Чигрин о.ю., к.е.н.

Пімоненко Т.В., аспірант кафедри економіки

Сумський державний університет

markizza_05@mail.ru

Фінансові аспекти проведення екологічного аудиту в корпоративному секторі

Ринкові трансформації економіки, створення та розвиток нових сучасних форм підприємств призвели до становлення корпоративного сектору України, який є важливим структурним елементом національної економіки, а ефективність його діяльності має значний вплив на загальний стан економіки України в цілому (близько 70\% ВВП України припадає на корпоративний сектор).

Першими корпораціями на Україні стали «Укрінмаш», «Укрспецекспорт», судноплавна компанія «Укррічфлот», хімічний концерн «Стірол», холдинг «Азовмаш» та інші. Зазначимо, що більшість АТ розташовано у крупних промислових регіонах, де зосереджена металургійна, добувна, обробна, хімічна, машинобудівна промисловість. Слід відмітити, що приведені галузі народного господарства є найбільш енерго- та ресусоємними і відповідні виробництва характеризуються значним рівнем екодеструкції.

Таким чином, можна зробити висновок, що промислові підприємства, які мають акціонерну форму господарювання, забезпечують значний об’єм забруднення навколишнього природного середовища.

Сучасні реалії соціально-еколого-економічного розвитку корпоративного сектору забезпечують розуміння необхідності використання сучасних інструментів екологічного менеджменту, одним із яких є екологічний аудит.

Національна нормативно-правова база визначає екологічний аудит як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту. Слід відмітити, що на відміну від існуючого закордонного досвіду, в Україні процедура екоаудиту є не обов’язковою. Необхідність її проведення визначена законодавством тільки в окремих випадках (приватизація, корпоратизація тощо).

Значною перешкодою у проведенні екологічного аудиту є відсутність фінансових коштів на залучення зовнішніх експертів-екоаудиторів та проведення повноцінної процедури визначення відповідності господарської діяльності екологічним, природоохоронним нормативам та критеріям.

Так, в умовах функціонування крупних акціонерних товариств зі значними розмірами фінансових ресурсів, реінвестування прибутку на екодіяльність може бути істотним джерелом фінансування проведення екоаудиту та реалізації заходів щодо оптимізації природокористування. Екологічний імідж компанії буде позитивним фактором під час придбання інвестором цінних паперів корпорації. Грамотний екологічно освічений склад крупних акціонерів компанії дозволить акціонерному товариству реалізовувати дивідендну політику з урахуванням необхідності фінансування діяльності щодо екологізації виробництва та раціоналізації природокористування. Рівень екологічної свідомості та культури безпосередньо менеджменту корпорації (правління та його голови) має важливе значення при ініціюванні перед наглядовою радою за загальними зборами акціонерів необхідності проведення екологічного аудиту, реінвестування прибутку компанії на екологоорієнтованої заходи.

Корпоративний механізм фінансування екологічної діяльності (екологічного аудиту) акціонерної компанії є достатньо гнучкою та многогранною системою. У зв’язку з цим, одним із перспективних напрямів фінансового забезпечення проведення екоаудиторських перевірок повинно стати створення окремого корпоративного екологічного фонду корпорації.

Створення корпоративного екологічного фонду повинно забезпечити прозорість фінансових потоків компанії, які направляються на екологічні заходи, а також повинно сприяти об’єктивній оцінці екологічної діяльності корпорації держаними природоохоронними органами, іноземними інвесторами, суспільними організаціями.

Джерелами формування корпоративного екологічного фонду акціонерного товариства можуть бути: 1) частина коштів від цільової екологічно орієнтованої емісії акцій компанії та інших цінних паперів компанії; 2) обов’язкові відрахування від чистого прибутку компанії; 3) частина платежів компанії за забруднення навколишнього середовища у вигляді податкового кредиту; 4) амортизаційні відрахування за об’єктами та спорудами природоохоронного призначення;                   5) кредити на проведення екологічної (природоохоронної) діяльності корпорації;           6) централізоване фінансування із державного позабюджетного фонду охорони навколишнього середовища в рамках територіальних екологічних проектів;                 7) тимчасово вільні кошти екологічних банків; 8) доходи (депозитні відсотки) від зберігання в банківських установах коштів корпоративного екологічного фонду.

Слід відмітити, що акціонерні товариства, які створюють корпоративний екологічний фонд, набувають певної свободи у використанні коштів даного фонду. Проте, при цьому слід забезпечити жорсткий контроль за витрачанням коштів корпоративного екологічного фонду з боку внутрішніх органів управління компанією (зокрема, ревізійною комісією), а також фінансових і природоохоронних органів управління.

Таким чином, функціонування системи корпоративного екологічного фонду забезпечить взаємодію основних учасників екологічно орієнтованих корпоративних відносин, надасть можливості ефективного функціонування системи екологічного менеджменту, проведення екологічних аудиторських перевірок та за їх висновками впроваджувати заходи, направлені на екологічно збалансоване функціонування підприємств корпоративного сектору.

УДК 330.131.7:336