Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Ліщук в.І., к.е.н., доцент,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м.Луцьк

vira_56@mail.ru

ЦИКЛІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДИНАМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

Посилення інтеграційних процесів і поширення процесу глобалізації змінюють як тривалість та інтенсивність циклів, так й структуру факторів, що їх визначають. Після 1945 року упродовж десятиріч цикл ділової активності визначався, головним чином, попитом на інвестиції та експорт. Поступове перетворення фінансової системи, включаючи міжнародні потоки капіталу, у потужний проциклічний фактор є відображенням того факту, що ціни активів визначаються не стільки перспективним коливанням доходів, скільки очікуванням зміни самих цін [1, с.7-8].

Посилення взаємозв’язку та взаємовпливу економік країн, з одного боку – пришвидшує циклічний розвиток кожної з них, а з іншого – дозволяє концентрувати зусилля на подоланні кризових явищ. Проте це не зменшує ролі кожної країни у мобілізації внутрішнього потенціалу з врахуванням особливостей її економіки. Дослідження найбільш динамічного інвестиційного фактору економічного циклу є тим багатоплановим «полігоном» для випробувань кожної держави, що дозволить концентрувати зусилля на важливих його складових.

З початком економічної кризи відбулося скорочення потоку світових ПІІ: у 2008 році – на 14\% і у 2009 – на 39\% [2]. В Україні темпи скорочення ПІІ становили відповідно 23,5\% (2008 р.) і 27,4\% (2009 р.) [3].

Економічна динаміка країни залежить як від зовнішніх, так й від внутрішніх інвестиційних потоків. За період 2005-2007 років позитивна динаміка внутрішніх капітальних інвестицій відповідала динаміці реального ВВП. Крім того, темпи приросту інвестицій випереджали темпи приросту ВВП. У кризові 2008 і 2009 роки валові внутрішні інвестиції підсилювали негативну економічну динаміку.

ПІІ повільніше та не однозначно реагують на зміни внутрішньої економічної ситуації в країні. Їх динаміку визначають як довгострокові та структурні, так й політичні чинники. Підтвердженням є 2005 рік. Це дозволяє перетворити ПІІ у потужний фактор економічного зростання в країні за умов удосконалення їх галузевої структури. Частка ПІІ у ВВП України становить понад 20\% і постійно підвищується, що доводить про їх значущість та позитивний вплив на економічну динаміку.

Аналіз інвестиційних потоків України у регіональному зрізі є принципово важливим, оскільки для України характерні диспропорції в природно-ресурсних потенціалах та рівнях економічного розвитку регіонів (областей). Масштабні іноземні інвестиції можуть або поглибити ці диспропорції, або нівелювати їх, якщо буде здійснюватися відповідна цілеспрямована інвестиційна політика.

Для порівняння позицій регіонів щодо залучення ПІІ необхідно враховувати їх відносну економічну потужність та ступінь інтеграції у національну економіку. Для здійснення аналізу інвестиційної складової регіонів України використовувалися індекс припливу ПІІ та індекс потенціалу припливу ПІІ, які були адаптовані до особливостей регіонів [4, с. 407].

Найбільш чутливим до економічної динаміки є індекс припливу ПІІ. За 2006-2009 роки його середня величина становила: 0,62 (2006), 0,53 (2007), 0,28 (2008) і 0,65 (2009). Це свідчить про те, що зниження індексу припливу ПІІ у 2007 і зростання у 2009 роках випереджає динаміку ВВП і є тим індикатором, який відображає реальні світові економічні тенденції.

Індекс потенційного припливу ПІІ має слабко виражену позитивну динаміку: 0,3 (2006), 0,31 (2007), 0,32 (2008) і 0,35 (2009). Це обумовлено тим, що він враховує структурні чинники, які повільніше реагують на економічні коливання.

Групування регіонів України за індексами дозволяє об’єднати їх у чотири групи: регіони авангардної групи; регіони, які функціонують нижче за рівень їхнього потенціалу; регіони, які функціонують вище за рівень їхнього потенціалу і регіони, які функціонують на низькому рівні.

За період 2006-2009 років відбулися позитивні зміни у перерозподілі регіонів між групами: число регіонів авангардної групи зросло з 2 до 4; регіонів, які функціонують на низькому рівні зменшилось з 12 до 9; регіонів, що функціонують вище за рівень їхнього потенціалу зросло з 3 до 6.

Упродовж 2006-2009 років регіоном авангардної групи залишається Харківська область, яка не втрачає свої позиції як за потенційними чинниками, так й за чинниками, що сприяють інтенсифікації припливу ПІІ. Незмінну  позицію у третій групі регіонів займає Волинська область, яка функціонує вище за рівень потенціалу. Стабільно на низькому рівні функціонують Тернопільська, Вінницька, Кіровоградська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська і Житомирська області. Як правило, чутливо реагують на економічну динаміку регіони, що не спроможні використати свій потенціал.

Індикатори інвестиційної активності регіонів дозволять, по-перше, орієнтувати регіональну політику на стимулювання відповідних чинників і, по-друге, визначити місце кожного з них у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країни.

Література

Обзор мирового экономического и социального положения, 2008 год: преодоление экономической незащищенности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.un.org/ru/development/surveys/docs/wess 2008.

Обсяг ПІІ. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rbc.ua/ukr/top/show.

Офіційний сайт Держкомстату – Режим доступу: www.ucrstat.com.ua.

Ліщук В.І. Інвестиційний потенціал міжнародної конкурентоспроможності економіки країни: регіональний аспект та оцінювання / В.І.Ліщук // Збірник наукових праць «Економіка: проблеми теорії та практики». – Випуск 261: в 7 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. – С.403-409.

 

УДК 658.8:332.1