4.1 поняття особистості у психології

Особистість за своєю суттю і походженням та її значущістю, оцінюється критеріями суспільних інтересів. В той же час особистість – це складний комплекс інди-відуальних своєрідних психічних процесів, властивостей і переважного настрою. Вона має свої зміст і структуру.

Під змістом поняття особистості розуміють духовний світ людини, його індивідуальну свідомість, що є своєрідним відображенням суспільного, соціального та природного середовища. Елементами змісту поняття особистості є уявлення, знання, поняття, погляди і переконання.

Зміст поняття особистості тісно пов’язаний з її структурою. Структуру утворюють упорядкована сукупність основних психічних якостей: направленість особистості, характеру, здібностей і темпераменту. Ці якості, притаманні всім людям, наділені завжди конкретним змістом.

Індивідуальна свідомість та зміст особистості, будучи одним цілим, усі елементи якого за правильного розвитку людини взаємозв’язані і представляють собою не суперечну в логічному відношенні будову, яка, у свою чергу, може бути розподілена на ряд сфер. Центральну частину духовного світу військовослужбовця складає світогляд. Це система суспільно – політичних знань та переконань, свідомість патріотизму та інтернаціоналізму, військового обов’язку. Важливе місце в змісті поняття особистості припадає на моральну та правову свідомість. Засвоєння військовослужбовцем норм моралі, поваги до законів держави, готовність неухильно виконувати та боротися за їх виконання – все це відіграє роль регулятора соціальної поведінки, що стоїть на сторожі дотримання державних інтересів. До змісту поняття особистості належить також визначений обсяг знань, спеціальних навичок та майстерності, що є складовими компонентами військової майстерності.

Звичайно, індивідуальна свідомість складається не тільки з цих стійких компонентів. У свідомості воїна можуть з’явитися і менш стійкі короткочасні погляди, роздуми, які супроводжуються при відпрацюванні більш стійких духовних утворень або підлягають логічним та моральним помилкам, випадковим обставинам.

За ступенями об’єктивності, науковості, систематизації та упорядкованості в змісті поняття особистості, в індивідуальній свідомості воїна можливо виділити два напрями. Перший – ідеологічний та теоретично усвідомлений змістом – являє собою власну свідомість особистості, другий – динамічний, нестійкий, деякою мірою стихійний та суперечливий, – створює емпіричний досвід особистості, в першу чергу, безпосередньо відображає дійсність. І свідомість воїна, і його поточний емпіричний досвід мають психологічний механізм свого створення, існування, розвитку та керуючого впливу на поведінку. В цьому живому динамічному процесі функціонування особистості важливу роль відіграють її основні  властивості.

Центральною властивістю особистості є спрямованість, тобто сукупність найбільш стійких життєвих і військово-спеціальних цілей, ставлення до суттєвих сторін служби й інших соціальних цінностей, а також провідних мотивів діяльності та поведінки. Ядром спрямованості воїна є його ідейні переконання і моральні принципи, світоглядні погляди на основні військово-політичні і соціальні проблеми. Спрямованість особистості є узагальненою характеристикою воїна з точки зору того, до чого він прагне, що він цінить у світі і як при цьому сприймає зовнішній вплив. Знання змісту та структури спрямованості воїна дає уявлення про переважну орієнтацію його думок та прагнень, дозволяє правильно оцінити і, що дуже важливо, прогнозувати його вчинки та їх мотиви.

Визначити спрямованість особистості – це встановити:

а) рівень ідейно-політичного та морального розвитку воїна, зміст, міцність його переконань, їх активність і ступінь впливу на повсякденну поведінку;

б) мету та мотиви, особистісні рішення, пов’язані з вимогами підвищення бойової майстерності, зміцнення дисципліни, підтримання постійної бойової готовності, а також ставлення до інших конкретних завдань військової діяльності;

в) інші стійкі важливі цілі, їх зміст та послідовність дій, спрямованих на їх реалізацію;

г) зміст переважаючих індивідуальних потреб, пізнавальних та естетичних інтересів, духовних запитів.

На основі цих даних можна говорити про спрямова-ність особистості в цілому, а також про її аспекти, такі як:

визначеність, тобто виявлення основних напрямів особистості, наявність перспективних життєвих цілей і відповідних мотивів;

відповідність особистих цілей та мотивів інтересам нашого суспільства та завданням підвищення боєздатності Батьківщини;

індивідуальна структура спрямованості, взаємовідношення цілей і прагнення різного змісту, ступінь їх погодження.

Безпосередньо до спрямованості особистості примикає характер, під яким розуміють здібність воїна діяти у відповідності до своїх поглядів. Він є сукупністю рис, в яких закріпляються ставлення воїна до типових умов і вимог служби, а також відповідних способів реагування. Характер базується на ідейності, моралі та культурі особистості, що проявляються в основних професійних навичках та якостях, які сформовані в умовах військової служби і потрібних для неї. Особливо чітко вимальовується характер в складних обставинах, коли ставляться підвищені вимоги, коли воїн повинен проявляти такі якості, як сміливість, самовідданість, мужність, стійкість, свідоме ставлення до військової служби, взаємодопомоги та інше.

Оцінюючи характер особистості, звертають увагу на ставлення воїна до служби, своїх товаришів та колективу, підрозділу до різного роду матеріальних та духовних цінностей, а також до самого себе. Любов до праці, дисципліна, акуратність і пунктуальність та ряд інших професійно важливих рис характеризують воїна як спеціаліста. Сміливість, пильність у бойовій обстановці складають основу військового характеру. Колективізм, бажання добра, готовність до взаємодопомоги або, навпаки, індивідуалізм, ворожнеча, замкненість – усе це риси характеру воїна як члена колективу, його безпосередні соціальні якості.

Велике значення мають риси характеру, які закріпляють відношення людини до безпосередньо-матеріальних цінностей, перш за все, до зброї та бойової техніки, громадського та військового майна, а також до цінностей духовного порядку – державних законів, норм моралі, науки, мистецтва, культури. Важлива сфера характеру – ставлення воїна до самого себе: його самооцінка, скромність, гордість, відчуття честі та особистого достоїнства, акуратність в одязі, турбота про зовнішній вигляд та інші якості.

Наступною властивістю особистості є навички, тобто сприятливі можливості швидкого оволодіння тією чи іншою спеціальністю. Наявність відповідних схильностей у сфері військової справи сприяють надбанню в короткий термін необхідних для служби знань, навичок та інших елементів бойової майстерності. Кожна людина володіє відповідними навичками. Завдання стоїть так, щоб своєчасно і правильно їх розпізнати, виявити їх предметну специфіку, рівень розвитку і створити умови для реалізації потенційних можливостей особистості у військовому колективі.

Командиру, офіцеру – вихователю необхідно знати можливості своїх підлеглих. Призначення воїнів на відповідну посаду і надання пропозицій щодо призначення на більш відповідальну посаду, пошук індивідуального підходу в навчанні і вихованні кожного військовослужбовця, підбір і переміщення сержантів, старшин, формування активу підрозділу, комплектування груп, призначених для виконання конкретних завдань, – усе це питання, правильне вирішення яких передбачає врахування навичок людей. Зрозуміло, що справа не обмежується використанням даних  про навички людей. Необхідно спиратися, перш за все, на розуміння особливостей спрямованості особистості, рис характеру, тобто на морально-політичні та бойові якості.

У процесі вивчення навичок людей визначають такі показники, як рівень та можливий темп розвитку мислення та пам’яті, спостережливості та уяви, здатність органів зору, слуху. Пристосованість психофізичної організації індивіда до визначення тонких, ювелірної точності рухів (наприклад, бойова робота сапера, навідника гармати). Військова служба вимагає від воїнів багатьох специфічних здібностей як у військово-технічній і тактичній сферах, так і в суспільній роботі. Велику цінність мають навички до організаторської діяльності, до керівництва особовим складом, до навчання та виховання. Виявлення цих навичок, вміння знаходити людей, які володіють ними, – важлива умова правильної організації навчально-виховного процесу і військової служби загалом.

Оцінка навичок підлеглих – не одноразова діяльність командира та офіцера-вихователя. Систематич-ний контроль, спостережливість за тим, як розвиваються навички людей у процесі надбання військової майстер-ності, які із них і за яких умов не реалізуються повною мірою, – один із напрямів роботи вивчення підлеглих. Найкращими передумовами успішного розкриття навичок людини є призначення її на таку посаду, де сам характер роботи, обов’язки, які вона виконує, максимально відповідають її індивідуальним особливостям.

Суттєву сторону особистості воїна складає його темперамент – властивість, яка характеризує особливості проходження психічних процесів, діяльність і поведінку в цілому: рухливість, урівноваженість, активність, ступінь емоційності, імпульсивності. Темперамент доповнює облік особистість динамічними показниками і є ваговим фактором у загальній схемі поведінки. Він тісно пов’язаний, як з характером воїна, так і з його навичками.

За основними показниками динаміки нервово-психічних процесів (рухливість, імпульсивність, зрівноваженість) розрізняють чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний, меланхолічний.

Сангвінічний темперамент проявляється в гармонічному відношенні збудженості і рухливості психіч-них процесів, їх сили і рівноваги. Воїн сангвінічного тем-праменту є енергійним та активним, особливо в умовах, коли він ясно розуміє мету і завдання, що стоять перед ним.

Холеричний темперамент відповідає специфічній збудливості, різкості в діях, здібності до максимального напруження сил і в той же час недостатньо терплячий, якщо обстановка вимагає багато зусилля.

Покажчики флегматичного темпераменту в основному зворотні показникам холеричного: невисока збудливість, інертність, схильність до сталих дій та умов життя, здатність до великих навантажень протягом значного часу.

Меланхолічний темперамент характеризується підвищеною вразливістю, яка може знайти застосування в ряді складних видів військової діяльності, пов’язана з отриманням та переробкою складних сигналів, потребує пильності та здібностей (радист, оператор, спостерігач).

Такі основні психологічні характери особистості воїна, що відіграють важливу роль в його поведінці та діяльності. Вивчити духовний світ своїх підлеглих – це встановити особливості спрямованості, характеру, здіб-ностей і темпераменту кожного з них, визначити проявле-ння їх у поведінці, а також бути спроможним прогнозувати майбутню поведінку, в тому числі і в умовах бойових дій.

Пізнання конкретної особистості в багатьох випадках полегшується, якщо брати до уваги приналежність її до визначеної соціальної групи, нації, професії, а також її відношення до відповідної освітньої чи іншої категорії.

Оскільки, члени однієї і тієї самої соціальної групи мають ряд схожих духовних якостей, які сформувалися у них в загальних умовах життя, діяльності і виховання, то знання психології класу, національно-психологічних, професійних і культурно-побутових особливостей багато дає офіцеру для розуміння підлеглих. В той же час було б помилково переносити всі риси класу, нації, трудового колективу на конкретну особистість.

Ураховуючи ці обставини, роботу з вивчення особового складу доцільно проводити за такою схемою:

визначити ступінь розвитку загальних рис, притаманних воїнам як представникам держави;

визначити особливості внутрішнього світу, обумовлені віком;

визначити особливості, пов’язані з досвідом військової служби;

оцінити індивідуально-психологічні характеристики.

Важливі особливості особового складу обумовлені віком: юнакам 18-20 років притаманні ентузіазм, самостій-ність, бажання розібратися в складних питаннях світогляд-ду та моралі, підвищення потреби в спілкуванні та дружбі.

Численні якості цього віку мають велику соціальну цінність. Юнацькому віку притаманні і деякі труднощі становлення і розвитку. Нерідко проявляються катюго-ричність та незрілість думок та оцінок, перевага емоційних форм поведінки, групова замкнутість, неуміння викорис-тати раніше отримані знання, відсутність самокритичності.

Таким чином, знання психології соціальних груп і категорій особового складу дозволяє командиру підрозділу більш цілеспрямовано вивчати індивідуально-психологічні якості своїх підлеглих, їх бойові і моральні якості. Ефективність цієї роботи багато в чому залежить від наявності відповідної теоретичної бази, умілого володіння основами воєнної психології, необхідними для розроблення програм вивчення особистості воїна.