4.2 соціально-психологічна структура особистості  військовослужбовця і військового колективу

Військова психологія займається вивченням особистості військовослужбовця з урахуванням його суспільного стану. Як особистість військовослужбовець – повноправний громадянин нашої держави, який виконує передбачений Конституцією України обов’язок щодо захисту Вітчизни. Йому притаманні висока політична свідомість, моральна зрілість, психологічна готовність та майстерність щодо виконання навчальних, службових та бойових завдань.

Особистість воїна – її зміст і структура – не є чимось постійним. Навпаки, вона динамічна, тому що формується в процесі військової діяльності, навчання, виховання і самовиховання. Юнак, який приходить у підрозділ чи вступає до військового закладу, уже є особистістю. Але в нього попереду ще великий шлях розвитку, щоб набути і закріпити ті моральні і бойові якості, які визначають сутність особистості воїна – озброєного захисника Вітчизни. Формування цих якостей, їх зміст залежить від міцності зв’язків воїна з тим колективом, в якому він проходить службу. Активною формою зв’язку особистості і суспільства є колектив, військова діяльність. Велику роль у забезпеченні єдності, особистості і суспільства відіграють цілеспрямовані військові навчання і виховання, що передають особистості високі суспільні ідейні цінності: ідеологію, мораль, науку, культуру.

Військова служба в лавах Збройних Cил України – це різновид суспільно-корисної діяльності більшості молодих людей.

Військова служба впливає на особистість воїна  такою мірою, якою він сумлінно і старанно виконує все, що йому доручають. Розвиток особистості відбувається і в повсякденній діяльності під впливом людей, зброї і бойової техніки. Загальні обставини активного життя – навчання, чергування, вирішення складних неперед-бачених завдань. Воїн спілкується з іншими військово-службовцями, обмінюється з ними знаннями, думками, досвідом, узгоджує свої дії, співпрацює з колективом. 

Подібна робота інтелектуального напрямку позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, збагачує емоційну сферу, особливо соціальну, морально-політичні відчуття, зміцнює волю. Оволодіваючи зброєю та бойовою технікою, воїн удосконалює свої технічні знання та практичні навички. До нього на службі став-ляться складні військово-спеціальні та морально-політичні вимоги, під час виконання, яких він розвиває суспільну свідомість, дисциплінованість, культуру поведінки, підвищує спеціальні знання та практичні навички.

Напруженість, відповідальність і велика значущість військової служби – впливові виховні фактори, які формують особистість воїна. Суспільна значущість військової діяльності, її складний зміст обумовлюють розвиток у нього  високих рис захисника Вітчизни.

Розвиток особистості молодого воїна – це мужність 18-20-річного юнака. Сучасні психологічні висновки стверджують про те, що в цьому віці розвиток не тільки не завершується, але й за багатьма напрямками активізується. Цей процес неможливо уявити як кількісне накопичення позитивних змін в поведінці. Він характеризується відомою суперечністю.

На початковому етапі служби відбувається адаптація особистості до нових умов життя та діяльності. Багато людей зі зміною життєвих обставин відчувають обумовлений стрес. Напрацьовані раніше психофізіологічні механізми згладжування із зовнішніми умовами тепер перестають забезпечувати необхідний баланс. Збільшується кількість завдань, які для свого вирішення потребують інтенсивного мислення, оскільки надбані раніше навички в нових умовах виявляються не завжди придатними.

Новизна обстановки  завжди викликає у молодих військовослужбовців відчуття невпевненості і навіть хвилювання. Через деякий час, у міру того, як формуються для даної обстановки способи поведінки, стан внутрішнього дискомфорту слабшає, що свідчить про завершення процесу адаптації в умовах військової служби. В ході цього відбуваються звичайні зворотні зміни в системі навичок повсякденної поведінки, на рівні функціонування особистості та основних життєвих функцій організму. Людина повинна звикати до розпорядку дня, підвищеного режиму навантажень, до нових форм спілкування і взаємодії з людьми, до форми одягу, умов побуту та відпочинку, а також нерідко, і до нових кліматичних, природних умов. Усе це несе велике навантаження для організму та психіки молодих воїнів. Суттєво змінити весь склад життя і діяльності – завдання, з якими окремі військовослужбовці справляються важко.

Робота з молодими воїнами в процесі адаптації їх до служби має свої особливості. Необхідні уміле керівництво цим процесом, індивідуальна та групова допомога, створення таких умов для життя і служби, які б не травмували тих воїнів, для яких переміна в обстановці виявилася надто хворобливою.

Із завершенням процесу адаптації молодого воїна починається активне оволодіння більш високими ступенями військової справи, свідоме становлення спеціаліста. Це виражається в розвитку специфічних якостей особистості, які обумовлені особливим характером військової діяльності, її визначенням, традиціями, особливостями зброї та бойової техніки. Ця сторона особистості молодого воїна розвинута найбільш слабо, оскільки в його попередньому житті не було, звичайно, достатнього військового досвіду. Розвиток особистості в цьому напрямку відбувається під впливом ідейно-політичного та військового виховання.

Позитивні переміни впливають на всі структурні елементи  особистості: спрямованість, характер, здібності та темперамент. Розвивається розуміння військового обов’язку, підсилюються  почуття любові до Батьківщини.

Спрямованість особистості воїна збагачується і такими рисами, як любов до зброї та військової техніки, свідома відповідальність за збереження й уміле використання матеріальних цінностей. В особового складу розвивається позитивне ставлення до багатьох інших сторін військової служби, до чіткого ритму життя, форми одягу, спільної самовідданої ратної праці. У багатьох все це переростає в дійсну військово-професійну спрямованість особистості, і вони приймають рішення пов’язати своє життя з військовою службою.

Одночасно з розвитком спрямованості особистості відбувається гартування характеру, особливо таких рис, як сміливість, наполегливість, мужність, дисциплінованість, бойова активність, воля до боротьби та перемоги, колективізм та військове товариство. В підрозділі, частині швидко, іноді несподівано для воїнів розкриваються нові сторінки їх здібностей, і вони стають відмінними військо-вими спеціалістами, швидко оволодівають технічними навичками, розвивають військово-спеціальне мислення, інтуїцію, спостережливість та інші необхідні якості.

Визначні зміни відбуваються й у сфері темпераменту: стають більш яскравими та виразними позитивні тенденції, згладжуються  негативні. Як правило, воїни набувають врівноваженості та стриманості, впевнено почувають себе в нових обставинах.

В армійських та флотських умовах воїни отримують усебічний загальний розвиток. Вони розвивають свій зага-льнополітичний та культурний кругозір, беруть участь у суспільній роботі, оволодівають новими корисними для життя знаннями, навичками, стають більш сильними у фі-зичному відношенні. Для багатьох воїнів служба в армії і на флоті є прекрасною школою оволодіння державною мовою, ознайомлення з національно-культурними цінностями.

Зрозуміло, що всі ці та інші позитивні зрушення в особистості воїна відбуваються не самопливом, не стихійно, а при ефективній напруженій бойовій та гуманітарній  підготовці, вмілому проведенні виховної роботи, чіткій організації всієї служби.

Великий вплив на формування і розвиток особистості воїна має виховна робота, науково обумовлена система ідеологічної, політико-виховної та організаційної діяльності офіцерів з виховання особового складу, мобілізації його на успішне виконання навчальних і бойових завдань, на підтримання високої бойової готовності підрозділів, частин, кораблів, що гарантує своєчасний захист держави.

Кращі риси воїнів розвиваються та закріплюються на заняттях з бойової підготовки. В ході виховної роботи у воїнів формуються високі моральні та бойові якості, необхідні для успішного виконання військового обов’язку.

Бойова підготовка є навчальною діяльністю, яка поєднує в собі засвоєння воїном визначених загальних положень і практичного застосування їх у конкретних діях. В цьому закладені великі можливості виховного впливу всіх видів бойової підготовки особового складу.