Тема 6. Єдине, істинне і благо

Поняття трансцендентного і трансцендентального. Історія проблеми. Буття як єдність. Єдність “Я” в множині своїх актів. “Внутрішня єдність” як тотожність сутнього із самим собою. “Зовнішня єдність” як відмінність сутнього з усім іншим. Сутнісна єдність як цілісність сутнього. Сутнісна єдність як “тотожність цілого із самим собою” завдяки буттю сутнього. Індивідуальна єдність або одиничне та його унікальність.

Індивідуалізація і персоналізація. Питання все-єдності – основне питання історії мислення. Строгий монізм: Парменід, Плотін, Бруно, Гегель і ін. Єдність і множинність буття: єдність в множині передбачає єдність до множини. Єдність як трансцендентне поняття. Пізнання як запит і знання.

Буття як істина. Істина як благо. Логічна та адекватна істина. Консенсус і когеренція. Оптична істина як потенція логічної істини. Проблемно-історичне поле про онтичну істину.  Онтологічна і нескінченна істина. Абсолютна єдність буття і знання як онтологічна істина.

Від знання до воління. Основний акт воління як утвердження іншого ради нього самого; любов. Інша людина як безумовна і унікальна цінність.

Теорія і практика: історичний екскурс про примат знання чи воління, інтелектуалізм чи волюнтаризм. Природа блага. Можливе і виконане благо. Благо і істина. Зміст буття і позитивне визначення буття сутнього.

Проблема цінностей. Раціональне (Спіноза, Гегель) та ірраціональне розуміння цінностей. Дуальність буття і цінностей (раціоналізм буття і сенсуалізм цінностей). Сутнє як благо і устремління до цінності. Онтологічне благо як єдність буття і знання. Обумовлений (конечний) і абсолютний способи буття онтологічного блага. Нескінченне благо. Тотожність абсолютного буття з абсолютним волінням і любов’ю. Аналогія блага. Оптимізм, песимізм, нігілізм, дуалізм щодо проблеми зла. Фізичне і моральне зло. Свобода і зло. Єдність трансценденталій. Єдність істини і блага. Проблема краси.