Медяник а.в., аспіранткаСхідноукраїнський національний університет ім. В Даля, м.Луганськ Zablodin@ yandex.ru МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ БАНКІВ
Рейтинг привабливості банків – це інструмент спрямований на комплексне оцінювання банків України, що враховує найважливіші фактори привабливості установ для вкладників, які можливо розрахувати на основі публічної інформації. Об'єкт рейтингу - банки з першої та другої груп за класифікацією НБУ, а також установи з третьої групи, якщо вони входять у топ-50 ранкінгу АУБ за обсягом депозитів фізичних осіб. Предмет рейтингу - привабливість банків для вкладників, що визначається кількісно як загальна сума балів факторів привабливості - від 1 до 4, зважених на важливість кожного фактора - від 0 до 1. Якісно привабливість банків визначається рейтинговою категорією групи банків - a, b, c чи d, що залежить від суми загального заліку. При цьому головне значення має рейтингова категорія групи банку. При побудові методики рейтингу до уваги беруться наступні фактори, що визначають привабливість банків з точки зору вкладників: 1. Довгостроковий приплив або відплив депозитів. 2. Відповідність капіталу активам. 3. Ліквідність банку. 4. Рівень іноземної чи державної підтримки. 5. Ефективність діяльності банку. 6. Поточний приплив або відплив депозитів. 7. Поточний приріст або зменшення власного капіталу. 8. Зміна довіри банків-партнерів. 9. Коефіцієнт системності. Далі необхідно визначити рівень важливості кожного із запропонованих факторів через присвоєння ваг-множників, сума яких дорівнює одиниці. За існуючого рівня прозорості банківської системи України, представлена нижче методика розрахунку факторів максимально адекватно відображає комплексну привабливість банків для вкладників(табл. 1). Кожному фактору, перед тим, як зважити на його важливість, присвоюється бал від 1 до 4. Бали залежать від діапазону, у який потрапляє значення показника, що відображає кількісний зміст фактора. Наприклад, якщо фактор "довгостроковий приплив депозитів у банку", виражений показником "приріст депозитів за рік", більший 30\%, то такому банку присвоюється найбільша сума балів - 4. Якщо ж він менший 30\%, але більший нуля - 3 бали. Якщо значення показника знаходиться у діапазоні від нуля до мінус 30\% - 2. Якщо падіння депозитів склало понад 15\%, банк отримує найменший бал - 1. Згодом отриманий бал множиться на вагу фактора. Сума загального заліку для кожного банку розраховується шляхом додавання чисел, отриманих від множення балів на вагу кожного фактора. Чим більше значення загального заліку, тим привабливішим є банк для вкладників. Рейтингова таблиця будується шляхом ранжування банків, що беруть участь у рейтингу, в порядку зниження суми їх загального заліку (ЗЗ). Після цього, залежно від діапазону, у який потрапляє кожен банк, виділяються чотири рейтингові групи банків. Групам присвоюється категорія у вигляді латинських літер a, b, c чи d (табл. 2). Методика рейтингу банків може бути змінена у розрахунковій частині чи доповнена новими факторами з огляду на динаміку показників діяльності банківської системи. Відтак, кожен новий рейтинг буде супроводжуватися критичним переглядом.
Таблиця 1.- Розрахунок значень рейтингових факторів
Деп. – депозити, КБ - кошти інших банків, ВК - власний капітал, чА - чисті активи - активи банку, зменшені на суму резервів за активними операціями, ГК - грошові кошти - кошти в НБУ, в інших банках та готівкові кошти банку, ФР - фінансовий результат - прибуток або збиток, Зоб. - зобов'язання, Х. пп - показник "Х" півроку тому, Х. мр - показник "Х" на аналогічну дату 2010 року
Таблиця 2. - Критерії присвоєння рейтингових категорій
УДК 336.025 |