Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Сотник І.м., к.е.н., доцент

Мазін Ю.О., к.е.н.

Сумський державний університет

irinasotnik@mail.ru, mazin@kusumpharm.com

РЕСУРСОСЕРВІСНІ КОМПАНІЇ ЯК ФАКТОР СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

 

Стабільний фінансовий стан – гарантія успішної довготривалої діяльності підприємства на ринку. У свою чергу, сталий розвиток суб’єкта господарювання визначається насамперед конкурентоспроможністю продукції або послуг, які він виробляє (надає). Спільною рисою багатьох вітчизняних підприємств сьогодні є низька конкурентоспроможність продукції (послуг), спричинена високим рівнем виробничої собівартості. Оскільки значну частину собівартості становить ресурсна складова, впровадження заходів з раціонального використання та економії ресурсів має пріоритетне значення при створенні необхідних передумов зростання конкурентоспроможності українських підприємств, стабілізації їх фінансово-економічного стану. Проте дефіцит фінансових коштів, характерний для вітчизняних виробників, не дозволяє їм активно впроваджувати ресурсозберігаючі заходи. Навіть розуміючи доцільність та ефективність ресурсозбереження, керівники підприємств не завжди можуть знайти кошти для реалізації таких проектів. У зв’язку з цим, останнім часом актуалізуються питання запровадження гнучких інвестиційно-фінансових схем реалізації ресурсозберігаючих заходів у суб’єктів господарювання різних видів економічної діяльності в Україні.

Ключового значення у вирішенні цих питань набуває розбудова вітчизняного сектору ресурсосервісних компаній – підприємств, які надають послуги зі зниження плати за споживання ресурсів з інвестиційним забезпеченням. При цьому зниження ресурсоспоживання відбувається за рахунок виконання робіт, спрямованих на вдосконалення, реконструкцію технологічних процесів і техніки з підвищенням рівня їх ресурсоефективності. Як зазначається у [2], ресурсосервісні компанії не можна розглядати як звичайні комерційні фірми з виробництва, заміни або сервісного обслуговування приладів обліку, устаткування тощо. Принципова відмінність схеми їх роботи від інших інвестиційних механізмів полягає у тому, що при її застосуванні грошові доходи для компенсації інвестиційних вкладень та отримання прибутку генеруються за рахунок коштів, утворених внаслідок економії ресурсів. Ресурсосервісні компанії можуть працювати у різних сферах економіки і займатися заощадженням водних, паливно-енергетичних (ПЕР) та інших видів ресурсів. На вітчизняному ринку, враховуючи складну ситуацію з енергозабезпеченням та постійно зростаючі ціни на енергоносії, сьогодні активно розвивається сектор енергосервісних компаній, які надають послуги з економії саме ПЕР. Менш розповсюдженими є водосервісні компанії, які працюють переважно із сільськогосподарськими підприємствами [1].

Основними перевагами виконання ресурсозберігаючих проектів через спеціалізовані ресурсосервісні компанії є такі: 1) підприємство у порівняно короткі строки досягає зниження споживання основного (на який спрямовані ресурсозберігаючі заходи) та супутніх ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) без додаткових фінансових вкладень зі свого боку; 2) наявною є гарантія ефективної реалізації проекту з боку спеціалізованої ресурсосервісної компанії та його високої окупності; 3) підприємство-замовник отримує сучасні ресурсоефективні технології, устаткування, управлінські навички; 4) відбувається впровадження нових форм організації господарювання тощо [1-2].

Прозорість та гнучкість схем роботи ресурсосервісних компаній дають їм можливість співпрацювати навіть зі збитковими підприємствами, які отримують унікальний шанс зміцнити свій фінансовий стан фактично за чужий рахунок. По-перше, підприємство-замовник, підписуючи договір про надання послуг з ресурсозбереження, отримує вичерпну інформацію про стан та резерви підвищення ресурсоефективності свого виробництва. По-друге, всі обов’язки з технічної й фінансової реалізації ресурсозберігаючих заходів бере на себе ресурсосервісна компанія. По-третє, підприємство-замовник починає сплачувати за надані компанією послуги лише після того, як була отримана фактична економія ресурсів, яку він має змогу чітко контролювати. При цьому замовник сплачує лише частину отриманої економії і, як правило, лише протягом першого року її отримання. Отже, у подальші роки, працюючи на встановленому і оплаченому ресурсосервісною компанією ресурсоефективному устаткуванні, підприємство отримує чистий прибуток, який може використовувати для стабілізації свого фінансового стану та впровадження інших ресурсозберігаючих заходів [3].

Враховуючи, що ресурсосервісні компанії на українському ринку переживають лише етап свого становлення, практична реалізація механізмів фінансування ресурсозбереження за їх допомогою потребує активної державної підтримки. Остання може виявлятися у наданні державних гарантій при залученні комерційних кредитів; компенсації частки витрат з погашення відсотків за кредитами, отриманими у вітчизняних банках; розширенні сфери застосування прискореної амортизації для ресурсозберігаючих основних фондів; наданні цільового пільгового кредитування; розміщенні державних замовлень; пільговому оподаткуванні ресурсосервісних компаній тощо.

Література

Краснощеков В.Н. Водосервисные компании как эффективный механизм привлечения финансовых ресурсов  и  реализации  стратегии ресурсосбережения в орошаемом земледелии  [Электронный ресурс] / В.Н. Краснощеков, А.П. Ковалев. – Режим доступу: //www.msuee.ru/science/1/2005_2/2_105.doc.

Сметанин В. Механизм   финансирования ресурсосбережения на муниципальных предприятиях комунального  хозяйства [Электронный ресурс] / В. Сметанин. – Режим доступу: //interm.gtk.gau.hu/miau/61/szmetanyin_article_1.pdf.

Сотник І.М. Управління ресурсозбереженням: соціо-еколого-економічні аспекти : монографія / І.М. Сотник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 499 с.

 

УДК 339.142