Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Кальмук о.в., к.е.н.

Тернопільський національний економічний університет

ЗАЙНЯТІСТЬ В ІННОВАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ:

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Проблема зайнятості в ринковій економіці не сходила з порядку денного ніколи. Їй присвятили дослідження найвідоміші й впливові теоретики, починаючи з часів машинного перевороту.

Проблему зайнятості по суті поставив англійський вчений Т.Р.Мальтус (1766-1834) в роботі «Досвід про закон народонаселення» (1798), коли він зробив висновок щодо скорості розмноження людей у геометричній прогресії. Вже на самих ранніх етапах розвитку машинного виробництва швейцарський економіст С.Сисмонді (1773-1842) помітив факт витиснення робочих машинами і в науковій праці «Нові начала політичної економії» (1819) запропонував механізм попередження цього явища. Крім того, що робочі власноручно мають потурбуватися за свою долю в відповідних умовах розвитку машинного виробництва, вчений наголошував, що адміністрація підприємств повинна заздалегідь прийняти певні міри, щоб запобігти в подальшому знедолення робочих.

Після постановки питання щодо зайнятості названими вченими, багато хто досліджував різні аспекти цього питання, наслідком чого стало формування теорії зайнятості й безробіття. Але ця теорія досліджує головним чином кількісні аспекти зайнятості: її динаміку, структуру, тенденції, рівень безробіття тощо. Останнім часом активізується дослідження теоретико-методологічних аспектів зайнятості й безробіття: з’ясовуються  причини безробіття, механізми забезпечення зайнятості, роль держави в цих механізмах, соціальні проблеми захисту безробітних тощо.

Дослідження проблеми зайнятості на сучасному етапі розвитку ринкових відносин вимагає насамперед визначення особливостей даного етапу та фундаментальних характеристик сучасної людини як учасника суспільного виробництва.

Щодо особливостей сучасної ринкової економіки, то загальним світовим орієнтиром її розвитку є формування інноваційно-інвестиційного напряму. Такий орієнтир передбачає сталу систему машинного виробництва, засновану на високопродуктивній техніці й технології, що обумовлює високі вимоги до рівня розвитку людини. Роль і значення робітника проявляються двояко: з одного боку, саме люди є творцями нових технологій і нової системи машин; а з другого, – саме люди й повинні мати відповідний рівень кваліфікації, щоб працювати з новою інноваційною технікою за інноваційними технологіями. Отже перехід до інноваційної економіки України зумовлює необхідність розглядати зайнятість не тільки в суто теоретичному аспекті, не тільки як соціально-економічну категорію (яка в сучасних умовах набуває нового характеру і змісту), але і практичному аспекті – як форму реалізації людського потенціалу. А це викликає необхідність дослідження інформаційного ресурсу як суто економіки, так і людини, як носія такого ресурсу і як «виробника» його.

Виходячи із трактування зайнятості як форми реалізації людського потенціалу економічно активних індивідів, цю категорію необхідно розглядати як соціально-духовно-економічну категорію, що забезпечує людині можливість задовольняти соціальні, духовні та економічні потреби.

Такий висновок дає підґрунтя для дослідження зайнятості як на мікро-, так і на макрорівні. Макроекономічний характер зайнятості є безсумнівним, оскільки зайнятість обумовлює безпосередньо процес виробництва суспільного продукту. Крім того, зайнятість обумовлює цілу низку соціальних проблем, зв’язаних з добробутом громадян країни, тощо. Зайнятість є макроекономічною проблемою, тому досягнення повної зайнятості для всіх, хто може і хоче працювати, та скорочення безробіття є однією з економічних цілей, що стоїть перед будь-якою країною в будь-які часи. В такому сенсі постає питання державного регулювання зайнятості й запобігання загрози безробіття. Визначення перспективної структури зайнятості населення є комплексним завданням, яке включає не тільки аналіз структури зайнятості, а й інвестиційний та економічний аналіз та прогноз розвитку галузевої структури економіки, демографічний та соціальний аналізи і прогнози розвитку структури населення. Одним із завдань для сучасних умов національної економіки України на шляху інноваційного розвитку є створення національної інноваційної системи зайнятості, здатної забезпечити стійкий розвиток економічної системи країни в цілому та її підсистем.

В «Концепції загальнодержавної програми зайнятості на 2009-2011 роки» зазначено, що основними цілями макроекономічної політики у сфері зайнятості є: повна зайнятість; низький рівень безробіття; справедливий розподіл доходів; соціальний захист [1].

З нашого погляду, така спрямованість державної політики зайнятості має відношення не тільки до економічних явищ на макрорівні, але й впливає на мікроекономічні проблеми зайнятості. Йдеться про те, що досягнення «повної зайнятості» забезпечить громадянам відповідний рівень доходів, що позитивно вплине не соціальний статус людини, на її здоров’я, на її можливість підвищення освіти й кваліфікації, на її здатність до продукування інновацій та праці в відповідних умовах інноваційного суспільства.

Література

Концепція загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки // Міністерство праці та соціальної політики України (нормативна база). – Режим доступу: https://www.mlsp.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id=81688&cat_id=34950

 

УДК 330.323