Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Абсава л.о., к.е.н., доцент

Херсонський економічно-правовий інститут

absavaa@rambler.ru

ТРАНCНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОДОВОЛЬЧИХ РИНКІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

Становлення глобальної економіки, здатної працювати як єдина система й у масштабі всієї планети, характеризується стрімким розвитком процесів транснаціоналізації виробництва.

Процеси транснаціоналізації світової економіки вимагають розгляду продовольчого ринку вже не на рівні окремої країни, а на міжнародному рівні, припускаючи узгоджені міждержавні заходи щодо цілеспрямованого формування єдиного глобального продовольчого ринку.

Глобалізація продовольчих ринків, виражена у ряді трансформацій і проявляється в посиленні інтенсивності міжнародної торгівлі, зростанні впливу транснаціональних корпорацій (ТНК) у виробництві і розподілі продуктів і капіталу. Зростає і територіальна мобільність населення, що виражається в туристських, ділових, освітніх, особистих та інших поїздках, що визначає необхідність посилення заходів інтернаціоналізації ринку послуг підприємств громадського харчування і всіх пов'язаних з ними структур продовольчого комплексу, посилюється уніфікація стандартів споживання благ і послуг, вироблених на підприємствах агропродовольчого комплексу.

Відбувається розширення зовнішньоекономічних зв'язків і підвищується роль і масштабність діяльності ТНК. Будучи провідним фактором глобалізації економіки, ТНК розміщують частини та стадії відтворювальних процесів на території різних країн. Вони являють собою найбільш потужну частину корпоративного бізнесу, відіграють провідну роль в зміцненні світогосподарських зв'язків. Через структури ТНК проходять фінансові та товарні потоки, що визначають розвиток світового господарства, виконуються функції міжнародного регулятора виробництва і розподілу товарів і послуг.

В даний час у світі діє приблизно 82 тис. ТНК з більш ніж 810 тис. закордонних філій. ТНК панує у всіх сферах і галузях світової економіки. Більше половини ринку (57\%), контрольованого ТНК, припадає на п'ять основних галузевих секторів, серед яких у 2008 р. виробництво електроніки та електрообладнання становило 17\%, хімічна та фармацевтична промисловість - 16\%, видобуток і торгівля нафтою і іншими енергоресурсами - 14\%, виробництво автомобілів, вузлів і агрегатів до них - 14\%, і замикає п'ятірку лідерів виробництво продуктів харчування та напоїв - 12\%. У той же час, якщо судити по індексом транснаціональних (TNI), найбільший рівень проникнення на закордонні ринки спостерігається сьогодні в галузях саме продовольчого комплексу. Під контролем ТНК, за розрахунковими оцінками, перебувають близько дев'яноста відсотків ринку пшениці, кави, кукурудзи, тютюну, джуту й до сімдесяти відсотків ринку бананів і натурального каучуку [1].

Нині ТНК в продовольчій сфері можна представити як виробниче підприємство, окремі підрозділи якого, пов'язані єдиним технологічним циклом, розташовані в різних країнах. Майже весь виробничий цикл виноситься за межі країни базування для економії на трансакційних витратах. Відмінною рисою «міжнародності» продовольчого сектора ТНК є не стільки ознаки походження капіталу, скільки розміщення ресурсів та сировини, виробництва продуктів і напоїв в декількох країнах на основі міжнародного поділу праці за географічним і галузевому принципах. Зростає і число залученого зарубіжного персоналу, особливо в сфері виробництва продуктів харчування, де індекс транснаціональності в докризовий період (2007 році) досягав 82,9\%, а в 2008 році він знизився до 74,4\%. Таким чином, у сучасних умовах сектор виробництва продуктів харчування стає одним з ключових гравців на ринках транснаціонального бізнесу, виступаючи потужним стимулом для розвитку національних економік і формування уніфікованих і стандартизованих послуг.

У цих умовах зростає потреба розробки раціональних механізмів регулювання діяльності ТНК в продуктовому комплексі. Проте розробка таких механізмів є завданням більш високого рівня і має вирішуватись із використанням зусиль всього світового співтовариства. Такі зусилля мають мати узгоджений характер і виходити з об'єктивно існуючої ситуації в продовольчому комплексі. Основним трендом розробки принципових механізмів регулювання діяльності ТНК є стимулювання використання умов раціональних принципів як виробництва, так і споживання продуктів харчування, що просуваються корпораціями на глобальні продовольчі ринки.

Основним принципом раціонального харчування є його збалансованість і правильний режим. Збалансованим називається харчування, в якому забезпечені оптимальні співвідношення основних харчових і біологічно активних речовин і відповідна калорійність. Однак для вирішення завдання забезпечення раціональним харчуванням населення недостатньо тільки розробки його принципів, але важливо й проведення цілеспрямованої політики. Основними завданнями державної політики є: забезпечення доступності харчових продуктів для всіх верств населення; висока якість і безпека харчових продуктів; постійний контроль за станом харчування населення і, що важливим для пропаганди серед населення принципів раціонального, здорового харчування.

Література:

1. UNCTAD/Eramus University database [Електронний ресурс]. – Режим доступу – https://www.unctad.org/sectsjns/dite_dir/docs/Top100WIR2008.pdf