Тема 2.  метафізика як “перша” філософія та формування онтології: історико-філософський погляд

Картина світу в архаїчному світогляді як зародок онтологічних уявлень. Опозиція “хаос – порядок” як їх конституюючий принцип.

Поняття “дао” та “де” у філософії Лао-Цзи. Ніщо як “позитивний” концепт.

Становлення поняття буття у елеатів. Парменід про суще як таке. Пошуки точок збігу мислення і буття: “число” Піфагора, “логос” Геракліта, “атоми” Демокріта. Постановка питання в античній філософії про новий вимір універсуму, який не зводиться до конкретно існуючих речей. Вчення Платона про ідеї як синтез онтологічних проблем античності.

Поєднання онтологічних і теологічних проблем в середньовічній філософії. Схоластична онтологія про рівні буття (субстанційний і акцидентальний, актуальний і потенціальний) та її категоріальний апарат.

Особливості онтології в раціоналізмі та емпіризмі філософії Нового часу. Кант та його “Критика чистого розуму”. Принцип тотожності мислення та буття (Шеллінг, Гегель).

Походження і першопочатковий зміст терміна “метафізика”. Розвиток докантівської метафізики: досократики, Сократ, Платон, Арістотель. Метафізика як теологія: Ф. Аквінський. Пантеїзм Дж. Бруно та онтологія М. Кузанського. Раціоналізм та метафізика Нового часу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза.

            Проблеми метафізики в класичній німецькій філософії. І. Кант про метафізику як природну і необхідну схильність людини. Основні риси побудови його програми нової метафізики: метафізика як ядро будь-якої філософії.

            Гегель і проблема метафізики. Неоднозначність терміна “метафізика” в філософії 19 ст.: наголос не на предмет, а на метод. Логіка як метафізика. Ключ до метафізики – не філософія природи, а онтологія.

            Проблема метафізики в сучасній філософії: Ж.-П. Сартр, М. Гайдегер.