Методика виховної роботи у військових підрозділах - Методичка (Петренко В.М.)

2.3 обороноздатність як важливий елемент  воєнної безпеки

 

Незаперечним є те, що воєнна безпека держави великою мірою залежить від її військової могутності. Віддаючи пріоритет невоєнним засобам досягнення воєнної безпеки, потрібно вважати організацію оборони України також важливим чинником стримування воєнної агресії, спроможним, у разі необхідності, зіграти вирішальну роль у її відбитті.

Поняття „стримування” має глибокі історичні корені. З давніх часів вважається цілком логічним і виправданим прагнення тієї або іншої держави утримування ймовірного противника від нападу шляхом створення такого військового потенціалу, який робив би цей напад надто дорогим у порівнянні з передбачуваними вигодами.

Поява ядерної зброї привела до якісної зміни концепції стримування. Саме ядерне стримування на довгі роки стало її ключовим елементом і головним об’єктом наукових досліджень у військово-політичній сфері.

Однак із середини 70-х років минулого століття почали фактично обговорюватися інші підходи до проблеми воєнної безпеки, які, відкидаючи тією або іншою мірою стратегію ядерного стримування, висунули на перший план оборону за допомогою високоефективних звичайних озброєнь, що не створюють загроз іншим державам завдяки своїй суто оборонній спрямованості й неможливості їх використання у наступальних діях. Так, наприклад, запропоновано вважати найбільш сприятливою для міжнародної воєнної безпеки таку ситуацію, коли суто оборонні можливості держав перевищують наступальні можливості потенційних противників.

Подібні погляди також не є досить обґрунтованими. Так і ефективні засоби оборони не зменшують можливості створення нових, більш ефективних наступальних озброєнь.

Отже, традиційна концепція стримування, яка базується на так званому балансі сил (або на воєнно-стратегічному паритеті), поки що не має достатньо обґрунтованої альтернативи. Тому потрібно вважати, що військова могутність України ще тривалий час буде важливим засобом захисту її життєво важливих інтересів та необхідним атрибутом її державності. В той же час вона має максимально відповідати всьому комплексу зовнішніх і внутрішніх умов, а також бути добре пристосованою для швидких змін воєнно-політичної обстановки.

Україна прагне до встановлення та розвитку взаємовідносин з іншими державами у напрямку рівноправної активної участі в діяльності міжнародної спільноти, включаючи військові аспекти. Таким чином, військова могутність, найважливішим елементом якої є Збройні Cили, необхідна Україні, перш за все, як засіб забезпечення всебічної участі у процесах європейського та світового розвитку, підтримання основних напрямів зовнішньополітичної діяльності.

У кількісному відношенні Збройні Cили України повинні бути на рівні, необхідному для захисту життєво важливих інтересів країни відповідно до її геополітичного положення, економічних можливостей, принципу оборонної достатності і відсутності політичних, економічних та інших мотивів для розв’язування з боку України воєнних конфліктів із суміжними та іншими державами. Цим пояснюється проведення заходів стосовно реформування Збройних Cил України, що проводяться нині.

Оцінюючи характер і масштаб можливої війни проти України, можна зробити висновок, що Збройні Cили України повинні забезпечити безумовне відбиття воєнної агресії локального та регіонального рівнів (або за класифікацією НАТО, середньої інтенсивності). В той же час, послідовно дотримуючись свого незалежного і позаблокового зовнішньополітичного курсу, Україна зберігає за собою право на об’єднання і координацію своїх зусиль із зусиллями іншої зацікавленої держави (або інших держав).

Потенційна воєнна небезпека локального, регіонального і загальнонаціонального масштабу вимагає певних заходів для підтримання належного рівня воєнної безпеки держави. Водночас, незначна ймовірність виникнення воєнного конфлікту дає підстави оцінити рівень воєнної небезпеки за цих умов як низький.

Реальна воєнна небезпека локального масштабу, незважаючи на суттєве загострення воєнно-політичної обстановки, з огляду на незначний масштаб, що не несе за собою серйозної загрози національним інтересам і цінностям країни. Тому рівень воєнної небезпеки оцінюється ще як низький. У разі, коли масштаб реальної воєнної небезпеки переростає в регіональний або загальнонаціональний, рівень воєнної небезпеки потрібно оцінювати як підвищений, адже серйозність пов’язаних з ним загроз вимагає прийняття особливих заходів для їхнього зниження та нейтралізації.

Низький рівень воєнної небезпеки означає відсутність суттєвої загрози національним інтересам. У цьому разі рівень воєнної безпеки може бути розцінений як задовільний.

Підвищений рівень воєнної небезпеки створює серйозну загрозу національним інтересам і національним цінностям країни, що вимагає вважати відповідний рівень воєнної безпеки нестійким.

Критичний рівень воєнної небезпеки означає наявність прямих загроз національним інтересам і національним цінностям країни з важливими або навіть катастрофічними наслідками. За таких умов рівень воєнної безпеки потрібно вважати критичним.

Отже, критерієм оцінки рівня воєнної безпеки є рівень воєнної небезпеки. При цьому масштаб воєнної небезпеки залишається невід’ємною характерністю, як на рівні воєнної небезпеки, так і нарівні воєнної безпеки.

Основні напрями політики держави із забезпечення воєнної безпеки:

відвернення воєнних конфліктів – найбільш ефективний шлях політичного врегулювання;

силове стримування можливої воєнної агресії та підготовка до її відбиття;

відбиття воєнної агресії.

Одним із традиційних шляхів зміцнення обороноздатності є інтеграція держави у відповідний військово-політичний союз. Згідно з чинним законодавством Україна має статус позаблокової держави, тобто вона не входить до військового союзу ні з однією з країн. Дотримуючись позаблокового статусу, наша держава сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях з метою зміцнення довіри і партнерства на основі принципів взаєморозуміння і відкритості у воєнно-політичній діяльності. Україна активно працює із забезпечення своїх інтересів на просторі колишнього СРСР, поглиблює двостороннє співробітництво з країнами СНД, бере участь у тих формах багатостороннього співробітництва в рамках співдружності, де має широкий спектр власних інтересів.

Країни СНД, і в першу чергу Російська Федерація, визначені як один із пріоритетів нашої зовнішньої політики. Разом з тим інтеграція у європейську і світові системи колективної безпеки є стратегічною метою України.

Україна підтверджує свою рішучість продовжувати військову реформу, зміцнювати демократичний та цивільний контроль над Збройними силами та підвищуватиме їхню оперативно-технічну сумісність із збройними силами НАТО та країн-партнерів. НАТО підтверджує свою підтримку зусиллям України у цих галузях.

Таким чином, воєнна безпека виступає однією із головних складових частин національної безпеки, а Збройні Cили держави – її ядром.

 

Питання для повторення та самоконтролю

 

Дайте визначення національної безпеки.

Шляхи зміцнення національної безпеки.

Головні сфери національної безпеки.

Воєнний аспект у системі національної безпеки.

Сутність воєнної безпеки.

Напрями воєнної безпеки, характеристика.

Масштаб воєнної безпеки, характеристика.

Основні напрями державної політики з питань національної безпеки України.

Рівні воєнної небезпеки.