Бугіль с.я., к.е.н., доцент

Львівська державна фінансова академія

S_bugil@ukr.net

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ВІДМІННОГО ВІД ЗЕМЛІ, В УКРАЇНІ

Податок на нерухоме майно, відмінне від землі, є новим для сучасних суб'єктів оподаткування в Україні, і його закріплення в податковому законодавстві вимагає особливої уваги.

Податок на нерухоме майно може стати стабільним та істотним джерелом доходів місцевих бюджетів України. Аргументами даної думки є: відповідність податку принципу отримуваних вигод – локальне розташування об’єктів нерухомості дозволяє децентралізовано надавати місцеві суспільні послуги; відносно рівномірний розподіл об'єктів оподаткування по території країни; наявність в органів місцевого самоврядування даних для адміністрування цього податку; стабільні податкові надходження.

Дослідження з майнового оподаткування в Україні знаходять відображення в багатьох роботах українських учених. У них розглядаються теоретичні основи оподаткування нерухомого майна, теперішній стан оподаткування об’єктів нерухомості в Україні, зарубіжний досвід оподаткування нерухомого майна, фіскально-адміністративні проблеми запровадження податку на нерухомість в Україні, шляхи удосконалення системи оподаткування нерухомого майна в Україні [1-5].

Проте формування законодавчої бази з оподаткування нерухомості проходить досить важко, відзначаються суттєві недоліки, які перешкоджають уведенню податку на нерухоме майно, відмінне від землі Тому доцільним є проведення детального аналізу законопроектів про запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від землі, встановлення їх недоліків та розробка рекомендацій щодо усунення цих недоліків.

Для цього пропонується ряд взаємозв'язаних рекомендацій щодо формування системи оподаткування нерухомого майна, відмінного від землі, в Україні за такими напрямами:

Через відсутність єдності у визначенні поняття нерухомого майна в Цивільному і Господарському кодексах України при розробці окремих положень з оподаткування нерухомого майна можуть виникнути труднощі, пов’язані з ідентичним визначенням об’єкта оподаткування. Тому на законодавчому рівні необхідним є узгодження і доопрацювання законодавчих актів і розробка податкового законодавства (Закону про податок на нерухоме майно (нерухомість), в якому поняття нерухомого майна як об’єкта оподаткування буде чітко визначено та ідентично основним законодавчим актам держави.

Для запобігання необґрунтованому перерозподілу коштів від оподаткування нерухомого майна необхідно чітко визначити основні напрями витрачання податкових надходжень. Кошти від сплати податку можуть бути використані на ремонт шкіл, дитячих садів, медичних установ, проведення водопроводів і каналізації, забезпечення централізованого опалювання і поліпшення інфраструктури об'єктів нерухомості, впорядкування прибудинкових територій, будівництво соціального житла тощо.

Окремо слід наголосити на тому, що використання неоподатковуваного мінімуму може виключити з об'єктів оподаткування прибуткову нерухомість (наприклад, квартири, будинки й інші будови, що здаються в оренду, але мають розмір менше встановленого оподатковуваного мінімуму). Досвід зарубіжних країн показує, що прибуткова нерухомість може бути оподаткована за ставкою 10\% від чистого доходу (за даними договорів оренди) або мати ставку в 1\% від вартості об'єкта нерухомого майна.

Для запобігання можливій негативній реакції майбутніх платників податку доцільною є розробка програми по роботі з громадськістю щодо роз'яснення позитивної сторони введення податку на нерухоме майно (міцного взаємозв'язку між системою майнового оподаткування і рівнем суспільних послуг, застосування залікової системи оподаткування), пояснення механізму формування і стягнення даного податку за допомогою радіо, телебачення, масового розповсюдження друкарської продукції.

Державне регулювання, розробка стандартів і інструкцій з оподаткування нерухомого майна, аналіз і контроль функціонування системи нерухомого майна можуть здійснюватися Міністерством фінансів і Державною податковою адміністрацією України; оцінка, формування баз даних з характеристиками нерухомого майна – бюро технічної інвентаризації; стягнення податку, формування культури сплати податку, облік об'єктів оподаткування і платників податку, перевірка податкової звітності – органами Державної податкової адміністрації на місцях (податковими інспекціями).

Література

Податковий кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України від 19.11.2010 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

Лекарь С. Світовий досвід у справлянні податку на нерухоме майно ∕ Лекарь С. ∕∕ Економіст – 2008.- № 6. – С. 23–27.

Мазур І.М. Особливості впровадження майнового оподаткування в Україні на прикладі податку на нерухомість ∕ І.М. Мазур Н.В. Габельчук ∕∕ Науково-інформаційний вісник. – 2010. – № 2. – С. 60–67.

Мельник В.М. Податок на нерухоме майно: фіскально-адміністративні проблеми запровадження в Україні ∕ В.М. Мельник, М.М. Мельник ∕∕ Фінанси України – 2008. – № 3. – С. 61–67.

Мировой опыт налогообложения недвижимости [Електронний ресурс], 2010. – Режим доступу: https://www.nalog.ru/document.php?id=6150.

УДК 336.71.1(477)