Длугопольський о.в., к.е.н., доцент кафедри економічної теорії

Тернопільський національний економічний університет

dlugopolsky@mail.ru

МОДИФІКАЦІЯ РОЗУМІННЯ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Глобалізація суттєво модифікує традиційне розуміння публічних фінансів, які раніше розглядались виключно в контексті того, як уряди повинні знаходити кошти для фінансування внутрішніх соціально-економічних та політичних проблем. Пізніше з’явилась теорія економіки державного сектора, яка надавала важливого значення не лише оподаткуванню, але й державним витратам. У своїй праці «Чиста теорія локальних витрат» [1] Ч.Т’єбу розвинув теорію суспільних благ локального рівня, вигоду від яких отримує лише населення, що проживає на певній території. Пізніше Дж.Стігліц в роботі «Теорія локальних суспільних благ – двадцять п’ять років після Т’єбу: перспектива» обґрунтував три фундаментальні проблеми надання суспільних благ [2]: проблема формування преференцій, проблема соціального вибору, проблема управління. Однак глобалізація, що посилює не лише взаємну інтеграцію країн, але й потребу у колективних діях, змушує по-новому дивитися на сучасні публічні фінанси не лише як на регулятор локальних та національних проблем, але й важливий елемент розв’язання глобальних проблем людства. Традиційна теорія публічних фінансів розглядає взаємодію між державними та місцевими фінансами, в т.ч. питання про те, які види діяльності повинні фінансуватись на державному, а які – на місцевому рівні (рис. 1а). Нова ж теорія публічних фінансів враховує взаємодію ринків і держав, співпрацю і конкуренцію між державними і приватними учасниками (рис. 1б), а також охоплює міжнародні та національні аспекти глобальних проблем (рис. 1в). Саме в контексті нових підходів досліджується те, як уряди в індивідуальному та колективному порядку спрямовують державне та приватне фінансування на розв’язання глобальних суспільно-політичних проблем, а також вивчаються аспекти мобільності факторів виробництва (праця і капітал) та причини їх міграції в межах різних країн світу.

Сьогодні як ніколи національні держави стикаються з швидким розвитком так званих «зовнішніх очікувань» з приводу бажаності тої чи іншої національної політики, джерело яких знаходиться за межами внутрішнього політичного процесу. Такі очікування виникають в результаті формальних міжурядових переговорів, а також неформальних процесів нормотворчості і стандартизації, що здійснюються недержавними гравцями (наприклад, агентства з кредитних рейтингів країн, глобальна мережа громадянського суспільства, міжнародні аудитори, адвокати, галузеві лобі).

Очікування економічної відкритості сприяють взаємодії між суспільним і приватними секторами, що призводять до зростання конкуренції між державами. Уряди, які долучились до «відкритості», виявляються включеними в процес поступової синхронізації політик, адже саме в умовах відкритості проявляється мобільність капіталу, праці та інших факторів виробництва. Усе більшого значення набуває глобальний «ефект Т’єбу», за якого мобільні фактори виробництва обирають національну юрисдикцію, яка в найбільшій мірі задовольняє їх інтереси, змушуючи уряди здійснювати те, що від них вимагають, якщо ті хочуть втримати або залучити мобільні фактори. Коли держави «підкоряються» зовнішньому впливу, то цілі, джерело яких знаходиться за межами національної політики, включаються в програму реалізації національної політики, формуючи пріоритети розподілу державних і приватних ресурсів[1].

Рис. 1. - Еволюція публічних фінансів (від традиційних до нових)*

*Примітка. Складено автором на основі [3]

Результати державної політики (забезпечення національної безпеки та охорона правопорядку, система медичного забезпечення, програми скорочення бідності, розв’язання екологічних проблем) часто називають «державним забезпеченням», проте насправді більшість цих благ фінансуються через партнерство суспільного і приватного секторів (так зване «інтерактивне партнерство» або «третя сила») [4; 5]. Уряди продовжують орієнтуватися на інтереси державної політики, проте більш опосередковано. Замість забезпечення державних послуг напряму, вони гарантують, що інтереси державної політики викличуть відповідну реакцію з боку приватних фірм і домогосподарств через механізм фінансових (податкові кредити, знижки, гарантії) та нефінансових (регулювання прав власності, соціальне та економічне регулювання) стимулів. У формуванні державно-приватних партнерських відносин уряди сьогодні широко застосовують механізм аутсорсінгу для виконання певних завдань (наприклад, забезпечення харчуванням пацієнтів лікарень, вихованців будинків-інтернатів, учнів шкіл) або «здачі в оренду» цілих сфер державних послуг (наприклад, будівництво шосейних доріг, утримання закладів пенітенціарної системи).

Таким чином, сьогодні публічні фінанси є чимось більшим, ніж просто забезпечення доходів і регулювання державних витрат, адже вони акумулюють і нецентралізовані ресурси з метою спрямування їх для досягнення цілей державної політики, стимулювання і схвалення приватної ініціативи в питаннях фінансування суспільних та змішаних благ.

Література:

Tiebout C.M. Pure Theory of Local Expenditures / C.M.Tiebout // Journal of Political Economy. –1956. –Vol.64. –p.416-424.

Stiglitz J.E. The Theory of Local Public Goods Twenty-Five Years after Tiebout: a Perspective / J.E.Stiglitz // NBER Working Paper Series. –1982. –Vol.954. –38 p.

Новые государственные финансы: ответ на глобальные вызовы / Под. ред. И.Кауль, П.Кунсисанью. –Оксфорд: Оксфорд Юниверсити Пресс, 2006. –с.19-21.

Stiglitz J.E. Redefining the Role of the State: What should It Do? How should It Do It? And How should These Decisions be Made? / J.E.Stiglitz [Електронний ресурс] –Режим доступу: https://www.meti.go.jp/topic/mitilab.

Salamon L.M. The Tools of Government: a Gide to the New Governance / L.M.Salamon. –New York: Oxford University Press, 2002.

УДК 336.146.07