почуттєвим відношенням до передметів і явищ навколишнього світу. У реальному житті емоції є біологічно доцільними для існування людини з погляду пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища. Основу емоційних потреб становлять емоційні стани людини, що проявляються як переживання й почуття.

Вивчення психогенних неврозів і їхніх конфліктів дозволяють зробити висновок, що здоров'я істотно зумовлене системою потреб людини. До кінця зрозуміти проблему здоров'я людини, ігноруючи зв'язок його з потребами, неможливо. Тому що поки людина жива, вона є носієм потреб.

Емоційні потреби зв'язують потреби вітальні, тобто фізіологічні зміни внутрішніх органів, включаючи зміни хімічного складу крові, частоту подиху й пульсу, тонус артерій і артеріального тиску, діяльність потових залоз, травного апарату (це не набір розрізнених ознак, а пов’язані між собою реакції організму), і діяльність, виражену в певних поведінкових реакціях.

Раціональні потреби контролюються й зберігаються зусиллям волі. Вони спрямовуються на досягнення свідомо визначеної (або людиною, або суспільством) мети. До раціональних потреб можна віднести трудові, естетичні, пізнавальні, інтелектуальні, правові, організаційно-управлінські потреби, потреби в самовдосконаленні, самоактуалізації та ін.

На перший погляд, дана група потреб істотно не впливає на здоров'я людини. Але це лише перша й поверхнева оцінка. Можна навести безліч прикладів, коли зміцнення здоров'я стає вольовою потребою людини. Це й щоденні ранкові фізичні заняття, і загартовування, і різні дієти.

Потреба людини в здоров'ї на раціональному рівні проявляється й через таку характеристику, як самооцінка здоров'я.   На   важливість    цього  фактора вказували 

Е. Палмор і С. Лукарт. Палмор вивчав протягом 25 років зміни потреб людей із віком, дійшов висновку, що суб'єктивне поняття про здоров'я відіграє в довголітті більшу роль, ніж об'єктивні показники.

Самооцінка людей про своє здоров'я, часом, важливіше за саме здоров’я. Соціологічні дані дозволяють говорити, що самооцінка здоров’я в більшості людей асоціюється із задоволеністю життям, із задоволенням кожною людиною своїх антропогенних потреб. Багато вчених уважають найважливішою потребою людини — потребу в самоактуалізації. А. Маслоу ставить цю потребу на вершину  "піраміди потреб". Ця потреба охоплює численні верстви населення: від спортивних арен і залів, де йде суперечка, хто ж "розумніший, сильніший", до наукових конференцзалів, де дискусія вчених може встановити, хто ж "точніший, розумніший, досвідченіший, мудріший".