6.2. Індивідуальна виховна робота  з особовим складом підрозділу

Серед багатьох форм та методів виховання військовослужбовців важливе місце належить індивідуальній виховній роботі. В діяльності командирів (начальників) її організації та проведенню необхідно надавати важливе значення, враховуючи її дієвість у вихованні та неможливість охопити масовими формами виховної роботи весь особовий склад.

Під індивідуально-виховною роботою потрібно розуміти комплекс індивідуальних, аналітичних і виховних заходів стосовно конкретної особистості з урахуванням вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей. Вона проводиться з метою всебічного розвитку та підготовки військовослужбовця до виконання навчально-бойових завдань.

У процесі організації та проведення індивідуально-виховної роботи вирішуються такі завдання:

глибоке та всебічне вивчення життєвого досвіду, ін­дивідуальних і психофізіологічних особливостей військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;

визначення та оцінка результатів службової діяльнос­ті військовослужбовця;

підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління під­леглими;

визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і цілеспрямованим виховним впливом усіх офіцерів, прапорщиків, сержантів та солдатів;

формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик військовослуж-бовців, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, устано-вок на досягнення конкретних її результатів, поперед-ження на основі знання індивідуальних особливостей вій-ськовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни;

найбільш доцільним є військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає його можливостям та здібностям. Надання допомоги під час адаптації військовослужбовців до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психо­логічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань;

правильна організація виховного впливу військового колективу на особистість кожного військовослужбовця.

Для забезпечення високої дієвості індивідуально-виховної роботи командир і його заступник з гуманітарних питань повинні створити систему її організації – продуману послідовність пов’язаних між собою заходів. Під час цього необхідно керуватися такими правилами, які потрібно розглядати як принципи організації індивідуально-виховної роботи:

1 Охоплення індивідуальним виховним впливом усіх без винятку військовослужбовців незалежно від посади, поведінки, досягнень та ставлення до службових обов’язків.

2 Організація індивідуально-виховної роботи згідно з вимогами статутів: начальник вчить та виховує своїх підлеглих.

3 В організації індивідуально-виховної роботи необхідно враховувати:

стан справ у підрозділі, рівень згуртованості, наяв­ність, склад і направленість мікрогруп;

умови розташування підрозділу, частини, специфіку населених пунктів, склад і особливості місцевого населення;

особливості військовослужбовців різних періодів служби;

стан військової дисципліни та внутрішнього порядку, специфіку та частоту порушень.

4 Уміння бачити в діяльності людини, у виконанні ею свого військового обов’язку особистість. Розвиток, виховання та перевиховання здійснюються шляхом організації відповідної діяльності воїна. Ратна праця та навчання, якщо вони добре організовані, поєднуються з активною виховною роботою, організованим дозвіллям, мають велику виховну силу.

5 Систематичність, цілеспрямованість індивідуальної виховної роботи.

Для того щоб створити в частині (підрозділі) систему індивідуального виховання військовослужбовців, необхідно:

а) визначити, хто з ким індивідуально працює, періодичність та форми цієї роботи. Практика роботи показує, що кожна посадова особа повинна працювати з певною категорією військовослужбовців, наприклад:

командир дивізіону (батареї) з метою підвищення ефективності індивідуальної виховної роботи повинен знати ділові та психологічні якості офіцерів, прапорщиків, сержантів підрозділу, а командир батареї – військове звання, прізвище, термін служби, посаду, фах та сімейний стан кожного військовослужбовця. Крім того, командир підрозділу індивідуально працює з офіцерами, прапорщиками, працівниками Збройних Cил України, сержантами підрозділу, з недисциплінованими військовослужбовцями та "групою ризику";

командир взводу індивідуально працює з особовим складом взводу і повинен досконально знати ділові та мора­льні якості, а також ім’я, прізвище і рік народження, рід за­нять до військової служби, сімейний стан, досягнення та не­доліки кожного військовослужбовця в бойовій та гуманітар­ній підготовці.

До головних форм індивідуально-виховної роботи можна віднести:

 метод спостереження;

 метод вивчення документів;

 метод діагностичної бесіди;

 метод узагальнення незалежних характеристик;

діагностичний експеримент;

б) забезпечити систематичність навчання офіцерів, прапорщиків та сержантів з організації та проведення індивідуальної роботи з військовослужбовцями. У практичному вихованні особового складу використовують такі форми роботи: командирську та гуманітарну підготовку, семінари, збори, дні молодого офіцера, інше. В умовах підрозділу головною формою є індивідуальне навчання кожного військовослужбовця;

в) організувати оперативну та продуману службову інформацію. Кожний офіцер, прапорщик і сержант повинен чітко знати, про що, кого і з якою періодичністю він інформує. Мета інформації – вивчення настроїв, думок військовослужбовців і колективу в цілому, а також виховної діяльності в підрозділі. На основі цього командир і заступник з виховної роботи аналізують стан виховної роботи, вживають заходів з попередження негативних явищ, вносять корективи в систему виховання;

г) постійно узагальнювати та поширювати досвід індивідуальної виховної роботи в підрозділі. Узагальнення та поширення досвіду є, з одного боку, одним із напрямів навчання, а з іншого – формою інформації про хід і ефективність виховної роботи в підрозділі;

д) забезпечити постійний контроль за ходом та результатами індивідуальної роботи, надання допомоги вихователям.

Основні обов’язки командирів усіх ступенів щодо про­ведення індивідуально-виховної роботи визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Cил України.

Відповідно до вимог цього статуту командир батареї (роти) зобов’язаний:

з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про вихо­вання рядових, сержантів і згуртування військового колективу;

знати військове звання, прізвище, строк служби, по­саду чи спеціальність, родинний стан, ділові якості та морально-психологічний стан кожного військовослужбовця роти (батареї), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу;

виховувати особовий склад на усвідомленні кожним військовослужбовцем свого військового обов’язку та вірності Військовій присязі;

піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їхніх потреб.

Заступник командира батареї (роти) з гуманітарних питань зобов’язаний:

забезпечувати соціально-психологічну адаптацію вій­ськовослужбовців до умов служби з урахуванням їх спеціаль­ності та індивідуально-психологічних особливостей;

знати кожного військовослужбовця, його ділові, професійні якості, морально-психологічний стан, запити, настрої, сімейний стан і відповідно до цього вести виховну роботу;

проводити заняття з сержантами з основ педагогіки та психології, навчати їх методів і форм індивідуальної роботи з підлеглими;

здійснювати морально-психологічну підтримку вій­ськовослужбовців та їх підготовку до екстремальних умов під час бойових дій, формувати у них стійкість до психологіч­ного і морального впливу противника;

проводити виховну роботу з особовим складом бата­реї (роти), призначеним до варти (бойового чергування);

дбати про створення соціальних і психологічних пе­редумов гармонійного розвитку особистості кожного війсь­ковослужбовця;

піклуватися про поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і правовий захист, знати потреби і запити військовослужбовців, уживати заходів щодо задоволення скарг і заяв, підтримувати зв’язок із сім’ями особового складу батареї (роти).

Командир взводу зобов’язаний:

з повагою ставитися до підлеглих, дбати про вихо­вання рядових та сержантів і згуртування військового колективу;

знати військове звання, прізвище, ім’я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові якості та морально-психологічний стан, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу;

виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби;

неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі;

піклуватися про підлеглих, знати їхні потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їхніх прохань, дбати про їхнє здоров’я, вживати заходів щодо його зміцнення;

своєчасно доповідати командирові роти про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на рядових, сержантів взводу.

Таким чином, індивідуальна виховна робота є одним із головних напрямів діяльності командирів та заступників з гуманітарних питань. Її дієвість та ефективність обумовлюються вмілим, науково обґрунтованим підходом, створенням і функціонуванням продуманої системи індивідуально-виховної роботи. Вона складається з двох взаємозв’язаних психолого-педагогічних процесів: вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовців та організації їх вихован­ня. Постійне цілеспрямоване вивчення особистих якостей є вирішальною передумовою успіху індивідуальної роботи.

Командир та його заступник з гуманітарних питань зможуть якісно організовувати та проводити індивідуальну виховну роботу тільки тоді, коли будуть постійно працювати над підвищенням своєї професійної та фахової майстерності, наполегливо оволодівати методами виховання, знаннями у сфері військової психології та педагогіки.